9.2. Соціально-психологічне забезпечення стратегічного управління

Щоб дати концентровану відповідь на поставлене питання, насампе­ред потрібно зупинитись на проблемі мотивації людини до праці.

♦ Що таке мотивація?

У найбільш загальному вигляді мотивацію людини до діяльності мо­жна представити як сукупність рушійних сил, що спонукають людину до певних дій. Ці сили знаходяться як ззовні, так і всередині людини і при­мушують її усвідомлено або ж неусвідомлено здійснювати певні вчинки.

Змістовний модуль 9. Мотивація і контроль реалізації процесов стратегічного управління, психологічне забезпечення стратегічного управління підприємством.

При цьому зв'язок між окремими силами і діями людини опосередкова­ний і визначається дуже складною системою взаємодії, внаслідок чого різні люди можуть абсолютно по-різному реагувати на однакові впливи з боку однакових сил. Більш того, поведінка, дії людини, здійснювані нею, в свою чергу також можуть впливати на її реакцію на впливи, внаслідок чого може мінятися як ступінь впливу, так і спрямованість поведінки, що, власне, викликається цим впливом.

З огляду на сказане можна спробувати дати більш деталізоване ви­значення мотивації. Мотивація - це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають її межі і форми та надають цій діяльності спрямованість, орієнтовані на досягнен­ня певних цілей. Вплив мотивації на поведінку людини залежить від без­лічі чинників, багато в чому індивідуально, і може змінюватися внаслідок наявності зворотного зв'язку з боку діяльності людини. На рис. 26 представлено класичну концепцію мотивації Ф. Тейлора, яка дає відпо­відь на вищесказане нами.

Для того, щоб всебічно розкрити поняття мотивації, необхідно роз­глянути три аспекти цього явища:

• що в діяльності людини залежить від мотиваційного впливу;

• яке співвідношення внутрішніх і зовнішніх рушійних сил;

• як мотивація співвідноситься з результатами діяльності людини.

Перш ніж приступимо до розгляду цих питань, зупинимося на з'ясу­ванні значення основних понять, які будуть використані в подальшому.

Потреби - це те, що виникає і знаходиться всередині людини, маючи певний індивідуальний вияв. Потреби - це те, від чого людина завжди прагне звільнитися. Люди по-різному можуть намагатися усувати потре­би, задовольняти їх, придушувати або не реагувати на них. Потреби мо­жуть виникати як усвідомлено, так і неусвідомлено.

Змістовний модуль 9. Мотивація і контроль реалізації процесов стратегічного управління, психологічне забезпечення стратегічного управління підприємством.

При цьому не всі потреби усвідомлюються і усвідомлено усуваються. Але якщо потреба іноді носить прихований характер, то це не означає, що її не існує. Біль­шість потреб періодично поновлюються, хоч при цьому вони можуть змінювати форму свого конкретного вияву та ступінь нагальності впливу на людину.

Мотив - це те, що виникає, певні дії людини. Мотив знаходиться "всередині" людини, має "персональний" характер, залежить від безлічі зовнішніх і внутрішніх стосовно людини чинників, а також від дії інших мотивів, які виникають паралельно з ним. Мотив не тільки спонукає лю­дину до дії, але і визначає, що і як треба зробити. Зокрема, якщо мотив спричиняє дії щодо усунення потреби, то в різних людей ці дії можуть бути абсолютно відмінними, навіть якщо вони зумовлені однаковою по­требою. Мотиви піддаються усвідомленню - людина може впливати на них, послаблюючи їх дію або навіть усуваючи їх зі своєї мотиваційної сукупності.

Поведінка людини, звичайно, визначається не одним мотивом, а їх сукупністю, в якій мотиви можуть знаходитися в певному співвідношен­ні один до одного за ступенем їх впливу на поведінку людини. Таким чином, мотиваційна структура людини може розглядатися як підстава для здійснення нею певних дій.

Мотиваційна структура хоч і володіє певною стабільністю, однак може змінюватися залежно від її виховання, освіти тощо.

Мотивування - це процес впливу на людину з метою спонукання її до певних дій шляхом пробудження в ній певних мотивів. Воно складає серцевину управління людиною. Тому цілком логічно, що ефективність управління великою мірою залежить від того, наскільки успішно здійс­нюється процес мотивування.

Залежно від того, що переслідує мотивування, які задачі воно вирі­шує, можна виділити два основні його типи.

Перший тип характеризується тим, що під дією зовнішніх впливів на людину виникають певні мотиви, які спонукають людину до певних дій, що призводять до бажаного для мотивуючого суб'єкта результату. Засто­совуючи даний тип мотивування, треба добре знати, які мотиви можуть спонукати людину до бажаних дій, і те, як викликати ці мотиви. Цей тип мотивування багато в чому нагадує варіант купівлі-продажу земельної ділянки. Якщо у двох сторін не виявляється точок взаємодії, то і процес мотивування не зможе відбутися.

Другий тип мотивування своєю головною задачею вважає формуван­ня певної мотиваційної структури людини. У цьому випадку основна увага звертається на те, щоб розвинути і посилити бажані для суб'єкта мотивування мотиви до дії людини, і навпаки, ослабити ті мотиви, які заважають ефективному управлінню людиною.

Змістовний модуль 9. Мотивація і контроль реалізації процесов стратегічного управління, психологічне забезпечення стратегічного управління підприємством.

