повідомлення користувачів інформації про вихід у світ найзмістовніших первинних документів із відповідної галузі науки та техніки. Скорочення строків підготовки та випуску реферативних видань за рахунок використання ЕОМ сприяє подальшому підвищенню їх сигнальних якостей.

Реферати, які друкуються в реферативному журналі, виконують також сигнальну функцію, оскільки повідомляють про вихід у світ і наявність первинного документа. Для науково- інформаційної діяльності особливо важливо, щоби реферати готувалися та були отримані користувачем перш, ніж вийдуть із друку первинні документи. В конкретних установах реферати можуть стати підставою для сигнального повідомлення про нові надходження літератури у фонди.

ІЦе одна функція реферату — можливість індексування змісту первинних документів без використання текстів першоджерел. Така методика у 2—4 рази скорочує витрати часу та праці на проведення цієї роботи.

Аби реферат ефективно виконував пошукову функцію, його зміст повинен адекватно відбивати суть первинного документа. Відображенням цієї вимоги є індикативність реферату. Здійснюючи індикативну функцію, він вказує на наявність відповідного документа, характеризує окремі елементи змісту та висвітлює бібліографічні дані.

2. Види рефератів

Кожен реферат виконує й інформативну, й індикативну функції, але одна з них переважає. Це дає можливість віднести вторинний документ до певної групи. Факт поділу рефератів на інформативні й індикативні був визнаний міжнародною конференцією з наукового реферування (м. Париж, 1949 р.). Інформаційний реферат, за її визначенням, містить аргументи й наводить основні дані та висновки оригінальних документів, які вносять цінний вклад у загальну систему знань або корисні для певного кола читачів. Індикативний — це стислий реферат,

134

створений із метою допомогти читачеві у вирішенні питання, чи слід йому звертатися до оригінального документа.

Інформативний реферат найповніше розкриває зміст тексту, передає важливі фактичні та теоретичні відомості. Інформативність реферату досягається внаслідок скороченого викладення змісту першоджерела. У такому рефераті має бути вказано предмет і мету, метод та умови дослідження, висвітлено результати та пропозиції автора щодо їх застосування, наведено основні характеристики нових технологічних процесів, технічних виробів, нову інформацію про відомі явища, предмети й ін. Головна вимога до гього - послідовність викладу матеріалу. Інформативний реферат може виконувати увесь комплекс притаманних рефератам функцій.

Індикативний реферат місгить відомості тільки про найважливіші аспекти змісту первинного документа та його інформаційний зміст. Індикативність передбачає узагальнене подання матеріалу відповідно до конкретної функції вторинного тексту та його характеру, що аналізується. При цьому вирішальним є не послідовність викладення даних (як це передбачено в інформативному рефераті), а логіка бібліографічного задуму. Вона полягає у виділенні найголовнішого та найактуальнішого в документі. У такому рефераті немає детальної фактографічної інформації, практичних і теоретичних результатів, висновків. Його основне цільове призначення — привернути увагу користувача до наукового документа й сприяти вирішенню питання щодо необхідності його використання, тобто виконати завдання представлення тексту'.

Звернення до індикативного реферату може диктуватися особливостями первинного документа (великим сбсягом, насиченістю складним символьним матеріалом), відсутністю кадрів кваліфікованих референтів, іншими обставинами. Проте, як вважають деякі дослідники, такі реферати можугь бути й основною формою представлення первинних документів у системах, покликаних забезпечувати користувачів саме сигнальною інформацією.

135

У вітчизняній практиці реферування 1920 — 1930 pp. можемо знайти реферати, які зараз називають індикативними, а на той час існували у формі реферативної анотації. Останню слід розцінювати як змішаний, проміжний документ. її можна було би назвати рефератом-анотацією, але, з огляду на те, що у науково- інформаційній діяльності закріпився термін «індикативний реферат», зручніше користуватися ним.

Індикативний реферат характеризує зміст, інформаційне наповнення первинного документа. На відміну від анотації у ньому розглянуто ті змістові аспекти, які заслуговують на реферування, тобто містять нові, корисні відомості. Реферат характеризує ступінь їх розробки, новизни, корисності, повноти (докладності) висвітлення у першоджерелі. Той факт, що індикативний реферат має у своїй структурі елементи анотації, зайвий раз вказує на діалектичну взаємозалежність і взаємообумовленість у розвитку та функціонуванні різних документальних джерел інформації, які у сукупності становлять єдину систему.

Для великих (центральних) інформаційних установ найбільш притаманний індикативний підхід до аналізу даних. Найголовніше при цьому — не підміняти бібліографічні видання.

