157

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України ДВНЗ «НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ» ____________________________________________ _____________________________________________________________________________ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни «Стратегічне управління підприємством» Розробник доцент каф. економіки підприємства Мельников А.М. Дніпропетровськ 2012

Дисципліна «Стратегічне управління підприємством»

Конспект лекцій

__________________________________________________________________________________________________________________

Зміст.

1. Еволюція розуміння та передбачення майбутнього підприємства

2. Основи прийняття стратегічних рішень.

3. Цільовий підхід у стратегічному управлінні підприємством.

4. Стратегічне планування і його сутність.

Дисципліна «Стратегічне управління підприємством»

Конспект лекцій

Змістовний модуль 1. Еволюція розуміння та передбачення майбутнього підприємства.

__________________________________________________________________________________________________________________

План

1. Розвиток управлінської школи.

2. Етапи розвитку стратегічного управління підприємствами в зарубіжних країнах.

3. Стратегічне управління підприємствами в Україні.

Змістовний модуль 1. Еволюція розуміння та передбачення майбутнього підприємства.

__________________________________________________________________________________________________________________

1. Розвиток управлінської школи.

Управління на відміну відміну від інших наук швидше вважалось особливим видом мистецтва, якого можна навчитись через досвід. Принаймні 400 років до н.е. Сократ і його молодший сучасник Ксенофонт так вважали. Сократ розглядав питання управління як можливість поставити людину на потрібне місце і добитись від неї виконання певних обов'язків.

Наукове визначення науки управління, її принципи вперше сформулював Платон. Вже тоді було запроваджено строгу ієрархію в управлінні державою.

Помітною особливістю розвитку управлінської думки стала промислова революція ХVIII cт., яка відкрила шлях розвитку великих підприємств. Виражаючи корінні потреби суспільства, живучи його проблемами,

А. Сміт і Д. Рікардо приділяли значну увагу питанням управління в нових умовах – розподілу праці на підприємствах, координації та організації виробничого контролю та ін.

Велика заслуга у розвитку управлінської науки належить новатору свого часу Роберту Оуену, який на власній текстильній фабриці практикував запровадження, крім інших відомих на той час, соціально-психологічних методів управління. Він організувавши змагання, на робочих місцях кращих робітників прикріплював смужки червоного кольору, середніх – зеленого і гірших – жовтого.

Треба зазначити, що хоч управління і започатковано у глибоку давнину, але ідея виділення його в окрему науку відносно нова – кінець ХIX століття.

Це яскраво підтверджується тим, що в кінці ХIXст.(1885-1920рр.) зароджується наука управління, заснована на працях Фредеріка У.Тейлора, Френка і Лілії Гілбрет, Генрі Гантта. При цьому концепція наукового управління стала переломною віхою, завдяки чому управління почало визнаватись як окрема галузь досліджень. Розуміння того, що стимулювання робітників приведе до підвищення продуктивності праці, збільшення обсягів виробництва, супроводжувалось досягненням мети виробництва.

Уже тоді Ф.У. Тейлор висловив оригінальну думку, що недостатньо замикатись на власному управлінському досвіді. Потрібно освоювати всю суму знань, вироблених людством за всі попередні роки, і на цьому ґрунті створити єдину науку управління. Правда, школа наукового управління

замикатись на рівні підприємства, тому не випадково піддавалась і піддається критиці за її обмеженість, ігнорування людського чинника.

Змістовний модуль 1. Еволюція розуміння та передбачення майбутнього підприємства.

__________________________________________________________________________________________________________________

Але тим самим вона зініціювала продовження пошуку альтернативи управління. Таким чином, у 1920-1950 роках отримала розвиток класична(адміністративна) школа управління, заслугою якої є науковий і практичний вклад Анрі Файоля, Линделла Ервіка, Джеймса Муні та ін. Ця школа управління пішла значно вперед, ніж школа наукового управління, оскільки нею були розроблені більш загальні принципи.

Анрі Файоль, маючи великий досвід керівництва французькою компанією з видобутку вугілля, значну увагу приділяв управлінню персоналом, в першу чергу адміністративними кадрами.

Вперше функції управління, які виклав Анрі Файоль, що лежать в основі науки управління, представленні у наступному вигляді:

Планування-прогнозування – наукове передбачення розвитку національної економіки, результатів цього розвитку, соціальних та інших наслідків.

Організація – вдосконалення організаційної структури управління і розробка науково обґрунтованих методів її роботи і функцій, спрямованих на досягнення основних цілей розвитку суспільного виробництва.

Розпорядження – знаходження «золотої середини» між усіма учасниками виробничих відносин.

Контроль – спостереження за виконанням розпоряджень та інших правил, регламентованих вимогами виробництва.

З позиції теорії управління А. Файоль сформулював цілу низку принципів управління адміністративною діяльністю, які абсолютно не втратили своєї актуальності і нині.

