Тема 5.
Організація сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу в процесі диверсифікації і вертикальної інтеграції
1. Необхідність і можливості зростання кооперативу в процесі диверсифікації та інтеграції.
2. Діяльність обслуговуючого кооперативу на ринку .
3. Формування матеріальної бази кооперативу в процесі диверсифікації.
4. Зміна внутрішньої організації кооперативу.
5. Управління в обслуговуючому кооперативі.
1. Необхідність і можливості зростання кооперативу в процесі диверсифікації та інтеграції.
Диверсифікація діяльності кооперативу – одночасний розвиток декількох або багатьох, не пов’язаних, видів виробництва, розширення асортименту товарів та послуг з метою зменшення ризиків та забезпечення фінансової стабільності.
Для кооперативів існують три основні варіанти подальшого розширення:
внутрішнє збільшення шляхом будівництва власних потужностей розширення і диверсифікації діяльності;
зовнішнє збільшення через об'єднання або придбання вже існуючого підприємства;
укладання альянсів з іншими організаціями, зберігаючи свою самостійність.
Внутрішнє збільшення головним чином відбувається за рахунок нарощування об'ємів і росту виробничих потужностей. Воно може відбуватися в трьох напрямах або їх комбінаціях. Перший напрям - це горизонтальне зростання, тобто розширення вже існуючого напряму діяльності, об'єднання подібних функцій і послуг. Другий напрям - залучення підприємства у вертикальні інтеграційні процеси, або вертикальне зростання. Третій напрям - вертикальна інтеграція, яка дає можливість позбавитися від посередників.
Кооперативи можуть здійснювати свій економічний розвиток і шляхом зовнішнього розширення. У таких випадках відбувається об'єднання, приєднання або придбання вже існуючих підприємств. Доцільність зовнішнього збільшення полягає в швидкому розширенні зони діяльності кооперативу, ослаблення конкуренції, зменшенні риски і т.п..
Існує дві основні категорії кооперативів:
- перші кооперативи мають мету - проведення сумісних операцій на ринку (реалізація продукції, матеріально-технічне забезпечення);
- інші кооперативи мають мету - об'єднати виробників для сумісного використання засобів виробництва (с.-г. техніка, переробка, склади для зберігання і ін.).
На початку кооперативи створюються для надання мінімального виду послуг і сумісних дій. Це пов'язано з особливостями положення с.-г. товаровиробників в нинішніх умовах, тобто обмеженості матеріально-технічних та фінансових ресурсів.
Поступово вони розвиватимуться в двох напрямах: горизонтальна і вертикальна інтеграція та диверсифікація діяльності.
Розглядаючи вертикальну інтеграцію, ми пройдемо по всьому ланцюжку організації обслуговуючого кооперативу (зберігання, переробка, матеріально-технічне забезпечення):
1. Діяльність обслуговуючого кооперативу на ринку .
2. Формування матеріальної бази кооперативу в процесі диверсифікації.
3. Зміна внутрішній організації кооперативу.
4. Управління в обслуговуючому кооперативі.
4.1. Організація надання послуг.
4.2. Управління маркетингом.
4.3. Персонал кооперативу.
4.4. Система ціноутворення в кооперативі.
2. Діяльність обслуговуючого кооперативу на ринку.
Будь-який сільськогосподарський обслуговуючий кооператив має одну мету - збільшення прибутку своїх членів через надання послуг, а також зміцнення їх позицію на ринку.
Залежно від типу кооперативу його діяльність має на меті або реалізацію продукції членів за вигідними умовами, або надання ним послуг, які б дозволили найкращим чином використовувати кон'юнктуру ринку.
Але, у будь-якому випадку, кооператив об'єднує членів з ринком. Таким чином, перше питання, яке ми розглянемо, - як працювати на ринку.
Мета зернового кооперативу - зміцнення положення його членів на ринку. У розпорядженні кооперативу і його членів для досягнення цієї мети є декілька можливих стратегій.
Головним чином, вони прагнуть підсилити ринкову владу, яка дозволяє їм відстоювати свої інтереси з тим, щоб ефективніше працювати на ринку товарної продукції. Для цього формуються достатні партії зерна членів кооперативу для отримання максимальної ціни при реалізації продукції на ринку. При цьому основними напрямами розширення діяльності обслуговуючого кооперативу можуть бути:
- зберігання продукції;
- формування великих партій продукції;
- адаптація до багатостороннього ринку;
- переробка продукції;
Розглянемо зміну діяльності кооперативу на кожному етапі.
