248. Як називають економічний рух виробничих фондів у процесі якого авансовані у виробництво кошти повністю повертаються до інвестора?

     1. Грошовий обіг.

     2. Оборот виробничих фондів.

     3. Кругооборот виробничих фондів.

     4. Правильна відповідь відсутня.

249. До основних виробничих фондів підприємства не належать:

     1. Виробничі будови, споруди.

     2. Машини, механізми.

     3. Предмети праці.

     4. Правильна відповідь відсутня.

250. До оборотних виробничих фондів підприємства не належать:

     1. Сировина, матеріали.

     2. Вартість робочої сили (праці).

     3. Інструменти.

     4. Правильна відповідь відсутня.

251. Амортизація дозволяє підприємству здійснювати:

     1. Відтворення основних фондів.

     2. Розширене відтворення.

     3. Розширене відтворення основних і оборотних фондів.

     4. Правильна відповідь не названа.

252. У чому виявляються відмінності обороту основних виробничих і оборотних виробничих фондів?

     1. Основні виробничі фонди обертаються за один цикл, а оборотні – за декілька.

     2. Основні виробничі фонди обертаються за декілька виробничих циклів, а оборотні – за один.

     3. Пасивна частина основних виробничих фондів обертається за декілька. виробничих циклів, а їх активна частина і оборотні фонди - за один цикл

     4. Правильна відповідь відсутня.

253. Як називають матеріальні витрати підприємства на виробництво товару, виражені в грошовій формі?

     1. Ціна виробництва.

     2. Вартість виробництва.

     3. Собівартість.

     4. Граничні витрати.

254. Витрати, які додатково потрібні для виробництва кожної одиниці продукту понад визначений обсяг – це:

     1. Зовнішні витрати.

     2. Економічні витрати.

     3. Змінні витрати.

     4. Граничні витрати.

255. Що можна вважати зовнішніми витратами для приватного підприємства, яке випікає пиріжки?

     1. Плату місцевій владі за право торгівлі у певних місцях.

     2. Плату постачальникам м’яса та борошна.

     3. Заробітну плату робітникам.

     4. Правильне вказане у а, b, c.

256. Різниця грошової виручка від реалізації продукту, виконання робіт чи послуг, інших матеріальних цінностей та суми постійних витрат підприємства – це:

     1. Чистий дохід підприємства.

     2. Загальний дохід підприємства.

     3. Валовий дохід підприємства.

     4. Прибуток.

257. Зазначте визначення, яке найбільш повно (з кількісного і якісного боку) розкриває сутність прибутку:

     1. Прибуток – це різниця між грошовою виручкою від реалізації продукції та її собівартістю.

     2. Прибуток – це різниця між ціною продажу продукції та її собівартістю.

     3. Прибуток - це дохід підприємства.

     4. Прибуток – це частина виручки, що залишилася після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Тема 14. Основи менеджменту

Менеджмент виник у:

5. ХХ ст..

6. Кінці ХІХ – початку ХХ ст..

7. Кінці ХVІІІ – початку ХІХ ст..

8. ХVІІІ ст.

258. Менеджмент - це скоріше за все:

     1. Наука управління.

     2. Керівництво.

     3. Система організації праці.

     4. Вміння обходитись з чимось.

259. Менеджер - це:

     1. Власник підприємства.

     2. Людина, що здійснює управління організацією.

     3. Людина, що виступає в ролі інвестора.

     4. Всі господарські працівники.

260. Менеджери – це:

     1. Інженерно-технічні працівники

     2. Всі господарські працівники

     3. Робітники, які виробляють продукцію

     4. Керівники всіх ланок підприємства, які мають знання менеджменту, володіють методами управління.

261. Які основні підходи до вивчення менеджменту існують ?

     1. Ситуаційний, з позиції шкіл менеджменту, системний, загальний.

     2. Ситуаційний, процесійний, системний, загальний.

     3. Ситуаційний, процесійний, системний, з позиції шкіл менеджменту.

     4. Ситуаційний, інтегрований, системний, загальний.

262. Найвідомішим представником адміністративної школи менеджменту є:

     1. Ф.Тейлор.

     2. А.Файоль.

     3. Е.Мейо.

     4. М.Фоллет.

263. Засновниками школи людських стосунків вважаються:

     1. М.Фоллет та А.Файоль.

     2. А.Файоль та Г.Гант.

     3. М.Фоллет та Е.Мейо.

     4. Ф.Тейлор та Файоль.

264. Засновником школи наукового управління вважається:

     1. Ф.Тейлор.

     2. А.Файоль.

     3. Е.Мейо.

     4. М.Фоллет.

265. Важливим внеском “адміністративної школи управління” у практику управління було:

     1. Створення універсальних принципів менеджменту.

     2. Перенесення центру уваги в управлінні із предметів праці на людей.

     3. Систематичне використання засобів стимулювання праці.

     4. Раціоналізація управління операціями.

266. Важливим внеском “школи наукового управління” у практику управління було:

     1. Створення універсальних принципів менеджменту.

     2. Перенесення центру уваги в управлінні із предметів праці на людей.

     3. Систематичне використання засобів стимулювання праці.

     4. Раціоналізація управління операціями.

267. Важливим внеском “школи людських відносин” у практику управління було:

     1. Створення універсальних принципів менеджменту.

     2. Перенесення центру уваги в управлінні із предметів праці на людей.

     3. Систематичне використання засобів стимулювання праці.

     4. Раціоналізація управління операціями.

268. Суть принципу дисципліни в тому що:

     1. Кожному працівнику повинно бути делеговано достатньо повноважень для виконання завдання.

     2. Кожен повинен виконувати ту роботу, яку вміє робити найкраще.

     3. Робітники мають підкорятися умовам договору між ними і роботодавцем.

     4. Робітник повинен підпорядковуватися лише одному керівнику.

269. “Всі завдання мають підпорядковуватися загальній цілі” – це принцип:

     1. Стабільності персоналу.

     2. Централізації.

     3. Винагороди персоналу.

     4. Підпорядкованості інтересів.

270. Суть принципу повноважень та відповідальності в тому що:

     1. Кожному працівнику повинно бути делеговано достатньо повноважень для виконання завдання.

     2. Кожен повинен виконувати ту роботу, яку вміє робити найкраще.

     3. Робітники мають підкорятися умовам договору між ними і роботодавцем.

     4. Робітник повинен підпорядковуватися лише одному керівнику.

271. Суть принципу єдиноначальності в тому що:

     1. Кожному працівнику повинно бути делеговано достатньо повноважень для виконання завдання.

     2. Кожен повинен виконувати ту роботу, яку вміє робити найкраще.

     3. Робітники мають підкорятися умовам договору між ними і роботодавцем.

     4. Робітник повинен підпорядковуватися лише одному керівнику.

272. Суть принципу спеціалізації в тому що:

     1. Кожному працівнику повинно бути делеговано достатньо повноважень для виконання завдання.

     2. Кожен повинен виконувати ту роботу, яку вміє робити найкраще.

     3. Робітники мають підкорятися умовам договору між ними і роботодавцем.

     4. Робітник повинен підпорядковуватися лише одному керівнику.

273. “Справедлива оплата праці” – це принцип:

     1. Єдності дій.

     2. Централізації.

     3. Винагороди персоналу.

     4. Підпорядкованості інтересів.