Критичний — це реферат, у якому ставлять завдання з відображення змісту першоджерела, а також висловлення ставлення до нього, а оглядовий — це реферат, який складають на певну множинність документів-першоджерел і котрий виступає зведеною характеристикою певного змісту документа. Оглядові реферати поділяють на монореферати (у вигляді зв'язного твору) та поліреферати (сукупність окремих рефератів), які іноді ще називають зведеними. Монографічним є реферат, у якому міститься згорнута інформація з одного первинного документа. Зведений (багагоджерельний, оглядовий) містить дані з кількох первинних документів, присвячених одній темі.

За призначенням реферати можна поділити на загальні (універсальні) та цільові (спеціалізовані). Перші призначені для використання широким колом користувачів. Другі складають для

136

задоволення конкретних інформаційних запитів, вони мають чітку читацьку адресу.

Залежно від методу викладу матеріалу реферати поділяють на реферати-екстракти та перефразовані (інтерпретивні). Перші складено із запозичених із тексту першоджерела речень, а другі — текст, який референт написав самостійно шляхом перефразування та скорочення тексту першоджерела.

За формою розрізняють текстові та бланкові реферати. Більшість рефератів мають текстову форму, але завдяки застосуванню формалізованих методик реферування з'явилися, наприклад, табличні реферати у вигляді довідкової, аналітичної, динамічної чи іншої схем. їх складають для того, щоби надати документальній інформації наочну та порівняльну форми. Анкетний реферат створюють на основі вивчення першоджерела у вигляді запитань і відповідей наперед заданої анкети. Може бути як текстовим, так і табличним. Ілюстративний реферат формують на основі переробки ілюстративного матеріалу першоджерела. Останній використовують для більшої наочності, полегшення сприйняття, аналізу, оцінки, підвищення інформативності тощо.

Крім того, реферати розрізняють за обсягом (короткий і розширений), укладачем (авторський і неавтОрський (референтський), за використанням засобів автоматизації (ручний - підготовлений людиною) й автоматичний (із використанням ЕОМ).

3. Основні вимоги до процесу реферування

Реферативна інформація сприяє найбільш повному та точному складанню пошукових образів документів, оглядів літератури, створенню інформаційно-пошукової системи (І] ТС) та є засобом міжнародного обміну відомостями.

У літературі зустрічаються різні тлумачення поняття «реферативна інформація». Термінологічний словник визначає її як вторинні дані, подані у формі рефератів та анотацій.

Згідно з науковими розробками О. Гречихіна й І. Здорова, «під реферативною інформацією слід розуміти змістовний результат

137

процесу реферування, який відображається в реферативному виданні у формі певного знакового (літературного) твору — реферату чи їх сукупності — для виявлення нової, цінної та корисної доку м ента л ьі юї і і «формації».

На відміну від бібліографічних даних, які відбивають увесь масив документів, реферативні виконують завдання систематизації, пошуку, оцінки, узагальнення відомостей із першоджерел. Залежно від завдань інформаційного управління, реферат може вказувати на присутність необхідної фактографічної інформації, подавати її з належною систематизацією чи характеризувати, узагальнювати, синтезувати та найновішу, найціннішу і корисну рекомендувати конкретному користувачеві.

У структурі реферату мають бути такі аспекти змісту вихідного документа:

• предмет, тема, мета роботи;

• метод чи методологія проведеного дослідження;

• результати роботи;

• область застосування результатів;

• висновки;

• додаткова інформація.

Реферування — це інтелектуальний творчий процес, що потребує осмислення, аналітико-синтетичної переробки інформації та створення нового документа — реферату, котрий має специфічну мовно-стилістичну форму.

Ця методика полягає у послідовному здійсненні операцій, пов'язаних із оцінкою, відбором, аналізом та узагальненням відомостей, які містяться у першоджерелі. Процес реферування базується на виконанні цих логічних операцій. Однією з основних специфічних особливостей, на яку необхідно зважати у ході складання реферату, є його повна змістова та деяка формальна залежність від первинного документа. У такому розумінні реферат слід розглядати як інформаційну модель реферованого тексту.

Суть реферування — в зіставленні, порівнянні нової інформації з тією, що вже засвоєна та використовується в суспільній діяльності. Це завдання не відокремлюється від попереднього —

138

сигнального (бібліографічного) інформування, на основі й у разі реалізації якого реферування і може бути ефекти Е;ним і цілеспрямованим.

Реферуванням називається і сам процес інформаційної діяльності, і логічний метод досяшення поставленої мети. Завдяки логічній переробці документальних даних маємо інформаційне повідомлення, що й називають рефератом. Тому слід цілком погодитися з визначенням, наведеним у термінологічному словнику з інформаційної теорії та практики, згідно з яким «реферування — процес аналізу первинного документа й складання реферату».

