3. Природокористування та його види.

Людина використовує природні ресурси в процесі природокористуван­ня. Природокористування – це діяльність, спрямована на задоволення потреб людства за допомогою природних ресурсів. Воно передбачає вивчення, освоєння, охорону та перетворення географічного середовища.

При цьому природні ресурси можуть виступати або як сировина — природні матеріали, які людина переробляє відповідно до своїх потреб (мінеральні, лісові, рибні ресурси тощо), або як засіб її отримання (земельні ресурси).

Наслідком природокористування є кількісні (зменшення запасів) або якісні (погіршення якості сировини) зміни природних ресурсів.

Природокористування може бути раціональним і нераціональним.

Раціональним вважають таке природокористування, коли обсяги залучення природних багатств компенсуються заходами щодо їх відновлення та охорони. Тобто здійснюється вивчення, освоєння і використання природних ресурсів таким чином, щоб забезпечувався якомога довший час їх викорис­тання та зберігалась або навіть підвищувалась їх якість.

При нераціональному природокористуванні значно переважає антропогенний вплив на природні комплекси, що призводить до екологічної кризи. Крайнім проявом нераціонального природокористування є хижацьке, за умов якого знищуються окремі види ресурсів або природні комплекси. Так, зокрема, сталося з деякими тваринами й рослинами. Зовсім зникли морська корова, тур, тарпан, на межі вимирання опинилися морські ссавці, людиноподібні мавпи, великі хижаки з родини котячих, носороги тощо.

Також близько половини світових заготівель деревини дотепер використовують у вигляді палива. Більша частина цього обсягу припадає на слаборозвинуті країни Азії, Африки і Південної Америки, де щороку спалюють близько 1,5 млрд м³ деревини. Лісові масиви напівпосушливих рідколісь, особливо в Африці, нестримно деградують, що у свою чергу є одним із чинників посух, які почастішали тут.

Отже, зі зростанням чисельності населення та розвитком господарства площа навколишнього (географічного) середовища постійно розширюється. Людина залучає у виробництво дедалі більше природних ресурсів. Водночас збільшується негативний плив на природу. Внаслідок цього виникли та загострилися глобальні екологічні проблеми. Загалом у світі переважає нераціональне природокористування.

Вихід із таких проблем природокористування вбачають у раціональному (розумному) природокористуванні. А тому, інтенсивно експлуатуючи природу, використовуючи її ресурси, Людина водночас повинна здійснювати низку заходів щодо її збереження для сьогоднішнього і майбутнього поколінь. Це завдання надзвичайно складне, особливо в це стосується освоєння ресурсів, які майже не поновлюються, – корисних копалин, лісів, ґрунтів тощо.

(«Велич людини в її здатності мислити » Б. Паскаль)

Досягнення на шляху до раціонального природокористування пов’язані насамперед з новими технологіями. Наприклад, широко застосовують так зване оборотне водопостачання в промисловості, коли стоки підприємств очищаються і повертаються у виробничий цикл. Побудовано також перші заводи із замкнутим виробничим циклом, в якому відходи одного підприємства є сировиною для іншого. Це відкриває широкі можливості для комбінування, наприклад у металургії і хімічній промисловості.

Перспективними є спроби використання нетрадиційних джерел енергії – геотермальної, сонячної, вітрової, припливів Світового океану тощо.

Поясніть, якими, на вашу думку, є шляхи раціонального природокорис­тування.

(Треба ширше використовувати невичерпні природні ресурси, одночасно обе­рігаючи їх від забруднення. Вичерпні відновлювальні ресурси (наприклад ліси) необхідно використовувати у випадку забезпечення умов для їх відновлення. Ви­черпні невідновлювальні ресурси треба використовувати лише в тому разі, якщо їх неможливо замінити іншими видами природних ресурсів. Саме використання здійснювати економно і комплексно.)