4. Зміна внутрішньої організації кооперативу.

Для багатьох сільськогосподарських товаровиробників саме зберігання сільськогосподарської продукції є проблематичним питанням, яке товаровиробники прагнуть вирішити через кооператив. На цій підставі сільськогосподарські товаровиробники можуть створити кооператив для загального використання складських приміщень.

Але чому не піти далі? Кооператив знаходиться в кращому положенні, щоб реалізувати продукцію: він може формувати значні партії і продавати їх по вигідних цінах, кооператив може узяти на роботу менеджера, обов'язками якого будуть збір інформації і використання якнайкращих можливостей. Чому товаровиробники стримано відносяться до ідеї загальної реалізації продукції? На це існують такі причини:

- члени недостатньо довіряють кооперативу.

- члени прагнуть «приховати урожай», щоб уникнути сплати податків.

Таким чином, перешкоди на шляху до загальної реалізації продукції можна легко подолати. Тільки збутовий кооператив має потенціал розвитку, завдяки якому сільськогосподарські товаровиробники можуть досягти необхідної сили на ринку с.-г. продукції.

Збутовий кооператив може так само надавати послуги із зберігання продукції. Навіть якщо кооператив займатиметься збутом, його членам потрібно буде зберігати яку - те частина продукції, хоч би ту, що призначена для внутрішніх потреб господарства: насіння, корма, зарплата в натуральній формі. Проте у такому разі зберігання буде додатковим видом діяльності.

Якщо кооператив займається переробкою, то потрібно визначиться, чи він лише перероблятиме продукцію членів на давальницьких умовах, чи також продаватиме перероблену продукцію. Лише другий варіант є прийнятним. При першому варіанті члени конкуруватимуть між собою, окремо продаючи свою продукцію споживачам місцевого ринку.

Матеріально - технічне забезпечення - ще одна проблема сільськогосподарських товаровиробників. Логічно, якщо збутовою кооператив займатиметься і постачанням матеріально - технічних ресурсів. Між цими двома видами діяльності існує тісний зв'язок:

- Сільськогосподарські товаровиробники звикли купувати матеріально - технічні ресурси під урожай. Кооператив може надавати такі ж послуги, але на основі бартерних відносин.

- Ринок, на якому здійснюються ці два види діяльності, той же. Він вимагає однакових комерційних навиків. Окрім цього, кооператив зможе здійснювати бартерні операції, якщо пропонуються вигідні умови обміну.

- Оптимальний розмір операцій є однаковим для обох видів діяльності.

- Матеріальна база, необхідна для обох видів діяльності, часто розміщується в одному комплексі.

- Для перевезення продукції, добрив або насіння можна використовувати один і той же транспорт.

- І все-таки, рекомендується виділити пріоритетне значення реалізації продукції. Займаючись збутом, кооператив може отримати кошти, які дозволять ефективно вирішувати питання по зберіганню, реалізації, переробці, матеріально - технічному забезпеченню на другому етапі.

У кожному обслуговуючому кооперативі члени зобов'язуються брати участь в його економічній діяльності. Необхідно чітко усвідомлювати, що кооператив має слабкі місця. Порівняно з комерційними фірмами, які переважають на ринку, у кооперативу не дістає фінансових ресурсів і професійного менеджменту. І для того, щоб компенсувати ці недоліки, кооператив має один вагомий чинник: зобов'язання членів.

У кооперативі, який займається лише зберіганням продукції і не займається її реалізацією, зобов'язання дозволяють гарантувати, що всі складські площі будуть зайняті, або хоч би буде досягнута точка беззбитковості.

Кожен член зобов'язується використовувати певну частину приміщень кооперативу. Одиницею зобов'язань може бути тонна продукції або площа складських приміщень. Якщо член кооперативу не користуватиметься послугами у вказаному об'ємі, він повинен відшкодувати постійні витрати кооперативу, окрім випадку, якщо замість себе запропонує іншого члена. Навантажувально-розвантажувальні роботи оплачуються залежно від об'єму поставленої продукції.

Якщо ви хочете уникнути ризиків, можна узяти менші зобов'язання. Проте таким чином ви також ризикуєте, але по іншому. Адже наступного року у вас може не вистачити площі, яку ви зарезервували в кооперативі.

Операції з не членами (які не перевищують 20% від суми товарообігу) - це вихід на той випадок, якщо в кооперативі залишилися невикористані площі. Так, при неврожаї, кооператив може запропонувати свої послуги не членам, оскільки цього року йому потрібно завантажити свої площі. Але він не може запропонувати їм членство в кооперативі, поки не буде упевненим, що і на наступні роки матиме достатньо площ.

Принцип зобов'язань в кооперативі, який має на меті проведення сумісних ринкових операцій, інший. Такий кооператив повинен згрупувати по можливості великі партії зерна. І для того, щоб проводити ефективну маркетингову політику, він повинен покладатися на надійні постачання своїх членів.

При визначенні правив щодо зобов'язань поставляти продукцію потрібно врахувати два моменти:

1. Розмір зобов'язань повинен бути достатньо високим для того, щоб кооператив міг мати ефективну маркетингову стратегію.

2. Правила не повинні бути надмірними, вони не повинні ускладнювати роботу членів.