Це найтиповіший перебіг інформаційного дослідження, пов'язаного з вивченням та обробкою документів із метою вилучення із них найсуттєвіших відомостей та (або) їх узагальнення. Такий аналіз — складний логічний процес, елементами якого є відбір та опис, оцінка, систематизація й узагальнення фактографічної інформації, що може проводити тільки фахівець із відповідної сфери суспільної діяльності: вчений, інженер, мжтецтво- та літературознавець. Це наукове вивчення першоджерела інформації, що є доволі непросто. Тому в реферативиих виданнях поширився фактографічний (інформативний) реферат — короткий переклад змісту документа. Таке «конспектування» — найперша описова ступінь наукового аналізу документальної інформації, одна з форм реферативно-сигнального аналізу. Вона більше відповідає завданням пошуку, накопичення та збереження соціальної інформації.

Реферативні видання слід розглядати як інформаційно- пошукову систему. Для цього матеріал у них має бути представлений в упорядкованій формі, що допомагає уникнути розсіювання, неупорядковапості інформації в потоці первинних документів.

Головною метою звернення до реферативних видань є пошук нових знань та ідей, узагальнень і практичних завдань, виявлення нових напрямів і тенденцій розвитку проблеми (теми) для розробки теорій, створення нових методів дослідження, прогнозування,

інформаційного забезпечення за зразками нової техніки та .даними,

139

що характеризують досягнутий рівень вітчизняного та зарубіжного виробництва.

Реферування статей. Наукові статті становлять нині більшість реферованих документів. На них складають пристатейні, короткі та розширені реферати для реферативних журналів, видань експрес- інформації тощо.

Пристатейний реферат здебільшого пише автор публікації, він, як правило, є індикативним за глибиною згортання. У ньому вміщують узагальнену характеристику змісту статті, викладають найсуттєвіші результати. Розширені реферати повніше відображають зміст першоджерела та більші за обсягом. Так реферати на статті в галузі суспільних наук, культури, мистецтва можуть сягати 10—15% від їх обсяіу. Розширений реферат для видань експрес-інформації доволі великий і вельми інформативний, тому може замінити читання публікації. Його складають, здебільшого конспектуючи найцінніші в науковому плані матеріали.

Реферування книг. На них складають як короткі, так і розширені реферати. Перші вміщують у реферативних виданнях, вихідних відомостях книг, другі — у реферативних та інших виданнях.

Складаючи короткий реферат, беруть до уваги, що книга відрізняється багатотемністю й аспектністю у висвітленні проблеми. У ній, як правило, подано фундаментальне дослідження. У змісті ж реферату наводяться лише найважливіші аспекти змісту книги.

Підготовку прикнижкового реферату найчастіше покладають на автора. Такі реферати доповнені необхідними бібліографічними даними. її можна використовувати в реферативних журналах, періодичних часописах і виданнях, що продовжуються, неперіодичних збірках, де вони виконують сигнальну, інформативну, індикативну, адресну та пошукову функції.

Розширеному реферату більшою мірою властива інформативна функція. Його, як правило, складають на іноземні книги, що є в країні в обмеженій кількості примірників, або вітчизняні, якщо це зумовлено необхідністю.

140

При багатотемному змісті книги можливі два варіанти підготовки. Перший полягає в тому, що в змісті реферату виділяють кілька частин. У кожній із них поаспектно викладають зміст відповідного тематичного розділу книш. Другий варіант — коли реферат складають лише з урахуванням якогось основного тематичного напряму відповідно до запитів користувачів.

Реферування звітної науково-технічної та ді:слідно- конструкторської документації.

Створення текстів рефератів у складі звітної науково-тЕїхнічної документації з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт доцільно здійснювати з використанням анкетного методу реферування. Як аспекти можна розглядати теоретичні питання; вироби, їх складові; галузі науки та техніки, до яких належать дослідження і галузі використання (виробництво, експлуатація, проектування); технологію застосування обладнання; умови проведення дослідження (часові, географічні, кліматичні, фізичні тощо). Основну увагу слід приділяти викладенню головних наслідків роботи, характеристиці виробу або його складових, опису істотних особливостей, відомостей про наукове значення та технічну й економічну ефективність, рекомендаціям для використання результатів.

Обсяг рефератів на звіти про науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи коливається в межах від 1200 до 2000 знаків, на реєстраційні карти — до 250. Реферати для інформаційних карт на вироби найчастіше складають у табличній формі. Завдяки цьому в наш час референтські служби більшості країн використовують анкетний метод для складання рефератів описів винаходів і наводять відомості за єдиною структурною схемою. Нею визначено перелік аспектів змісту опису винаходу, що необхідно відобразити в рефераті: його об'єкт (предмет),

призначення і галузь використання, суть і мета, якої досягають за допомогою новації та технічне завдання, яке при цьому вирішують, технічні й економічні переваги. Цей перелік універсальний. Його можна використовувати для інформаційного аналізу описів винаходів незалежно від країни патентування. Наприклад реферат

141