Програма дисципліни «Історіософія історії України»

Тема 1. Історіософія історії України: вступ до лекційного курсу

(2 год.)

Поняття історіософії історії України як частини філософії історії. Зв’язок історіософії з теорією історичного пізнання і методологією історії. Об’єкт і предмет курсу. Актуальність курсу історіософії історії України.

Проблемне поле історіософії. Мета і сенс історії в історіософії. Передумови, чинники, причини та рушійні сили історіогенези та подальшого перебігу історичного процесу. Історичні закономірності та випадковості як проблеми історіософії.

Історіософія історії України в системі світоглядних форм пізнання історичного процесу. Міфологічне, релігійне та філософсько-світоглядне осмислення історії, їх особливості та співвідношення.

Історіософія історії України в колі гуманітарних дисциплін. Зв’язок курсу з історією філософії, загальною філософією, соціальною філософією, філософією політики, філософією права, філософією моралі, філософією релігії, давньою і новою історією України, новітньою історією України, всесвітньою історією, джерелознавством, історіографією, історичною психологією, соціальною психологією, національною психологією.

Тема 2. Початки історіософського мислення періоду Київської Русі (4 години)

Зародження історіософського мислення на Русі (ІХ – перша третина ХІІ ст.). Початки історіософського бачення у “Слові про закон і благодать” Іларіона. Інтерпретація язичницького періоду історії Іларіоном як вияв захисту вітчизняної історії. Утвердження ідеї незалежності Русі. Прагнення Іларіона осягнути сенс історії, розуміння її характеру як універсального, цілісного та провіденційного. Протиставлення двох етапів історичного розвитку людства: епох Старого і Нового заповітів.

Феодосій Печерський і зародження церковно-монастирського історіософського мислення. Ідея “богоугодного князя”.

Основи історіософської схеми “Повісті минулих літ” літописця Нестора. Постановка проблеми історіогенези, просторової та часової ідентифікації Русі. Прагнення ввести давньоруську історію до загальної історії християнського світу.

Становлення ранньогуманістичної історіософської традиції. Пошуки гармонії християнських та гуманістичних цінностей в “Ізборниках” 1073 і 1076 рр. “Повчання дітям” Володимира Мономаха як моральне обґрунтування феномену особистості в рамках гуманістичної моралі. Сприйняття історичного процесу дидактично, як повчального.

Історіософська думка доби поліцентризації та роздробленості Київської Русі (середина ХІІ – ХІІІ ст.). Осмислення К. Смолятичем трьох послідовних етапів розвитку людства: “закон”, “благодать”, “істина”. Ідеї К. Туровського про єдність політичної самостійності держави та автокефальності її церкви.

Ідеї єдності Русі та безперервності києво-руської історії у “Слові о полку Ігоревім”: історіософські інтерпретації та реальний зміст. Колективний сюзеренітет і єдиновладдя як історіософські альтернативи у “Слові о полку Ігоревім”.

Історіософський зміст “Київського літопису” кінця 30-х рр. ХІІІ ст. Історіософська концепція бід Русі. Ідеї утвердження єдинодержавної влади та відновлення єдиної і незалежної Русі в київському митрополичому “Літописці” 1246 – 1247 рр. Історіософський вимір “Галицько-Волинського літопису”.

Характерні риси історіософського мислення княжої доби української історії.