2. Наявність визначеної законом форми та необхідних реквізитів, перелік яких щодо конкретних видів цінних па­перів встановлюється законодавством.

В юридичній літературі підхід до виділення цієї ознаки цін­ного папера як самостійної неоднозначний. Одні дослідники, зокрема О. І. Дегтярьова, Н. М. Коршунов, Е. Ф, Жуков, не ви­діляють цю ознаку як самостійну, об'єднуючи з поняттям доку­мент. При цьому форму цінного папера вбачають у технічних ха­рактеристиках виконання бланка сертифіката цінного папера, а зміст зводять до наявності сукупності реквізитів¹. Інші науков­ці, зокрема В. А. Бєлов, Є. А. Суханов, досліджуючи це питання, обґрунтовують розмежування понять «документ», «форма до­кумента», «зміст документа» та «обов'язкові реквізити».

Вимоги щодо форми цінного папера. Поліграфічне виконан­ня бланків цінних паперів (спосіб друку, папір, засоби захисту тощо) повинне відповідати встановленим законодавчим вимо­гам, що визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 283 із змінами, внесеними згідно з По­становами КМУ № 868 від 8 серпня 1997 р. № 1919 від 18 жовт­ня 1999 р. «Про встановлення порядку виготовлення бланків» цінних паперів і документів суворого обліку» та наказом Міні­стерства фінансів України від 25 листопада 1993 р. № 98, Служ­би безпеки України від 15 листопада 1993 року № 118, Міністерства внутрішніх справ України від 24 листопада 1993 р. № 740 «Про затвердження Правил виготовлення бланків цін­них паперів і документів суворого обліку». Виготовлення блан­ків цінних паперів і документів суворого обліку здійснюється тільки на державних спеціалізованих підприємствах, які охоро­няються органами внутрішніх справ; виготовлення та ввезення бланків цінних паперів, документів суворого обліку і знаків по­штової оплати, а також матеріалів та напівфабрикатів для їх ви­робництва здійснюється лише за ліцензіями, виданими Міністер­ством фінансів України.

Вимоги щодо реквізитів цінного папера. Перелік реквізитів щодо кожного з цінних паперів окремо визначається законодав­ством, зокрема Законом «Про цінні папери та фондовий ринок» та спеціальними законами, що визначають правовий режим окре­мих видів цінних паперів. Відповідно до ч. 2 ст. 196 ЦК України документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних папе­рів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером. Тому при укладанні угод з цінними паперами слід звертати увагу на наявність у сертифікаті цінного папера усіх реквізитів, які визначені за законом.

У законодавчих актах України можуть встановлюватися й ін­ші необхідні вимоги до цінних паперів, крім їх реквізитів та ви­мог до форми, які є обов'язковими для розміщення (видачі) та/або обігу цінного папера. Однак такі вимоги, згідно із ч. 2 ст. 196 ЦК не впливають на статус документа як цінного папера².

3. Цінний папір посвідчує грошове або інше майнове пра­во та визначає ті юридичні можливості, на здійснення яких має право власник цінного папера (одержання доходу у ви­гляді дивідендів або процентів чи певного майна тощо).

Дана ознака відображає класичну точку зору про те, що цін­ний папір на відміну від інших документів є завжди документом майнового характеру. Однак у науковій літературі неодно­разово справедливо зазначалось про те, що права, які посвідчу­ють цінні папери, не обмежуються майновими (зокрема, право на участь в управлінні емітентом, немайнові права для акцій — ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»), а грошове право належить до майнових, тому не потребує окремого виді­лення¹. Враховуючи це, пропонується таке формулювання даної ознаки цінного папера: посвідчує майнове або інше спеціально передбачене законом право²;

4. Цінний папір характеризується можливістю переда­чі прав, що випливають з нього, іншим особам. Способи пе­редачі та можливі обмеження щодо передачі залежать від виду цінного папера і можуть бути різними — від вільного обігу до повного індосаменту або до заборони передачі іншим особам.

Відповідно до ст. 4 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» до особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права. Обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.

Для передачі іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручити цінний папір цій особі. Пра­ва, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому законами України. Права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папе­рі індосаменту. Індосант відповідає за наявність та здійснення цього права.

Згідно з індосаментом до особи, якій (або у розпорядження якої) передаються права, посвідчені цінним папером (індосата), переходять усі ці права. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, щодо якої має бути здійснене виконання зобо­в'язань) або ордерним (із зазначенням такої особи).

5. Здійснення засвідченого цінним папером суб'єктивно­го права можливо лише шляхом його пред'явлення. Цей не­порушний раніше постулат піддається сумніву з точки зору обі­гу бездокументарних цінних паперів. Вітчизняне законодавство(ст. 194 ЦК України, ст. 163 ГК України, ст. З Закону «Про цін­ні папери та фондовий ринок») встановлює, що цінний папір — це передусім документ. Це положення має наслідком презумпцію, що здійснення чи передача прав можливі тільки при пред'яв­ленні відповідного документа.