Цей тип мотивування носить характер виховної і освітньої роботи і часто не пов'язаний з пев­ними конкретними діями або результатами, які очікується отримати від людини у вигляді підсумку його діяльності. Другий тип мотивування вимагає набагато більших зусиль, знань і здібностей для його реалізації. Однак і його результати загалом істотно перевершують результати пер­шого типу мотивування. Керівники, що освоїли його і використовують у своїй практиці, можуть набагато успішніше і результативніше управляти своїми працівниками.

Перший і другий типи мотивування не треба протиставляти, оскільки в сучасній практиці управління прогресивно керовані організації праг­нуть поєднати ці типи.

Стимули виконують роль важелів впливу або подразників, що викли­кають дію певних мотивів. Стимулами можуть виступати окремі предме­ти, дії інших людей, обіцянки, носії зобов'язань і можливостей, пропози­ції людей як компенсація за дії або бажане отримання внаслідок певних дій. Людина реагує на багато які стимули не обов'язково свідомо. На окремі стимули її реакція навіть може не піддаватися свідомому контролю.

Далі. Реакція на конкретні стимули не однакова у різних людей. То­му самі по собі стимули не мають абсолютного значення або сенсу, якщо люди не реагують на них. Наприклад, в умовах розвалу грошової систе­ми, коли практично нічого неможливо купити за гроші, заробітна плата і грошові знаки загалом втрачають свою роль стимулів і можуть бути ду­же обмежено використані в управлінні людьми.

Процес використання різних стимулів для мотивування людей нази­вається процесом стимулювання. Стимулювання має різні форми. У практиці управління однією з найбільш поширених його форм є матеріа­льне стимулювання. Роль цього процесу стимулювання надзвичайно ве­лика.

Однак дуже важливо зважати на ситуацію, в якій матеріальне стиму­лювання здійснюється, і намагатися обрати перебільшення його можливостей, оскільки людина має дуже складну і неоднозначну систему по­треб, інтересів, пріоритетів і цілей.

Треба зауважити, що стимулювання принципово відрізняється від мотивування. Суть цієї відмінності полягає в тому, що стимулювання - це один із засобів, за допомогою якого може здійснюватися мотивування. У цьому разі чим вищий рівень розвитку відносин в організації, тим рід­ше як засіб управління людьми застосування стимулювання. Це пов'яза­но з тим, що виховання і навчання як один з методів мотивування людей приводить до того, що члени організації самі виявляють зацікавлену участь у справах організації, здійснюють необхідні дії, не чекаючи або ж взагалі не отримуючи відповідного стимулюючого впливу.

Змістовний модуль 9. Мотивація і контроль реалізації процесов стратегічного управління, психологічне забезпечення стратегічного управління підприємством.

Якщо замислитися над тим, на що в діяльності людини впливає мо­тивація, з'ясується, що це такі характеристики діяльності: зусилля, ста­рання, наполегливість, сумлінність, спрямованість.

Одну і ту ж роботу людина може виконувати, затрачуючи різні зусил­ля. Вона може працювати в повну силу, а може працювати напівсилу; може намагатися отримати роботу легшу, а може братися за складну і важку роботу; вибирати рішення щонайпростіше, а може шукати і брати­ся за складне рішення. Все це відображає те, які зусилля готова затрачати людина. І залежить це від того, наскільки вона умотивована на затрату великих зусиль при виконанні своїх обов'язків.

Людина може по-різному старатися, виконуючи свої прямі обов'яз­ки. Одному може бути байдужа якість його праці, інший може намагати­ся робити все найкращим чином, працювати з повною віддачею, не ухи­лятися від роботи, прагнути до підвищення кваліфікації, вдосконалення своїх здібностей працювати і взаємодіяти з організаційним оточенням.

Третя характеристика діяльності, на яку впливає мотивація, полягає в наполегливості продовжувати і розвивати почату справу. Це дуже важли­ва характеристика діяльності, оскільки часто зустрічаються люди, які швидко втрачають інтерес до початої справи. І навіть якщо вони мали дуже добрі результати діяльності на початку, втрата інтересу і відсут­ність наполегливості може призвести до того, що вони скоротять зусилля і стануть менше старатися, виконуючи свою роль на значно нижчому рівні порівняно з їх можливостями. Відсутність наполегливості познача­ється також негативно на доведенні справи до кінця. Працівник може висувати прекрасні ідеї і нічого не робити для їх виконання, що на прак­тиці буде обертатися для організації втраченими можливостями.

Сумлінність при виконанні робіт є найважливішою умовою їх успіш­ного завершення. Людина може володіти хорошою кваліфікацією і знан­ням, бути здібною і творчою, багато працювати. Але при цьому вона мо­же відноситися до своїх обов'язків "як-небудь", безвідповідально. І це може зводити нанівець усі позитивні результати її діяльності. Керівницт­во організації повинно добре усвідомлювати собі це і старатися таким чином будувати систему мотивування, щоб вона розвивала у співробіт­ників цю характеристику їх поведінки.

Спрямованість як характеристика діяльності людини вказує на те, до чого вона прагне, виконуючи певні дії. Людина може виконувати свою роботу тому, що вона приносить їй певне задоволення (моральне або матеріальне), а може виконувати її тому, що прагне допомогти своїй ор­ганізації добитися поставлених цілей. Для суб'єкта управління дуже важ­ливо знати спрямованість дій людини, однак не менш важливо вміти, за допомогою мотивування орієнтувати ці дії в напрямі певних цілей.

Змістовний модуль 9. Мотивація і контроль реалізації процесов стратегічного управління, психологічне забезпечення стратегічного управління підприємством.