Тема 14. Правові засоби індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг

Підприємницька діяльність в умовах сучасної ринкової економіки надзвичайно різноманітна, багатопрофільна. Водночас багато підприємств виробляють одну і ту саму продукцію, надають одні й ті самі послуги, але неоднакової якості і рівня. Споживачеві інколи буває непросто відрізнити товар одного підприємства від такого самого товару, що виробляється іншим підприємством. Саме в цьому можуть допомогти правові засоби індивідуалізації товарів, послуг і самих виробників, посередників тощо. Саме цими чинниками було зумовлено прийняття Закону про товарні знаки.

Зазначені знаки допомагають споживачеві розрізнити однорідні товари різних виробників. Проте в сучасних умовах ринкової економіки одних таких знаків уже замало. Виникла потреба розрізняти виробників, що створюють товари одного і того самого виду, підприємців, що надають подібні між собою послуги. Тому у світовій практиці виник такий засіб розпізнання виробників, як іх назва, найменування, фірма. Але якщо одна фірма виробляє товари чи надає послуги, які роблять їй честь, то її назвою можуть скористатися також інші підприємці, котрі виробляють товар нижчої якості, що не користується попитом, з метою ввести споживачів у оману.

Тому винила необхідність надати правову охорону найменуванню або фірмі, щоб ними не могли неправомірно скористатися інші особи. Так склався цивільно-правовий інститут - право на фірмове найменування або просто право на фірму, завданням якого є індивідуалізація виробників з метою захисту їх ділової репутації від неправомірних посягань третіх осіб.

Крім товарних знаків, виникла необхідність ще в одному правовому засобі для розрізнення товарів одного і того самого виду. На ринку має значення не тільки якість товару, його зовнішній вигляд та його виробник. Часто на якісні характеристики товару впливають природні властивості географічного району місця виготовлення товару, що зумовлює його попит (приміром, миргородська вода, оболонське пиво). Отже, виникла необхідність розрізняти певні товари і за місцем їх виробництва. Так з'явився ще один цивільно-правовий інститут - право на найменування місця походження товару.

Тож склалася група із трьох цивільно-правових інститутів, завданням яких є індивідуалізація учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Це право на найменування (фірму), право на знаки для товарів і послуг, право на найменування місця походження товару.

В соціальній сфері для позначення осіб, а також товарів і послуг, які ці особи надають, використовуються розпізнавальні знаки, які можуть бути представлені фонетичним або візуальним способом, зокрема словами або зображеннями. Розпізнавальні знаки вміщають:

• комерційне найменування, тобто найменування, що використовується для виділення підприємства, що провадить товар або послугу, від інших підприємств;

• торговельну марку, тобто один зі способів ідентифікації товарів або послуг, здатний відрізнити їх від інших;

• географічне позначення, тобто позначення, яке ідентифікує географічне походження товару, якість, репутація або інші характеристики якого в значній мірі зв'язують із географічним місцем його походження.

Термін «розпізнавальні знаки» існує у двох формах, які вживаються в різних законодавчих актах - «комерційне найменування» і «комерційне позначення», що прийняте в закордонних правових документах.

Право інтелектуальної власності на торговельні марки й найменування географічного походження товару підтверджується не патентом, а свідоцтвом, що гарантує право на правову охорону.

В умовах конкуренції на ринку особливе значення приймають способи ідентифікації учасників економічного обороту. Учасник економічного обороту може сподіватися на виникнення позитивного відношення до його товару, посилення своєї ділової репутації й утворення кола клієнтів тільки, якщо його контрагенти зможуть із упевненістю ідентифікувати самого суб'єкта і його діяльність. З іншого боку, не менш важливо для нього попередити несумлінне використання його ділової репутації й кола клієнтів. Підприємства можуть використовувати й володіти однієї або багатьма торговельними маками для того, щоб відрізнити свої товари й послуги від інших.

Комерційним називають найменування, під яким підприємець виступає в комерційному обороті і яке ідентифікує його серед інших учасників цивільного обороту.

В умовах ринку нарівні з комерційним найменуванням велике значення мають знаки, слова й символи, які допомагають споживачеві орієнтуватися в однорідних товарах. Їх по-різному називають - товарними знаками, знаками для товарів і послуг. У ЦК України застосовується термін «торговельна марка», що є перекладом англійського слова «trademark».

Варто розрізняти два терміни «комерційне найменування» і «торговельна марка». На відміну від комерційних найменувань, торговельна марка ідентифікує не суб'єкта економічної діяльності, а його товари й послуги.

