Тема 3. Історіософська думка в українських землях доби пізнього Середньовіччя і Ренесансу (хіv – перша третина хvіі ст.) (4 год.)

Занепад історіософської думки в українських землях у ХІV – ХV ст. та його причини. Передумови відродження історіософського мислення в українських землях.

Особливості історіософських поглядів мислителей періоду ренесансного гуманізму в Україні кінця ХV – першої половини ХVІІ ст. Утвердження ідеї історичного процесу. Проблеми історичного часу і простору. Концепція причинності історичного процесу. Відмова від провіденційного розуміння історії. Людина в історичному процесі.

Початки національного самоусвідомлення української еліти ХVІ ст. як передумови національного історіософського мислення. Проблеми національної історії в творчості українських гуманістів. Проект відродження України в межах Речі Посполитої як її рівнорядної складової із Короною Польською в “Напученні польському королеві” (1543 р.) та “Квінкунксі” (1564 р.) С. Оріховського. Протиставлення ідеального образу просвіченого польського монарха і монархічної республіки тиранічному князівському правлінню. Образ українського народу як окремої етно-соціальної категорії в поемі С. Кленовича “Роксоланія” 1584 р. Погляди на Україну як на Батьківщину та початки осмислення ідеї князівського автономізму як історичної перспективи в анонімному жалобному вірші “Epicedion” та у “Ключі царства небесного” Г. Смотрицького 1587 р. Національне історіософське усвідомлення Й. Верещинського, його ідеї відновлення князівського правління на українських землях та козацької історичної перспективи у пам’ятці “Війську запорізькому пресвітлий виказ” 1596 р. Ідея свободи кожного народу в“Апокрисисі” Х. Філарета. “Український дім” у “Відписі на листа І. Потія до князя К. Острозького” 1598 р. К. Острозького. Особливості національного історіософського самоусвідомлення І. Вишенського. Гострий конфлікт між князівською та козацької Україною в поемі С. Пекаліда “Острозька війна” 1600 р. Загальні особливості українського історіософського самоусвідомлення в ХVІ ст.

Вияви українського національного історіософського самоусвідомлення в першій половині ХVІІ ст. Розрізнення понять Вітчизна-Україна і Річ Посполита у Д. Наливайка. Ідея нерозторжності понять русь і православна віра в “Пересторозі” 1606 р. Ю. Рогатинця. Ідеї українського суспільного єднання і свободи у творі М. Пашковського “Україна, татарами терзана” (1608 р.). Метаморфози національного самоусвідомлення М. Смотрицького. Українська історична своєрідність у “Розмислі про народ руський” Я. Щасного-Гербурта (1613 р.) та “Діалозі про оборону України” В. Кіцького (1615 р.). Апологія князівської України у “Дніпрових каменях” І. Домбровського (бл. 1619 р.). Продовження розробки ідеї князівської України у творчості З. Копистенського та А. Кальнофойського.

Історіософське усвідомлення України крізь призму церковно-релігійної своєрідності. Ідея Руського (Київського) Сіону. “Зерцало богослів’я” К. Транквіліона-Ставровецького (1618 р.). Конфесійні межі національного історіософського самоусвідомлення у “Протестації” 1621 р. Й. Борецького. Ідея Л. Деревинського про двоконфесійність українців у “Суплікації” 1623 р.

Ідея України як козацької субдержави Речі Посполитої К. Саковича. Т. Євлевич про тяглість вітчизняного історичного процесу. Образ Київської відродженої держави в поемі “Лабіринт” 1625 р.

Топос “з’єднаних народів” у панегіриках князям Острозьким і Заславським.

Значення спроб мислителів кінця ХV – першої половини ХVІІ ст. осягнути місце і роль українського народу та України в історії.