До них відносяться:

1. розподіл праці;

2. повноваження і відповідальність;

3. дисципліна;

4. єдиноначальність;

5. єдність напряму;

6. підпорядкування особистих інтересів загальному;

7. винагорода персоналу;

8. централізація;

9. скалярний ланцюг (лінія влади зверху вниз);

10)порядок;

11)справедливість;

12)стабільність робочого місця для персоналу;

13)ініціатива;

14. корпоративний дух.

Змістовний модуль 1. Еволюція розуміння та передбачення майбутнього підприємства.

_________________________________________________________________________________________________________________

Ці засади управлінського підходу мали на меті забезпечити схему, за допомогою якої можна було б структурувати організації та управління ними.

Великий вклад у розвиток класичної школи управління вніс американський вчений Х. Емерсон, який у 1911році у своїй знаменитій на весь світ праці «Дванадцять принципів продуктивності» сформулював 12 принципів раціонального управління в контексті всіх галузей економіки країни.

До багатющого джерела управлінської науки належить і концепція німецького соціолога Маркса Вебера, який розробив «ідеальний тип» адміністративного організації, під якою розуміється концепція раціоналізації колективної діяльності.

Тим часом паралельно із класичною школою управління (1930-1950рр.) активно розвивалась школа людських відносин і школа поведінкових наук, основу яких заклали Мері Паркер Фоллет (1868-1933рр.) та Елтон Мейо (1880-1949рр.).

Відмінність цієї школи від попередніх полягає в тому, що їх концепція передбачала врахування взаємовідносин керівника і підлеглого. При цьому формування «здорового» клімату в колективі, вважали вони, не менш важливе для зростання прибутків, ніж раціональне розміщення устаткування.

Досить у цьому зв’язку зазначити, що один із послідовників Е. Мейо – Д. МакГрегор наголошував, що деспотичний режим, встановлений керівництвом підприємства, організації чи установи, вичерпав себе. Люди люблять працювати вільно, хочуть бути господарем свого робочого місця.

Правда, ця теорія також зазнавала критики з боку багатьох спеціалістів: мовляв, психологічний клімат на підприємстві не такий важливий – важливо, насамперед, відмовитись від подрібнення в розподілі праці, ліквідувати конвеєр, збагатити працю тощо.

Історичний характер розвитку наукової думки свідчить, що на ґрунті класичної школи і школи людських відносин було сформовано управлінську школу «соціальних систем».

Значний вклад у розвиток цієї школи, формування якої пов’язане з виникненням гігантських корпорацій у 60-70-ті роки, вніс лауреат Нобелевської премії Герберт Саймон. У своїх працях він зазначає, що комп’ютеризація виробництва зумовлює подальший розвиток централізації ієрархічного керівництва.

Значно легше в умовах, коли застосовується економіко-математичні методи, комп’ютерна та інша техніка, управляти «цілісним» колективом, ніж децентралізованим.

Періодизація наукових управлінських шкіл дозволила виділити поведінковий підхід до управління, який ґрунтується на правильному застосуванні науки про поведінку, насамперед, психології і соціології,

Змістовний модуль 1. Еволюція розуміння та передбачення майбутнього підприємства.

__________________________________________________________________________________________________________________

службової етики тощо, з метою виявлення різних способів впливу на моделі, щоб залучати їх до роботи з більшою віддачею.

І, нарешті, можна виділити ще одну школу – це «нову школу науки», яка зобов’язана американській теорії управління.

Особливість цієї школи полягає в тому, що вона передбачає процес прийняття управлінського рішення на основі точних наук замість словесного, описового характеру.

При цьому в процесс управління залучаються моделі, графіки, імітаційні ігри тощо. Іншими словами, «нова школа науки» передбачала охоплення науки управління мережею математичних формул та експерементів.

Підводячи підсумок, зазначимо, що кожна із шкіл зробила свій позитивний внесок у створення науки управління.

Щоб полегшити сприйняття вищесказаного, узагальнимо концепцію кожної з управлінських шкіл.

Школа управління регламентувала:

• використання наукового аналізу для визначення кращих способів виконання поставлених задач;

• відбір кращих працівників для навчання, забезпечення їх ресурсами для виконання роботи;

• матеріальне стимулювання працівників з метою підвищення продуктивності праці, економії ресурсів та ін.

Класична школа передбачала:

• формулювання принципів управління;

• систематизацію функцій управління;

• системний підхід до управління організацією.

Школа людських відносин і школа поведінкових наук базувались:

● на застосуванні прийомів управління міжособистіними відносинами з метою забезпечення нормального психологічного клімату в колективі, отримання задоволення від виконаної роботи та підвищення продуктивності праці;

● застосуванні наук про поведінку людей, які б могли відкрити у них потенціал для повного залучення до виробництва.

Нова школа наук управління передбачала:

● вирішення складних управлінських проблем за допомогою моделей тощо;

● широкий розвиток цілого спектра методів управління при вирішенні складних виробничих задач.

Без перебільшення можна стверджувати, що ці школи внесли свою вагому частку в розвиток системи управління економікою держави.

Змістовний модуль 1. Еволюція розуміння та передбачення майбутнього підприємства.

__________________________________________________________________________________________________________________