Необхідно пам'ятати, що членам кооперативу потрібно залишити частину урожаю на власні потреби господарства: насіння, корми, орендну плату, зарплату в натуральній формі. Зрозуміло, що зобов'язання стосуються лише тієї частини урожаю, яка призначена на збут.

Крім того потрібно врахувати, що членам кооперативу часто необхідні засоби на поточні потреби, наприклад, на закупівлю матеріально - технічних ресурсів. Для цього їм потрібно буде частково продавати зерно. У зв'язку з цим члени повинні мати право вирішувати, в який момент продавати своє зерно або хоч би частину його. Проте це не позбавляє їх необхідності брати на себе зобов'язання. Правилами внутрішньої господарської діяльності кооперативу передбачено, що член повинен продати певний об'єм зерна через кооператив, але час продажу визначає він сам.

Кооператив повинен продати зерно в строк, визначений членом. Кооперативу можна дати дозвіл на продаж зерна раніше зазначеного терміну, якщо це відповідає загальним інтересам.

Члени кооперативу повинні усвідомлювати, що чим вище рівень їх зобов'язань, тим ефективніше працюватиме кооператив, і тим вище будуть ціни на їх продукцію.

Рекомендується досить високий рівень зобов'язань - не менше чим 70% від об'єму продукції, призначеної на збут.

Кооператив по переробці продукції може працювати на давальницьких умовах. У такому разі зобов'язання щодо участі в діяльності кооперативу визначатимуться відповідно до механізму, описаного вище.

Проте не рекомендується, щоб робота кооперативу базувалася на такому принципі, оскільки члени, по-перше, конкуруватимуть між собою, реалізовуючи свою продукцію на місцевому ринку, по-друге, їм це не вигідно.

Ефективним кооператив по переробці може назватися той, який одночасно є і збутовим кооперативом. Такий кооператив ставить мета - реалізацію продукції своїх членів і переробку її тільки з метою підвищити вартість, тобто переробка є одним з елементів стратегії кооперативу.

Але тут є особливість: перероблююча лінія повинна бути завантажена впродовж всього року, а саме тому процес реалізації також може розтягнутися на весь рік, тобто члени кооперативу не зможуть вибирати період, коли вони отримуватимуть гроші від реалізації продукції.

Пайові внески в обслуговуючому кооперативі призначені для придбання необхідних основних засобів і фінансування оборотного капіталу. Вони пропорційні участі кожного члена в діяльності кооперативу.

Для кожного типу господарства існують свої механізми застосування цього принципу.

У кооперативі по зберіганню продукції кожен член підписується на певний об'єм послуг і платить пайові внески пропорційно до цих зобов'язань.

Таку ж систему можна застосувати і до перероблюючого кооперативу, який працює на давальницьких умовах. Проте не рекомендується цей тип організації.

Може відбутися так, що член кооперативу платить великий пайовий внесок, чим того вимагають зобов'язання. Наприклад, член вирішує передати своє приміщення як пай в кооператив. Вартість такого внеску природно буде більше його участі в економічній діяльності кооперативу. У такому разі надлишок розглядається як додатковий пай. Для цього рекомендується встановити систему поступової трансформації додаткових внесків. Щороку після збору урожаю інші члени винні або викупляти їх частину, або платити додаткові пайові внески для того, щоб підвищити загальний рівень зобов'язань пайових внесків.

У збутовому перероблюючому кооперативі система пайових внесків відрізняється. Валові збори і об'єми участі члена в діяльності кооперативу змінюються по роках. Ці зміни не впливають на розмір паю члена кооперативу, оскільки за основу розрахунку береться середня величина.

Якщо член вступає в кооператив (або якщо засновники створюють кооператив) об'єм майбутньої участі членів в діяльності кооперативу ще невідомий. Можна припустити, що орієнтовно він буде пропорційний до площі їх господарств. Отже, перша частина пайового внеску буде пропорційній площі господарства.

Наступні частини будуть внесені після збору урожаю пропорційно фактично поставленій або проданій через кооператив продукції.

Якщо сплата пайових внесків розподіляється на декілька років, треба враховувати інфляцію. На цей випадок можна передбачити застосування коефіцієнта індексації. З іншого боку, потрібно враховувати, що кооператив надає різні види послуг. Наприклад, члени можуть зберігати свою продукцію. В цьому випадку краще не робити відмінностей між продукцією, яка йде на реалізацію, і тій, яка просто зберігатися в кооперативі. Легше просто розрахувати пайові внески пропорційно до об'єму всієї поставленої продукції, незалежно від того, буде вона продаватися через кооператив чи ні.

Якщо кооператив займається також постачанням матеріально - технічних ресурсів, то до цього виду діяльності застосовується таке ж правило. Базою для встановлення пайових внесків буде сума, на яку член купив через кооператив матеріально, - технічні ресурси.

Описаний механізм не є єдиним можливим. Ви повинні знайти свій спосіб і поклопотатися про те, щоб він був дієвим і справедливим.

Принцип обов'язкових пайових внесків повинен бути відображений в Статуті. Проте, деталізує він в Правилах Внутрішньої господарської діяльності, завдяки чому його можна при необхідності змінити.