Зміст

Вступ ________________________________________________________ 2

Основні тенденції у сфері заробітної плати в 1995–2007 рр. ______________3

Мінімальна заробітна плата і колективні договори _______________________5

Погодинна оплата праці _____________________________________________7

Зміна мінімальної заробітної плати в Україні 1991-2011 рр ________________8

Мінімальна заробітна плата у 2012 році________________________________10

Висновок ______________________________________________________11

Список використаної літератури ___________________________________12

Вступ

Мініма́льна заробі́тна пла́та — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) (стаття 95 Кодексу законів про працю України; стаття 3 Закону України "Про оплату праці").

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Мінімальна заробітна плата регулюється з урахуванням рівня економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та величини прожиткового мінімуму.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за рекомендацією Кабінету Міністрів не рідше одного разу на рік, передивляється в залежності від змін розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшеним в разі зменшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є діючими виключно після внесення змін в закон про Державний бюджет України на наступний рік.

З 01.10.2010 року згідно з Законом від 25.06.2009 № 1574- VI "Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно погодинної оплати праці" в Україні впроваджена погодинна оплата праці.

Основні тенденції у сфері заробітної плати в 1995–2007 рр.

У більшості країн спостерігається дуже повільне зростання заробітної плати. В усьому світі в цілому найняті робітники становлять приблизно половину зайнятих, і їх частка майже скрізь збільшується як серед чоловіків, так і серед жінок. У період з 2001 по 2007 рік зростання реальної середньої заробітної плати в половині країн становило не більше ніж 1,9% на рік. При цьому між регіонами спостерігалися досить значні розбіжності. У розвинених країнах заробітна плата зростала в середньому приблизно на 0,9% на рік. Що ж до цього показника в інших регіонах, то в країнах Латинської Америки і Карибського басейну він становив 0,3%, в Азії – 1,7%, а в країнах Центральної і Південно-Східної Європи (не членах ЄС) і СНД, які відновлюють своє становище після істотного зниження заробітної плати на перших етапах перехідного періоду на початку 90-х рр. минулого століття, цей показник значно вищий – 14,4%. Аналогічні розбіжності спостерігаються і на рівні окремих країн. Так, наприклад, в Японії, Іспанії і Сполучених Штатах зростання реальної заробітної плати було близьке до нуля, а в Китаї, Росії та Україні досягало 10% на рік і більше. Близький до середнього показник зростання заробітної плати в 2% на рік спостерігався в таких різних країнах, як Індія, Мексика, Польща і ПАР.

Зростання заробітної плати відстає від зростання ВВП на душу населення. В період з 1995 по 2007 рік в цілому при зростанні ВВП на душу населення на 1% середня заробітна плата збільшувалася лише на 0,75%. Ця так звана «еластичність заробітної плати» в 0,75 служить підтвердженням відставання зростання заробітної плати від зростання ВВП на душу населення і диктує висновок про те, що зростання реальної заробітної плати відстає від зростання продуктивності. Протягом вищезазначеного періоду така еластичність зменшилася з 0,80% в 1995–2000 рр. до 0,72% після 2001 року. Майже в трьох чвертях країн постійно спостерігалася тенденція до зменшення частки ВВП, що витрачається на заробітну плату, на відміну від частки, що йшла на прибуток і інші види доходу. Заслуговує на увагу також і той факт, що заробітна плата, яка не дуже помітно реагує на зміни, що відбуваються під час економічного підйому, зазвичай відрізняється надмірно чутливим реагуванням у періоди економічного спаду. Як правило, зменшення ВВП на душу населення на 1% призводить до зниження заробітної плати на 1,55%.

Нерівність у заробітній платі продовжує зростати. З 1995 року різниця між максимальною і мінімальною заробітною платою збільшилася більш ніж в двох третинах всіх країн, по яких є відповідні дані.2 Якщо говорити про розвинені країни, то найшвидші темпи збільшення розриву між максимальною і мінімальною заробітною платою спостерігалися, наприклад, у Німеччині, Польщі та США. У інших регіонах ця різниця також різко зросла, особливо в таких країнах, як Аргентина, Китай і Таїланд. До тих, кому вдалося зменшити нерівність у заробітній платі, належать Франція і Іспанія, а також Бразилія та Індонезія, хоча в останніх двох країнах ця нерівність все ж таки залишається вельми значною. Як і раніше зберігається істотна різниця в оплаті праці жінок і чоловіків, і зменшується вона дуже повільно. І хоча відношення середньої заробітної плати жінок до середньої заробітної плати чоловіків збільшилося приблизно в 80% країн, по яких є дані, величина такої зміни невелика, а в деяких випадках – нікчемна. У більшості країн заробітна плата жінок становить у середньому 70-90% від заробітної плати чоловіків, проте в інших регіонах, особливо в Азії, нерідко зустрічається і набагато менший відсоток.