4.3 Календар. Лінія зміни дат

Доба як одиниця часу зручна для вимірів невеликих проміжків часу. Для обліку більших проміжків використовують більшу за величиною одиницю виміру, якою є рік. Тропічним роком називають проміжок часу між двома послідовними проходженнями центра істинного Сонця через точку весняного рівнодення. Тривалість тропічного року становить 365.2422 середніх діб. Як бачимо, рік як одиницю часу не можна виразити цілим числом діб. Очевидно, що в повсякденному житті такою одиницею обліку користуватись не можна. Тому була створена система обліку великих проміжків часу за допомогою кратного числа менших одиниць часу – діб, яка дістала назву календаря.

Календарем називають впорядковану систему обліку великих проміжків часу за допомогою діб, в якій вказаний порядок обліку днів в році і вказана епоха, від якої проводиться облік років. Всякий календар повинен задовольняти двом вимогам:

1) тривалість календарного року повинна бути якомога ближчою до тривалості тропічного року в певному інтервалі часу;

2) календарний рік повинен складатися з цілого числа діб.

Всі сучасні календарі можна поділити на три види: сонячні, місячні і місячно-сонячні.

В основу сонячних календарів покладено тривалість тропічного року. Місячні календарі основані на використанні тривалості місяця, яка складає 29.5306 середніх діб. При створенні місячно-сонячних календарів використовують ці дві одиниці часу – місяць і тропічний рік.

Сучасний календар, що використовується у більшості країн світу, є сонячним календарем.

Історія створення календарів сягає глибокої давнини. Перші відомості про календар відносяться до Стародавнього Вавилона (близько 4000 років тому) і базувалися на тривалості місяця. Той календарний рік складався з 12 місяців і тривав 354 дні.

До ХІХ-ХХ століття більшість країн світу користувалися юліанським сонячним календарем, що був розроблений в 46 році до нашої ери єгипетським астрономом Созігеном і введений в практику римським імператором Юлієм Цезарем.

Суть юліанського календаря полягає в тому, що тривалість календарного року встановлювалась рівною 365 діб три роки підряд, а тривалість кожного четвертого року – 366 діб.

Рік тривалістю в 365 діб називається простим, а тривалістю в 366 діб – високосним.

Високосними в чотирирічному циклі будуть ті роки, номери (позначення) яких діляться на 4 без остатку. У високосному році тривалість місяця лютого складає 29 діб, а в простих роках – 28 діб.

Календарний рік починається з січня, а облік днів проводять по тижнях. Таким чином, середня тривалість календарного року за чотирирічний цикл становить 365.25 середніх діб, тобто календарний рік довший від тропічного року на 0.0078 діб. Таке розходження призводить до того, що за 128 років різниця календарного і тропічного року становитиме близько однієї доби (0.0078х128≈1), а за 400 років – близько трьох діб.

Юліанський календар був прийнятий християнською церквою в 325 році нашої ери на Нікейському Соборі, де були встановлені певні регламентні норми щодо святкування церковних свят, особливо Воскресіння Христового, яке за цими правилами святкується в першу неділю після першого повного Місяця, що наступить після дня весняного рівнодення.

З плином часу різниця між календарним і реальним роком зростала, що призвело до зміщення за календарем дня весняного рівнодення з 21 березня все ближче до зимового періоду. Так, в 1582 році цей день припадав уже на 11 березня. Тому папа римський Григорій ХІІІ доручив італійському вченому Луіджі Ліліо розробити новий календар, який би покращив існуючий календар. Така реформа була зроблена і введена в практику папою Григорієм ХІІІ. Суть введених змін стосується двох принципових положень:

1) після 4 жовтня 1582 р. було запропоновано ввести поправку в рахунок днів і вважати 5 жовтня-15жовтня;

2) не вважати в подальшому високосними ті роки сторіч, які без остатка не діляться на 400.

Перший пункт постанови виключав різницю в 10 діб між юліанським календарем і тропічним роком, що накопичилася з 325 року по 1582 рік, і, таким чином, день весняного рівнодення знову припадав на 21 березня. Другий пункт встановлював середню тривалість календарного року за 400-літній період в 365.2425 середніх діб.

Таким чином, середній календарний рік відрізняється від тропічного року всього на 0.0003 доби, що призведе до різниці між ними в одну добу тільки через 3300 років.

В Україні юліанський календар був введений в практику з моменту хрещення Русі, тобто з Х століття, григоріанський – тільки з 1918 року, коли розходження між календарним і тропічним роками тривало уже 13 діб. Тому з цієї причини багато людей в Україні святкують два рази Новий Рік – за новим і старим стилем.

Існуючий григоріанський календар має низку недоліків, серед яких:

- неоднакова тривалість місяців;

- неоднакова тривалість кварталів;

- неузгодженість між числами місяців і днями тижня.

Тому і тепер є актуальною тема удосконалення календаря, якою і займається “Міжнародна асоціація всесвітнього календаря” при Організації об’єднаних націй.

При обліку часу за допомогою календаря актуальним є питання – де починається відлік нової дати.

Вирішення цього питання є необхідним для правильного розрахунку днів, особливо при кругосвітніх подорожах.

Рухаючись з заходу на схід, ми поступово проходимо через годинні пояси, в яких час буде більшим, ніж у початковій точці подорожі. Обійшовши таким чином земну кулю, ми в кінці подорожі нарахуємо одну зайву добу, оскільки рухались назустріч Сонцю, тобто в напрямку обертання Землі.

Щоб уникнути таких помилок в обліку днів встановлено на земній поверхні лінію зміни дат. У відповідності з міжнародними угодами ця лінія на всьому протязі повинна проходити тільки по водній поверхні (за винятком Антарктики) і співпадати з меридіаном, довгота якого 180º. В тих місцях, де цей меридіан перетинає сушу, лінія зміни дат відхиляється від нього (на схід чи захід), щоб оминути материки чи острови. Так вона оминає, наприклад, Чукотський півострів, проходячи через Берінговий пролив між Азією і Америкою.

На захід від лінії зміни дат число місяця завжди на одиницю більше, ніж на схід від неї. Тому при перетині лінії зміни дат з заходу на схід необхідно зменшити число днів місяця на одиницю, а при перетині її зі сходу на захід – збільшити на одиницю.

Слід пам’ятати, що така зміна дати, як правило, робиться в найближчу північ після перетину лінії зміни дат. Тому в першому випадку (перетин з заходу на схід) одну і ту ж дату рахують два рази (повторюють), а при перетині в зворотному напрямку – збільшують відразу на дві доби.