Завдання для самостійної роботи

Методичні поради до організації самостійної роботи студента

Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентами навчального матеріалу в позааудиторний час без участі викладача. Обсяг і зміст самостійної роботи визначається робочою програмою та робочим планом в межах встановленого обсягу годин із навчальної дисципліни, методичними вказівками викладача.

Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів: конспектами лекцій викладача, підручниками, навчальними та методичними посібниками, монографічною літературою і періодикою, а також засобами самоконтролю (тестами, типовим пакетом контрольних завдань).

Навчальний матеріал, передбачений навчальним планом для засвоєння студентом в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальними матеріалом, який опрацьовувався при проведенні навчальних занять.

Викладач проводить діагностику якості самостійної роботи студента на індивідуальних заняттях. Вони проводяться в позааудиторний час за окремим графіком, складеним кафедрою.

Самостійна робота студента проводиться за такими напрямами:

1. Підготовка до практичних (семінарських) занять (13 год.):

> вивчення лекційного матеріалу;

> вивчення теми за підручниками і посібниками;

> опрацювання рекомендованої монографічної літератури та періодики, передбаченої списком літератури;

> виконання завдань до практичних занять.

2. Опрацювання програмних питань, що не розглядаються на аудиторних заняттях і виносяться на самостійне опрацювання (14 год).

3. Підготовка до написання модульних контрольних робіт (6 год.).

4. Підготовка до підсумкового контролю (3 год).

Питання, що виносяться на самостійне опрацювання:

1. Стан і тенденції розвитку сучасної науки про журналістику. – Тема 1. (Владимиров В.М. Вступ до спеціальності “Журналістика”: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2007. – С. 119–123; Михайлин І.Л. Журналістика як всесвіт: Вибрані медіадослідження. – Х.: Прапор, 2008. – С. 86–94; Різун В., Ткачук Т. Нарис з історії та теорії українського журналістикознавства: Монографія / Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2005. – С. 128–197).

1. Привабливі боки і труднощі журналістської професії. – Тема 2. (Вільчинський О., Бенцал І. Якщо хочеш стати журналістом. Путівник у майбутню професію для тих, хто хоче стати журналістом. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ імені Володимира Гнатюка, 2006. – 14 с.; Михайлин І.Л. Основи журналістики: Підруч. – К.: ЦУЛ, 2003. – С. 5–19).

2. Перші у світі навчальні заклади, що розпочали підготовку журналістів – Тема 3. (Корконосенко С.Г. Основы журналистики: Учеб. для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2002. – С. 9–23.; Михайлин І.Л. Основи журналістики: Підруч. – К.: ЦУЛ, 2003. – С. 36–37; Ворошилов В.В. Журналистика. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2006. – С. 59–64).

3. Закон України “Про інформацію”. – Тема 4. (Вісник Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – С. 1–15; Українське законодавство: засоби масової інформації. – К.: IREX, 2004. – С. 61–82).

4. Проблема використання у ЗМІ державної української мови. – Тема 5. (Тексти всеукраїнської, регіональної та місцевої преси).

5. Сучасні структурні проблеми ЗМІ та завдання, що стоять перед системою ЗМІ. – Тема 6. (Москаленко А.З. Теорія журналістики: Навч. посіб. – К.: Екс об, 2002. – С. 280–282).

6. ЗМІ у різних соціально-політичних системах. Основні теорії преси. – Тема 7. (Михайлин І.Л. Основи журналістики: Підруч. – К.: ЦУЛ, 2003. – С. 226–237; Михайлин І.Л. Журналістика як всесвіт: Вибрані медіадослідження. – Х.: Прапор, 2008. – С. 28–38; Москаленко А.З. Теорія журналістики: Навч. посіб. – К.: Екс об, 2002. – С. 84–93; Основи масово-інформаційної діяльності: Підруч. / А.З. Москаленко, Л.В. Губерський, В.Ф. Іванов. – К., 1999. – С. 91–148).

7. Громадський контроль за діяльністю ЗМІ, саморегуляція преси. – Тема 8. (Корконосенко С.Г. Основы журналистики: Учеб. для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2002. – С. 214–227; Масова комунікація: Підруч. / А.З. Москаленко, Л.В. Губерський, В.Ф. Іванов, В.А. Вергун. – К.: Либідь, 1997. – С. 159–173).

8. Закон України "Про вибори народних депутатів України" і засоби масової інформації. – Тема 9. (Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. – № 27-28. – С. 366).

9. Вимоги до журналістської творчості у зв’язку з підвищенням ефективності. – Тема 10. (Масова комунікація: Підруч. / А.З. Москаленко, Л.В. Губерський, В.Ф. Іванов, В.А. Вергун. – К.: Либідь, 1997. – С. 137–140; Москаленко А.З. Теорія журналістики: Навч. посіб. – К.: ЕксОб, 2002. – С. 204–208).

10. Науковий, художній і публіцистичний типи творчості, що використовуються в журналістиці. – Тема 11. (Буряк В. Публіцистичний метод як свідомісна система інформаційного відображення // Українська періодика: історія і сучасність. – Львів, 2003. – С. 474–480; Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської майстерності: Підруч. – К.: ПАІС, 2004. – 268 с.; Михайлин І.Л. Основи журналістики: Підруч. – К.: ЦУЛ, 2003. – С. 199–210).

11. Застосування методики жанрів зарубіжної журналістики. – Тема 12. (Вуароль М. Гід газетяра. Зб. навч. матеріалів, складена за французькою методикою вдосконалення працівників ЗМІ. – К., 2003. – 64 с.; Гід журналіста. Посібник: Зб. навч. матеріалів, складена за французькою методикою вдосконалення працівників ЗМІ. – К., 2003. – 124 с.; Економічна журналістика: новації західної преси. Посібник. – К., 2005. – 112 с.; Міжнародна газетна журналістика: Посіб.– Київ, 2005. – 112 с.).

12. Соціально-пізнавальне й виховне значення нарису. – Тема 13. (Вальтер фон Ла Рош. Вступ до практичної журналістики: Навчальний посібник / За ред. В.Ф. Іванова та А. Коль. – К.: Академія Української Преси, 2005. – С. 131–132; Тертычный А.А. Жанры периодической печати: учеб. пособ. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 312 с.).

13. Широке використання розмовного стилю, просторіччя, жаргону, мови вулиці. Тема 14. (Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підруч. – К.: Либідь, 1992. – 248 с.; Тексти всеукраїнської, регіональної та місцевої преси).