Зберігання зерна дозволяє товаровиробникові чекати і продавати зерно тоді, коли ціни на нього високі.
У будь-якому випадку немає сумнівів, що ціна на зерно зростає в перші тижні після збору урожаю. Після цього періоду ситуація стає невизначеною: ціни не обов'язково постійно зростатимуть. Взагалі, зберігання продукції тривалий період може бути прибутковим, але не обов'язково. Кормі того, ринкові ціни в Україні значною мірою залежать від кон'юнктури світового ринку, яка постійно змінюється.
1. Головна перевага зберігання - підвищення можливостей товаровиробника при веденні переговорів на ринку. Товаровиробник, у якого немає можливості зберігати зерно, вимушений продавати його відразу після прибирання: споживачі про це знають, і тому вони володіють ситуацією. І, навпаки, товаровиробник, який має можливість зберігати зерно, може вирішувати: продавати зерно залежно від ціни, маючи при цьому вигіднішу позицію в переговорах з покупцем.
Ця перевага виникає незалежно від того, як продається зерно, яке зберігається: безпосередньо членом або через кооператив. Але якщо сільгоспвиробник бере участь в зерновому кооперативі, він отримує додаткові переваги.
2. Концепція великих партій зерна в кооперативі вирішує ефективно вести переговори на ринку. Поки ринкові відносини між ізольованими товаровиробниками і трейдерами незбалансовані, кооператив, який виходить на ринок з великим об'ємом зерна, має міцніше положення по відношенню до трейдерів.
Ціна на великі партії, як правило, завжди вища, ніж на невеликі - навіть за умови стійкої тенденції цін на українському ринку, коли угоди частіше складаються на невеликі об'єми.
У будь-якому випадку, переваги для споживача полягає в тому, що він має можливість отримувати такий об'єм зерна, який йому потрібен, а не збирати його у багатьох невеликих постачальників, тому він погоджується платити вищу ціну за це. Отже, кооператив, маючи можливість формувати великі об'єми може уникати посередників і безпосередньо працювати з великими трейдерами.
3. Зважаючи на тенденцію укладання угод на невеликі об'єми на зерновому ринку, здатність зібрати великі об'єми продукції вже недостатньо. Для того, щоб мати вигідні ціни, необхідно завжди знати, кому продати продукцію. Немає значення, на який об'єм продукції заключена угода, якщо ціни прийнятні. У цьому полягає адаптація до багатостороннього ринку.
Це робота професійного менеджера. І виробник не може її виконувати, оскільки не має ні достатньо часу, ні професійних комерційних навиків.
Кооператив може найняти професійного менеджера, який добре обізнаний про зерновий ринок, має досвід переговорів, знає, як отримати надійну інформацію про ринок, уміє прогнозувати зміни на ринку і добре пристосовується до ситуації на нім.
4. Багато виробників виявляють бажання переробляти продукцію через кооператив, оскільки, таким чином, вони мають можливість збільшити дохід в порівнянні з реалізацією зерна. Переробка породжує додаткову вартість і її включення в ціноутворення дозволяє встановити більш високі ціни на продукцію. І це не одинична перевага переробки: ціни на перероблену продукцію більш постійні. Ціни на муку, крупи або хліб змінюються, але вони стабільніші, ніж ціни на пшеницю; оплата здійснюється швидшим, ніж за сировину, і ризик несплати набагато менший.
Проте, скористатися цими перевагами нелегко. Для того, щоб забезпечити вигідні умови своїм членам, що переробляє кооператив повинен здійснювати діяльність, як хороше переробне підприємство. Кооператив має перевагу в порівнянні з приватними фірмами: він не має проблем із сировиною. Це дає йому можливість планувати об'єми переробки.
Тому кооператив має якнайкращі шанси для успішного здійснення діяльності, яка безпосередньо пов'язана з первинною переробкою (помол, переробка на крупу). У виробництві муки вирішальним чинником насправді є якість зерна, і кооператив може легко досягти цього.
Переробка вимагає великих інвестицій, які кооператив на початковій стадії не зможе дозволити: реальніше, що він може почати функціонування на ринку перероблених товарів і розвинути перероблюючу діяльність на подальшому етапі, коли зможе накопичити резерви і стане кредитоспроможним.
Перед тим, як ухвалити рішення про такі вкладення, кооператив повинен провести поглиблену оцінку ринку і очікуваних витрат на переробку.
Таким чином, стратегія перероблюючого кооперативу полягатиме в комбінуванні реалізації сировини і переробленої продукції.