Питання для самоконтролю:

1. Спеціалізовані фінансово-кредитні інститути: сутність, основні види та об’єктивні умови становлення і розвитку.

2. Страхові компанії та основні напрями їхньої спеціалізації.

3. Кредитні спілки та ломбарди: перспективи їх розвитку в Україні.

4. Лізингові компанії.

5. Інвестиційні компанії та інвестиційні фонди, їхнє місце в грошово-кредитній системі України.

6. Міжбанківські об’єднання та їхня роль у діяльності кредитної системи.

7. Недержавні пенсійні фонди: механізм їхнього функціонування та характеристика.

8. Правове забезпечення фінансово-кредитних інститутів.

9. Причини становлення та розвитку спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів.

10. У чому проявляються відмінності СФКІ від банків?

11. Кредитні спілки та їхні відмінності від інших ФКУ.

12. У чому специфіка ломбардних позичкових операцій.

Тема 3. Центральні банки

Лекція 1. Загальна характеристика центральних банків

1.Особливості центральних банків.

2.Виникнення та розвиток центральних банків.

3.Функції та ознаки центральних банків.

4.Мета та завдання діяльності центральних банків.

Навчальна мета – зрозуміти, як і чому виник кредит, які його сутнісні ознаки; розпізнавати кредит серед інших економічних категорій.

Питання для самостійної роботи

1.Характеристика законодавчої бази діяльності НБУ (таблиця)

2.Позитивні та негативні сторони чинних законів України «Про банки та банківську діяльність» та «Про Національний банк України» (таблиця)

3.Характеристика грошово-кредитної політики НБУ у 2011 р. (таблиця)

4.Характеристика валютної політики НБУ у 2011 р. (таблиця)

5.Організаційна структура НБУ (схема)

6.Основні показники та характеристика діяльності НБУ в 2011 р. (таблиця)

Перелік літератури:

1. Коваленко д. І./ Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. Посібн./ д.І.Коваленко – к.: Центр учбової літератури, 2011. – 352 с.

Додаткова:

2.Гроші та кредит/ За ред. М.І.Алєксєєва.- Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. – 420с.

1.Особливості центральних банків.

Головною ланкою банківської та кредитної системи будь-якої держави є центральний банк.

Центральний банк — це емісійно касовий центр країни (державна установа), що здійснює нагляд за банківською системою і несе відповідальність за проведення монетарної політики в державі з метою забезпечення стабільного не інфляційного розвитку економіки.

Центральні банки в їхньому сучасному вигляді існують порівняно недавно. На ранніх стадіях розвитку капіталізму чіткого розмежовування між центральними (емісійними) та комерційними банками не було. Комерційні банки активно вдавалися до випуску банкнот з метою залучення капіталу. У міру розвитку кредитної системи проходив процес централізації банківської емісії в деяких великих комерційних банках. Підсумком цього процесу стало закріплення за одним з банків монопольного права на випуск банкнот. Спочатку такий банк називався емісійним, або національним, а в подальшому — центральним, що відповідало його зверхньому положенню в кредитній системі.

2.Виникнення та розвиток центральних банків.

Конкретні спроби виникнення центральних банків були різними, але в цілому вони зводились до двох основних варіантів:

1) держава на основі спеціального законодавчого створювала спеціальний державний банк, за яким закріплювалося виняткове право на випуск (емісію) банкнот. Так було, наприклад, у Росії, де в 1860 р. створено Державний банк. Таким же чином як єдині, емісійні центри були створені: Бундесбанк у Федеративній Республіці

Німеччина (1957 р.), система банків Федерального резерву в США (12 федеральних резервних банків) (1913 р.), резервний банк Австрії (1960 р.) та ін.;

2) право емісії закріплювалося за одним із комерційних банків. У такий спосіб виник центральний Банк Англії. Заснований як приватна акціонерна компанія з фінансування з військової компанії Короля Вільгельма ІІІ проти Франції, цей банк у винагороду за свою допомогу отримав виняткове право емісії банкнот у Лондоні. Його привілей посилився в 1849 р., коли актом Р. Піля було заборонено всім новоствореним банкам займатись емісією банкнот, а остаточна монополія за Банком Англії була закріплена в 1921 р.

Нині центральні банки здебільшого належать державі. Цей факт у багатьох випадках став наслідком націоналізації. Так, у 1945 р. було націоналізовано Банк Франції, у 1942 р. — Банк Японії, у 1938 — Банк Канади.

У сучасних умовах головною ланкою банківської системи країни, як правило, є центральний банк. У різних країнах цей банк називається по-різному: національний, центральний, резервний, народний, державний (наприклад: Австрійський національний банк, Резервний банк Австралії, Народний банк Китаю, Шведський державний банк, Центральний банк Російської Федерації).

Тепер практично в усіх країнах світу існують центральні банки, але між ними є вагомі відмінності, зумовлені особливостями політичного та фінансово-економічного розвитку країн.

3.Функції та ознаки центральних банків.

Серед різних функцій центральних банків потрібно виділити основні, без яких неможливе виконання головної мети центрального банку, — збереження стабільності національної грошової одиниці, професійний нагляд та координація діяльності банківської системи, та додаткові, що відповідають вирішенню цього завдання.

Центральні банки самостійно розробляють і впроваджують конкретні заходи щодо реалізації пріоритетів грошово-кредитної політики, визначених урядом, беруть безпосередньо участь у формуванні пропозиції грошей, щоб ефективно здійснювати урядові програми і стимулювати економічну кон’юнктуру в країні.