4. Класифікація цінних паперів

Чинне законодавство України (ст. 163 ГК України, ст. 194 ЦК, ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»), вико­ристовуючи терміни «вид», «група», «форма» цінного папера, не дає їх визначення.

В основу будь-якої класифікації на види покладений певний критерій. Різноманітність класифікацій цінних паперів залежить від різноманітності основних ознак (критеріїв) поділу².

Головним критерієм, відповідно до якого деякі фінансові інструменти мають правовий режим цінного папера, а інші — ні, є наявність законодавчо визначених ознак цінного папера (ч. 1 ст. 163 ГК України, ч. 1 ст. 194 ЦК України, ст. З Закону України від 23.02.2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок»), зако­нодавче закріплення — включення законом до переліку цінних паперів (надання документу законом правового режиму цінно­го папера) та наявність визначених законом для цінного папе­ра певного виду реквізитів та відповідність встановленій формі (ч. 2 ст. 196 ЦК України, ч. З ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», ст. 21 Закону «Про іпотеку» та ін.).

Видів цінних паперів ЦК України не визначає і на перший погляд створюється враження про те, що законодавець пішов ггіляхом створення відкритого переліку видів цінних паперів. Однак це уявлення помилкове. Відповідно до ч. 2 ст. 195 ЦК України види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюють­ся законом. Таким чином, перелік цінних паперів в Україні є вичерпним і визначається законами України. Надання іншим фінансовим інструментам правового режиму цінного паперу з моменту набрання чинності ЦК України здійснюється через пря­му вказівку закону, який надає фінансовому інструменту пра­вового режиму цінного папера та визначає порядок його випус­ку та обігу.

Такий підхід законодавця є абсолютно слушним, оскіль­ки правовий режим цінного папера має низку особливостей: форма, зміст, порядок передачі прав за цінним папером, по­рядок обліку прав на цінні папери, кримінальна відповідаль­ність за підробку цінного папера, що обумовлює необхідність вичерпного, чітко визначеного на рівні закону переліку цінних паперів.

Цінні папери за чинним законодавством України можна кла­сифікувати за такими критеріями:

І. За порядком їх розміщення (видачі) виділяють емісійні та неемісійні цінні папери (ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»). Емісійні цінні папери — цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуск}" стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емі­тент). До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів опе­рацій з нерухомістю; інвестиційні сертифікати; казначейські зобов’язання України.

Цінні папери, не віднесені Законом «Про цінні папери та фондовий ринок» до емісійних, можуть бути визнані такими ДКЦПФР, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.

Легальне закріплення класифікації цінних паперів на емі­сійні та неемісіині на думку О. І. Онуфрієнка, дає можливість реалізувати ряд позитивних моментів у правовому регулюванні випуску та обігу цінних паперів в Україні, а саме, уніфікувати та стандартизувати процедури реєстрації випуску емісійних цін­них паперів та інформації про їх випуск, систематизувати та за­кріпити у законодавстві особливості випуску та обігу неемісійних цінних паперів, що призведе до зменшення колізійних мо­ментів у правовому регулюванні обігу останніх¹.

На підставі аналізу правового режиму емісійних цінних па­перів за законодавством України та законодавством Російської Федерації О. І. Онуфрієнко виділяє такі ознаки емісійних цін­них паперів:

• закріплюють сукупність прав, що підлягають посвідчен­ню, уступці та безумовній реалізації з дотриманням встановле­них законом форми і порядку;

• розміщуються випусками як у документарній, так і у бездокументарній формі;

• у межах одного випуску мають рівний об'єм і строки реа­лізації прав незалежно від часу набуття;

• можуть вільно обертатись на вторинному ринку, при цьо­му до нового власника переходить уся сукупність прав, посвід­чених ними;

• випуск емісійних цінних паперів підлягає обов'язковій дер­жавній реєстрації у встановленому законодавством порядку².

До неемісійних цінних паперів належать: вексель, ощадний «депозитний) сертифікат, заставна.

II. Відповідно до ч. З ст. З Закону «Про цінні папери та фон­довий ринок» за формою випуску цінні папери поділяють на:

1. випущені у документарній формі, що являють собою сер­тифікат цінних паперів, який містить реквізити відповідного ви­ду цінних паперів відповідної емісії, дані про кількість цінних паперів і засвідчує сукупність прав, що надаються цими цінни­ми паперами;

2. випущені в бездокументарній формі, що являють собою здійснений зберігачем обліковий запис, що є підтвердженням права власності на цінний папір.

Форма цінного папера не впливає на обсяг прав за цінним папером, але визначає порядок обліку та передачі прав за цін­ними паперами в системах обліку прав власників цінних папе­рів Національної депозитарної системи — системі реєстру влас­ників іменних цінних паперів та системі депозитарного обліку прав власників цінних паперів.

III. За формою випуску відповідно до ч. 4 ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери можуть бути на пред'явника, іменні та ордерні. На мою думку, критерій класи­фікації в даному випадку законодавцем сформульовано невдало. Дана класифікація цінних паперів здійснюється за критерієм способу визначення уповноваженої особи; за формою випуску цінні папери відповідно до ч. З ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» поділяються на документарні та бездокументарні.

Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються в порядку, встановленому законами України (ч. З ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Відповідно зо ч. 4 ст. 197 ЦК України права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним па­пером (індосант), відповідає за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання. Стаття 163 ГК України визна­чає, що іменні цінні папери, якщо інше не встановлено законом або в них спеціально не передбачено, що вони не підлягають пе­редачі, передаються шляхом повного індосаменту.

Права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчи­нення на цьому папері індосаменту. Індосант відповідає за наяв­ність та здійснення цього права. Згідно з індосаментом до особи, якій (або у розпорядження якої) передаються права, засвідчені цінним папером (індосата), переходять усі ці права. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, щодо якої має бу­ти здійснене виконання зобов'язань) або ордерним (із зазначенням такої особи) (ст. 197 ЦК України, ч. 4 ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед його законним власником солідарно. У разі задоволення вимоги законного власника орде­рного цінного папера про виконання засвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто має такі зобов'язання, особи, що індосували цінний папір, набува­ють права зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які ма­ють зобов'язання за цінним папером (ст. 198 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

IV. Частина 1 ст. 195 ЦК України, ч. З ст. 163 ГК України ті ч. 5 ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», вико­ристовуючи критерій класифікації прав з цінних паперів (зобо­в'язальні права, речові права та корпоративні права), здійсню­ють розподіл цінних паперів на групи.

Відповідно до ч. З статті 163 ГК України в Україні можуть випускатись і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. Частина 1 ст. 195 ЦК України визначає, що в Україні б цивільному обороті можуть бути: пайові, боргові, похідні та товарозпорядчі цінні папери.

Відповідно до ч. 5 ст. З Закону «Про цінні папери та фондо­вий ринок» в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери — цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційнії! сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді ди­відендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайо­вих цінних паперів відносяться: а) акції; б) інвестиційні серти­фікати.

Відповідно до ст. 25 Закону «Про ІСІ» інвестори пайового інвестиційного фонду не мають права втручатись у діяльність компанії з управління активами, крім випадків нагляду за ви­конанням інвестиційної декларації, зберіганням активів фон­ду, веденням реєстру власників інвестиційних сертифікатів, проведенням аудиторських перевірок діяльності та оцінкою майна фонду через створену ними спостережну раду. Тому та­кі ознаки пайового цінного папера, як засвідчення участі у ста­тутному капіталі та надання права власнику цінного папера на участь в управлінні емітентом, інвестиційному сертифікату не властиві.

2) боргові цінні папери — цінні папери, що посвідчують від­носини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До бор­гових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов'язання України; ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі.

3) іпотечні цінні папери — цінні папери, випуск яких за­безпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які по­свідчують право власників на отримання від емітента належ­них їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:

а) іпо­течні облігації;

б) іпотечні сертифікати;

в) заставні;

г) сертифі­кати ФОН.

Спірним, на нашу думку, є віднесення до іпотечних цінних паперів заставної, випуск якої не забезпечено іпотечним по­криттям (іпотечним пулом) і яка надає право в разі невиконан­ня основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпо­теки;

4. приватизаційні цінні папери — цінні папери, які посвід­чують право власника на безоплатне одержання у процесі при­ватизації частки майна державних підприємств, державного жит­лового фонду, земельного фонду;

5. похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протя­гом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фі­нансових та/або товарних ресурсів.

Відповідно до Правил випуску та обігу фондових деривативів, затверджених рішення ДКЦПФР від 24 червня 1997 р. № 13 до похідних цінних паперів віднесені стандартизовані строкові договори: ф'ючерсні, форвардні контракти, свопи та ін.; 6) товаророзпорядчі цінні папери — цінні папери, які на­дають їх держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. До цієї групи цінних паперів відносять коноса­мент та складські свідоцтва, правовий режим яких визначаєть­ся Кодексом торговельного мореплавства України та Законом України «Про сертифіковані товарні склади та прості та подвій­ні складські свідоцтва».

V. За видом емітента цінні папери поділяються на:

а) державні цінні папери — цінні папери, розміщені держа­вою в особі уповноваженого законодавством органу державної виконавчої влади;

б) цінні папери адміністративно-територіальних оди­ниць — цінні папери, випущені місцевими органами влади Авто­номної Республіки Крим або міськими радами;

в) корпоративні цінні папери — цінні папери, розміщені юридичними особами — суб'єктами господарювання будь-якої форми власності та організаційно-правової форми.

VI. Залежно від показника, в якому виражені цінні папе­ри, відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання та ва­лютного контролю» їх можна поділити на: цінні папери, вираже­ні у валюті України; цінні папери, виражені в іноземній валюті: цінні папери, виражені у банківських металах (золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені до найвищої проби відповідно до міжнародних стандартів).

VII. Залежно від строку обігу виділяють цінні папери:

1. строкові — цінні папери, що мають чітко визначений строк обігу. Прикладом таких цінних паперів є облігація, казна­чейське зобов'язання, ощадний сертифікат. У свою чергу строко­ві цінні папери поділяються на довгострокові — строк обігу яких перевищує п'ять років; середньострокові —строк обігу яких ста­новить від одного до п'яти років; короткострокові — строк обігу яких до одного року.

2. без визначеного строку обігу — це цінні папери, строк обігу яких не обмежений часовими рамками. Прикладом таких цінних паперів є акція, передача прав за якою можлива протя­гом фактичного існування цього цінного папера, обумовленого строком існування акціонерного товариства, що є емітентом та­кої акції.