Реєстрація торговельної марки вимагає державної експертизи, що припускає перевірку багатьох показників (новизни, подоби іншим торговельним маркам і ін.). Комерційне найменування такої процедури не вимагає, його реєстрація має чисто адміністративний характер.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» висуває наступні вимоги до комерційних найменувань:

• найменування підприємця повинне правдиво відображати його правове положення (тип і форма підприємства, профіль діяльності, власника) і не вводити в обману інших учасників цивільного обороту;

• найменування повинне бути новим і відмінним від існуючих найменувань;

• воно повинне залишатися незмінним протягом усього часу, в продовж якого підприємець зберігає свій організаційно-правовий статус.

Суб'єктами права на комерційне найменування є комерційні особи, як юридичні, так і фізичні. Індивідуальні підприємці, однак, звичайно здійснюють свої права під власним ім'ям. Об'єднання, філії, структурні підрозділи не мають окремого комерційного найменування й користуються офіційним найменуванням юридичної особи, що їх створило.

Право на комерційне найменування гарантує юридичній особі можливість виступати в цивільному обороті під своїм самостійним найменуванням і, таким чином, надійно його індивідуалізує.

Суб'єктивне право на комерційне найменування є:

• винятковим, тобто воно дає суб'єктові права монополію на його реалізацію;

- абсолютним, тобто зобов'язує всіх осіб не порушувати правомочин його власника;

• особистим немайновим правом, тобто воно органічно пов'язане з діловою репутацією юридичної особи й дає власникові право на захист честі й гідності;

• безстроковим;

• обов'язком юридичної особи.

Згідно ст.490 ЦК України майнові права на комерційне найменування включають усі права на інтелектуальну власність, встановлені законодавством.

Віденська угода про створення міжнародної класифікації образотворчих елементів знаків для товарів розділяє торговельні марки на словесні (логотипи), образотворчі (етикетки), об'ємні й звукові. Вона містить перелік типових торговельних марок.

Правова охорона торговельної марки поширюється на наступні сфери:

• предметну, тобто зображення торговельної марки й перелік товарів, для яких вона була зареєстрована;

• територіальну, тобто згідно з Мадридською угодою й протоколом про міжнародну реєстрацію знаків її охорона обмежується країною реєстрації;

• тимчасову, національне законодавство України встановлює строк охорони знака (10 років), якому можна відновляти необмежену кількість разів.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» містить перелік підстав для відмови в наданні правової охорони.

Захист прав на торговельну марку може здійснюватися як у суді, так і в адміністративному порядку.

Способом індивідуалізації товарів і послуг є географічні найменування їхнього походження.

Термін «географічне позначення» ставиться як до місцевості походження товару, так і способу його виготовлення.

Між географічним позначенням і комерційним найменуванням є багато загального й різного.

Загальним є те, що й ті й інші служать знаком розрізнення товарів. Комерційне найменування, як і торговельна марка, ідентифікує виробника товару незалежно від місця розташування його підприємства. Географічне позначення відображає співвідношення – «географічне місце – товар». До розпізнавальної функції географічного позначення додається

• інформаційна, оскільки він дає відомості не тільки про товар, але й про особливості місця його виготовлення;

• рекламна, котра безпосередньо впливає на просування товару;

• охоронну, котра забезпечує охорону товару від підробок;

• якісна (гарантійна), оскільки гарантує особливі якості товару;

• психологічна, відоме найменування місця походження товару переконує споживача в особливих якостях товару;

• стимулююча, тому, що привертає увагу споживача, який знаходить товар по признаку географічного позначення.

Суб'єктами права на географічне позначення товару є виробники товарів, якості яких пов'язані з місцем або продуктами їхнього географічного походження.

Захист прав на географічне позначення здійснюють у судовому порядку, а також іншим, встановленим діючим законодавством порядку.

Висновки:

1. Розпізнавальні знаки для маркірування товарів і послуг і індивідуалізації учасників цивільного обороту включають комерційне найменування, торговельну марку й географічне позначення.

2. Правова охорона розпізнавальних знаків регулюється ЦК України, Законами України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на позначення походження товарів», «Про захист проти несумлінної конкуренції та іншими.

3. Для правової охорони всіх трьох видів розпізнавальних знаків в результаті державної реєстрації видається свідоцтво, що гарантує право інтелектуальної власності.

Питання для самоперевірки:

1. Типи способів індивідуалізації товаровиробників.

2. Що входить у поняття «розпізнавальний знак»?

3. Форми розпізнавальних знаків.

4. Зміст суб'єктивного права на комерційне найменування.

5. У чому різниця між «комерційним найменуванням» і «торговельною маркою»?

6. Яким документом регулюються розпізнавальні знаки?