11.Сутність і предмет податкового права.

Специфіка податкового права характеризується предметом і методом регулювання. Предметом податкового права є система однорідних суспіль-них відносин, що виникають між державою і платниками подат-ків з приводу встановлення, введення та справляння податку

Предметом податкового права є система визначених, однорідних, специфічних правовідносин у сфері оподаткування, яка регулює податкові відносини державних податкових органів і платників податків щодо встановлення, зміни та стягнення з платників податків частини їхніх доходів у відповідний бюджет (державний, місцевий) в грошовій формі, а також визначає відповідальність, права і повноваження цих податкових органів та права й обов'язки платників податків. Характерною рисою податкових відносин є їх чітко виражений владно-майновий характер. Щодо методу правового регулювання, то він є характерним для всього фінансового права в цілому, тобто це - метод державно-владних приписів, що підкріплюється можливістю застосувати санкції з боку держави.

Водночас зазначений метод має особливий механізм регулювання, взаємозв'язок норм, юридичний режим. Імперативний метод регулювання чітко встановлює межі поведінки підпорядкованих суб'єктів.

Складна сутність податку, що об'єднує економічні та правові його характеристики, зумовлює юридичну суть податкових норм, характер їх взаємодії. Оскільки податкова система держави є системою розподільних і перерозподільних відносин у суспільстві, вона детермінує юридичну природу податково-правової норми. Подібно до інших правових норм, податково-правові норми містять правила поведінки, встановлені державою та забезпечені силою її примусу. З іншого боку, специфіка предмета податкового права визначає й специфіку юридичної природи податково-правових норм. їх змістом є встановлення правил поведінки учасників особливого виду суспільних відносин - податкових відносин, тобто поведінки, яка завжди пов'язана з розподілом чи перерозподілом державою в її інтересах частини власності інших юридичних і фізичних осіб.

Залежно від змісту податково-правові норми поділяються на матеріальні й процесуальні. У свою чергу залежно від характеру впливу на поведінку суб'єктів податкових правовідносин усі матеріальні податково-правові норми поділяються на зобов'язуючі, забороняючі та уповноважуючі. Об'єктивний поділ фінансово-правових норм на зазначені види зумовлюють такі фактори:

а) функції податкових норм;

б) спеціалізація податкових норм;

в) способи правового регулювання.

12. Методом податкового права є система способів впливу на суспільні правовідносини, які складають предмет податкового права. Основним методом податкового права є метод владних приписів. Він характеризується особливими засобами впливу, за-снованими на нерівності суб’єктів, і передбачає використання в основному імперативних норм. методом правового регулювання податкове право мало чим відрізняється від традиційного методу фінансового права, в основі якого покладено метод владних розпоряджень. Однак він характеризується своєрідним механізмом регулювання, особливим переплетенням норм, юридичним режимом. Метод податкового права є фінансово-правовим і передбачає використання імперативних нори (йдеться про безумовний характер імперативності). Наприклад, застосування санкцій за подат­кові правопорушення виключає альтернативу — вони визна­чаються однозначно і безумовно. У нормах податкового права закріплено зобов´язання щодо передачі коштів платників до бюджетів.

Аналізуючи систему впливу на відносини, що регулюються податковим правом, можна зробити висновок, що основною рисою методу регулювання податкових відносин є державно-владні розпорядження одним учасникам податкових відносин з боку інших, які виступають від імені держави. Метод, що ба­зується на владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, властивий також іншим галузям права (наприклад адмініст­ративному), але при регулюванні податкових відносин цей ме­тод набуває специфіки, що полягає у конкретному змісті, а та­кож у певному колі органів, уповноважених державою на владні дії. Наприклад, характерною рисою методу податково­го права є та обставина, що владні розпорядження стосуються певного кола платників, порядку, умов і розмірів платежів до бюджетів чи позабюджетних фондів, цілей використання коштів і т. ін. Коло державних органів, уповноважених давати розпорядження учасникам податкових відносин, складають по­даткові органи. Іншою рисою методу податкового права є ши­роке застосування імперативних (тобто однозначних, що не припускають вибору) норм податкового права з метою форму­вання бюджетів за рахунок доходів і майна платників податків.

13. Інститут податкового права визначається багатьма елементами, що зводяться до ряду загальних принципів:

- наявність комплексу рівних норм, що регулюють однорідні відносини;

- різносторонній вплив податкових норм, який забезпечує єдиний підхід;

- об'єднання всіх норм інституту податкового права стійкими зв'язками.

Принципи податкового права охоплюють керівні положення права, визначають суть системи та інституту. Можна виділити матеріальні (що охоплюють суть категорії), процесуальні (що регулюють сфери компетенції суб'єктів податкових правовідносин) і розрахункові (що регулюють функціонування конкретного податкового механізму) принципи.