Чого хоче українська жінка?

Проблема рівності жінок і чоловіків законодавчо в Україні була вирішена давно. Як у радянські часи, так і сьогодні не було і нема жодного закону, які б хоч якоюсь мірою дискримінували українок. Але як реалізується в житті ця “повна рівність”? Які проблеми і тенденції спостерігаються останнім часом? На ці запитання спробували відповісти автори соціологічного опитування “Формування гендерного паритету в контексті сучасних соціально-економічних перетворень”.

Більше половини опитаних (60%) відповіли, що проблема реалізації прав існує однаковою мірою для представників кожної статі. 45% опитаних жінок і чоловіків особисто стикалися з порушенням своїх прав. Про наявність суто жіночих проблем ствердно відповіла кожна третя жінка і кожний десятий чоловік. Все це свідчить, що гасла про демократію, правову державу і повну рівність ще далекі від втілення в життя. Особливо наочно це видно у політичній сфері. Наприклад, лише 24 українки є парламентарями з 450. Більшість опитаних відзначили, що насправді статус представників сильної статі в Україні вищий. Схожа ситуація і на ринку праці. Понад 50% робочої сили у нас становлять жінки, але у них менша заробітна плата порівняно з чоловіками. Причому гендерна нерівність збільшилась у цій сфері в період економічної кризи. Ще одна проблема – фактичне обмеження прав жінок щодо зайняття керівних посад. Незважаючи на те що серед працюючих вищу і середню спеціальну освіту мають 43% українок, а серед чоловіків лише 35%, управлінська піраміда у нас виглядає так: чим вищі посади, тим менше представниць прекрасної статі. Загалом найбільш гендерні розбіжності соціологи виявили в невдоволенності жінок матеріальними аспектами свого життя – рівнем власних доходів, достатком сімей, житловими умовами. Чоловіки ж виявилися більш терпимими до своїх базових матеріальних потреб.

У зв’язку з цим цілком логічним виглядає те, що 70% українок серед головних рис справжнього чоловіка відзначили перед усім уміння заробляти гроші, тоді як вони самі надають цьому менше значення (66%). Водночас лише 19% респондентів прекрасної статі і 11% сильної вважають цю рису притаманною “ідеальній жінці”. “Справжній” повинен також мати і лідерські якості (26% жінок і чоловіків), а для “ідеальної” вони зовсім не обов’язкові (відповідно 8 і 5%). Половина опитаних (51% чоловіків і 50% жінок) відзначили, що не змогли досягти успіху в житті. Водночас критерії успіху в житті для представників різної статі мають значні відмінності. Чоловіки віддають перевагу фінансовій незалежності і високим доходам, а жінки – наявності сім’ї і дітей. Це свідчить, що в Україні не втратили своєї значущості традиційні цінності, коли громадська думка більшою мірою зорієнтована на образ “жінки-матері” та “чоловіка-годувальника”. Загалом опитування виявило таку ієрархію пріоритетів: здоров’я, сім’я, діти, друзі, робота, повноцінне дозвілля, вільний час, хобі, релігія, політика. Є проблеми і в зміцненні родини. Хоча більшість українців (77%) не вважають шлюб застарілим способом організації сім’ї, серед молоді (18 – 28 років) з’явилися інші настрої. Так, 28% молодих чоловіків і 21% молодих жінок назвали його саме таким. 29% і 17% вважають, що позашлюбні зв’язки одного із подружжя це гне зрада. І майже в три рази більше молодих респондентів (74% чоловіків і 63% жінок) визнали дошлюбні статеві стосунки нормальним явищем. 66% жінок і 61% чоловіків визнали актуальною проблему насильства в сім’ї.

Отже, до встановлення реальної рівноправності чоловіків і жінок ще дуже далеко. Несприятливі соціально-економічні умови зменшили можливості щодо досягнення успіху у житті, загострили проблеми відтворення населення країни. Без вирішення комплексу проблем нація і надалі буде вимирати. Оскільки без належних умов українська жінка не захоче народжувати більше 2 дітей. А, як відомо, чого хоче жінка, того хоче і Бог.

Микола Рубанець

Україна і світ сьогодні, 14 лютого 2005 року.

Activity 5. Read the text and do the assignments suggested.