Право власності на цінний папір, випущений у документар­ній формі, посвідчується сертифікатом цінних паперів, що міс­тить реквізити відповідного виду цінних паперів відповідної емі­сії, дані про кількість цінних паперів і який засвідчує сукупність прав, що надаються цими цінними паперами (ст. 1 Закону Украї­ни «Про Національну депозитарну систему та особливості елект­ронного обігу цінних паперів в Україні»). Для здійснення засвід­ченого цінним папером суб'єктивного права пред'являється сер­тифікат цінного папера.

При бездокументарній формі випуску цінних паперів постає проблема легітимації суб'єкта права для визначення особи, яка має право на здійснення засвідченого ним суб'єктивного права, оскільки сертифікати цінних паперів відсутні. Єдиний на весь випуск таких цінних паперів глобальний сертифікат оформля­ється емітентом та передається на зберігання в обраний ним де­позитарій (ч. 2 ст. 4 Закону «Про Національну депозитарну си­стему та особливості електронного обігу цінних паперів»).

Іменна ідентифікація власників цінних паперів, випущених у бездокументарній формі, здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача (ч. 2 ст. 4 Закону «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів»). Документом, що підтверджує право власності на цінні папери/випущені в бездокументарній формі, є ви­писка з облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Втрата цінного папера, за загальним правилом, тягне за собою неможливість реалізувати втілене в ньому право. Разом з тям закон передбачає можливість відновлення іменних цінних паперів, яке провадиться державними органами, підприємства­ми, установами і організаціями, що випустили ці папери. Що сто­сується особи, яка втратила цінний папір на пред'явника, то вона може в порядку, встановленому Главою 7 Розділу IV Цивільно­го процесуального кодексу України, просити суд про визнання папера недійсним і про відновлення її прав на втрачений цін­ний папір¹.

6. Цінний папір визначає взаємовідносини МІЖ особою, яка випустила цінний папір, та його власником. Залежно від виду цінного папера між емітентом та власником цінного па­пера можуть виникати різні права. І. Безклубий, виділяючи цю ознаку, вважає, що у цінному папері має бути виражене право, оскільки закріплення взаємних прав і обов'язків у цінному па­пері є недопустимим².

7. Цінні папери передбачають виконання зобов'язань згід­но з умовами їх випуску. Умови випуску емісійних цінних па­перів визначаються емітентом у проспекті емісії.

Відповідно до ст. 5 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед його законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця ор­дерного цінного папера про виконання посвідченого цим папе­ром зобов'язання Однією або кількома особами з числа тих, хто має такі зобов'язання, особи, що індосували цінний папір, набу­вають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які мають зобов'язання за цінним папером. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не до­пускається.

Наявність усіх наведених ознак у сукупності дозволяє від­нести той чи інший документ до цінних паперів.

Відповідно до ст, 1 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» фінансові інструменти — це цінні папери, строкові конт­ракти (ф'ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові стро­кові контракти (форварди), строкові контракти на обмін (на пев­ну дату в майбутньому) в разі залежності ціни від відсоткової ставки, валютного курсу чи фондового індексу (відсоткові, кур­сові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у то­му числі тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та відсоткові опціони),.

Сурогат цінного папера — це фінансовий інструмент, який має призначення та відповідає ознакам цінного папера, однак не визнається законодавством як такий, не регулюється державою чи в іншому загальновизнаному порядку¹. До сурогатів цінних паперів можна віднести такі документи:

Компенсаційні сертифікати використовувались для прид­бання акцій акціонерних товариств, що створювались в процесі приватизації державного майна відповідно до постанови КМУ від 7 лютого 1996 р. «Про порядок обігу сертифікатів, отрима­них громадянами України як компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку та колиш­нього Укрдержстраху».

Чек - застосовується для здійснення розрахунків у безготівко­вій формі між юридичними особами, а також фізичними та юри­дичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Розрахун­ковий чек — розрахунковий документ, що містить нічим не обу­мовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодав­ця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів (п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 ро­ку №22).

Коносамент — товаророзпорядчий документ, що посвідчує право його держателя розпоряджатися зазначеним у коносаме­нті вантажем і отримати вантаж після завершення перевезення. Коносамент головним чином застосовується при здійсненні мор­ських перевезень і є доказом прийому перевізником вантажу, за­значеного у коносаменті. Реквізити коносамента визначені ст. 138 Кодексу торговельного мореплавства України. Передача коно­самента здійснюється з дотриманням таких правил: 1) іменний коносамент може передаватися за іменними передаточними на­писами або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги; 2) ордерний коносамент може пе­редаватися за іменними або бланковими передаточними напи­сами; 3) коносамент на пред'явника може передаватися шляхом простого вручення (ст. 140 КТМ України).

У науці сурогатами визначають також документи, оформле­ні як цінні папери, але які не визнаються такими внаслідок по­рушення вимог законодавства щодо форми або змісту цінного папера¹. Такий погляд відповідає ч. 2 ст. 196 ЦК України, яка передбачає, що документ, який не містить обов'язкових рекві­зитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цін­них паперів, не є цінним папером.