3.1. Сутність стратегічного управління підприємством і його відмінність від оперативного управління.

Організація розв'язання фундаментальних проблем, які стоять перед суспільством в умовах жорсткої конку­рентної' боротьби, вимагає від керівників та спеціалістів підприємств, організацій та установ стратегічного мис­лення. Беручи до уваги цю обставину, ще в 70-80-х роках у зв'язку з новими потребами виробництва виникло по­няття стратегічного управління.

Ці потреби випливали, в першу чергу, з того, що по­трібно було зробити різницю між оперативним управлін­ням на рівні виробництва і управлінням, здійснюваним на вищому рівні. Загалом ідея переходу до стратегічного управління виникла у зв'язку з перенесенням центра ува­ги вищого керівництва на оточення з метою відповідного реагування на зміни, які в ньому відбуваються.

Слово "стратегія" походить від грецького слова "strategos" – військовий начальник, військове мистецтво. Згодом це слово перейшло з військової галузі в галузь цивільної частини суспільства, яке визначало спосіб дося­гнення бажаної мети в майбутньому. Причому досягнен­ня поставленої мсти передбачає здатність відповідно реа­гувати на зміни, які відбуваються в навколишньому сере­довищі. Зазначимо, що без врахування цієї вимоги управ­ління буде носити характер нестратегічного. У зв'язку з цим буде справедливим вважати, що стратегічне управління - це управ­лінський процес створення та підтримки стратегічної мети суб'єкта управління його потенціалом і можливостями зовнішнього середовища. Тобто стратегічне управління представляється сукупністю цих складо­вих, взаємодія яких забезпечує надійне формування і досягнення постав­леної мети.

При цьому стратегічне управління потрібно розглядати як динаміч­ний процес. Це означає, що стратегічне управління не терпить наперед визначених показників розвитку організації. Такі показники можуть бути визначені лише за умови стабільного середовища, якого, власне, у приро­ді не буває. Тому в кожному конкретному випадку прийняття стратегіч­них управлінських рішень повинні бути адекватні зовнішньому середо­вищу.

Процес розвитку науки стратегічного управління у сфері матеріаль­ного виробництва і послуг вперше змусив задуматись над такою пробле­мою: що первинне - сучасний стан для визначення майбутнього чи, нав­паки, майбутнє для окреслення сучасного стану організації. Може вияви­тись дивним, але та позиція, при якій майбутнє визначає сучасне органі­зації, і є ознакою стратегічного управління. Це очевидно.

Змістовний модуль 3. Цільовий підхід у стратегічному управлінні підприємством.

Тому великою помилкою державних органів влади, науково-дослідних установ та ін. був факт, коли майбутнє країни, регіону, суб'єкта господарювання визна­чалося шляхом екстраполяції - тобто зростання від досягнутого рівня.

До речі, більш рельєфно порівняльна характеристика довгострокового стратегічного управління простежується в табл. 1.

Потрібно зазначити, що стратегічне управління не дає точного і детального опису майбутнього. Це скоріше за все бажання майбутнього організації, яке ґрунтується на філософії або, скажімо, ідеології бізнесу.

Таблиця 1

Порівняння довгострокового планування

і стратегічного управління

Характеристика	Довгострокове планування	Стратегічне управління
Місія, призначення	Виробництво товарів і послуг з метою отримання доходу від їх реалізації	Виживання організації в довгостроковій перспективі шляхом встановлення динамічного ба­лансу з оточенням, яке дозволяє вирішувати проблеми зацікавле­них в діяльності організації осіб
Об’єкст концентрації уваги менеджменту	Погляд в середину організа­ції, пошук шляхів більш ефек­тивного використання ресур­сів	Погляд ззовні організації, пошук нових можливостей у конкурент­ній боротьбі, відслідкування й адаптація до змін в оточенні
Врахування фактора часу	Орієнтація на короткостроко­ву та середньострокову перс­пективи	Орієнтація на довгостроко­ву перс­пективу
Основа побудови системи управління	Функції, організаційні структу­ри, процедури, техніка і тех­нологія	Людт, системи інформаційного забезпечення, ринок
Підхід до управління персоналом	Погляд на працівників як на ресурс організації, як на виконавців окремих робіт і функцій	Погляд на працівників як на основу організації, її головну цінність і джерело її благополуччя
Критерій ефективності управління	Прибутковість і раціональність використання виробничого потенціалу	Своєчасність і точність організації на нові запити ринку і зміни в залежності від змін оточення

Змістовний модуль 3. Цільовий підхід у стратегічному управлінні підприємством.

З цього приводу відомий російський фахівець у галузі стратегічного управління О. Віханський підкреслює, що стратегічне управління – це:

 симбіоз інтуіції і мистецтва вищого керівництва вести організацію до мети;

 високий професіоналізм і творчість службовців, які забезпечують зв’язок організації із середовищем, оновлення організації і її продукції, реалізацію поточних планів;

 активне включення працівників у реалізацію завдань організації, у пошук найліпших шляхів досягнення її мети.