Тема 11. Правова охорона селекційних досягнень

Правова охорона об'єктів селекційних досягнень здійснюється Законами України «Про охорону прав на сорти рослин» і «Про племінне тваринництво».

Селекційним досягненням варто вважати результати науково-практичної діяльності, внаслідок якої створюються сорти й гібриди рослин і породи тварин із заданими ознаками.

В умовах ринкової економіки результати селекційної роботи, як в області рослинництва, так і в області тваринництва стають товаром, що користується більшим попитом і дає гарний прибуток. Ефективна правова охорона селекційних досягнень захищає цю область діяльності від порушень і зловживань.

Об'єктом права на сорт є селекційне досягнення в рослинництві, отримане штучним шляхом або відбором і які мають одне або кілька ознак, що відрізняють його від існуючих сортів. Виведення нових сортів вимагає багато часу, зусиль і коштів. Україна внаслідок відсутності коштів істотно відстають від інших країн і змушена користуватися закордонними технологіями вирощування сільськогосподарських культур.

Об'єктом селекційного досягнення є сорт. Відповідно до закону сорт визначається як окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) у рамках нижчого з відомих ботанічних таксонів, що задовольняє наступним вимогам:

• може бути визнана ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

• відрізняється від інших груп рослин ступенем прояву хоча б одного із цих ознак;

• може розглядатися як єдине ціле з погляду його придатності для відтворення в незмінному виді рослин цього сорту.

Категорія сорту - клон, лінія, гібрид, популяція.

Сорт вважається об'єктом правової охорони, якщо по своїх ознаках, породжуваним певним генотипом або комбінацією генотипів, він є новим, відмінним, однорідним і стабільним.

Сорт вважається новим, якщо на дату заявки селекціонер або інша особа не продали або яким-небудь іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання:

- на території України за 1 рік до цієї дати;

• на території іншої держави - деревних, чагарникових культур (6 років), інших культур (4 роки).

Новизна сорту не втрачається, якщо який-небудь матеріал збувався, у тому числі й до зазначених дат:

• зі зловживаннями на шкоду заявникові;

• внаслідок виконання договору про передачу права на подачу заявки;

• як побічний або вихідний продукт, отриманий під час створення або

поліпшення сорту.

Сорт, що протиставляється заявленому вважається загальновідомим, якщо:

• він розповсюджений на певній території якої-небудь країни;

• він представлений зразком у загальнодоступній колекції;

• йому надана правова охорона й (або) він внесений в офіційний реєстр сортів у якій-небудь країні й уважається загальновідомим з дати подачі заявки на одержання права охорони або внесення до реєстру.

Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, зазначені в описі сорту, залишаються незмінними після кількаразового розмноження.

Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження, рослини цього сорту залишаються досить схожими за ознаками, зазначеним в описі сорту.

Отже, законодавство про рослини розрізняє два види сортів рослин - сорти, що допущені до господарського використання, і сорти, які захищені патентом, тобто запатентовані сорти.

Об'єктом правової охорони згаданий вище Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" (далі - Закон про рослини) визнає особисті немайнові і майнові права автора сорту, власника патенту або ліцензії. Перелік родів і видів рослин, на сорти яких видаються патенти, визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, далеко не всі виведені нові сорти рослин підпадають під правову охорону, а тільки ті, які можуть бути визнані патентоспроможними.

За своєю сутністю визначення сорту фактично не відрізняється від визначення селекційного досягнення в рослинництві. Важливо, щоб новий сорт відповідав умовам патентоспроможності.

Сорт визнається патентоспроможним, і на нього видається патент, якщо він є новим і відповідає умовам відмінності, однорідності та стабільності.

Відповідно до Закону сорт вважається новим, якщо на дату надходження заявки на видачу патенту на сорт до Держпатенту України насіння цього сорту не було відоме цивільному обороту:

а) на території України більше одного року;

б) на території будь-якої іншої країни для винограду, декоративних деревних рослин, плодових культур та лісових порід більше шести років та більше чотирьох років для інших культур.

Але слід мати на увазі, що зазначена норма стосовно іноземних громадян і юридичних осіб діє за принципом взаємності. Тобто вона не застосовується до громадян і юридичних осіб зарубіжних країн, де таку норму не передбачено для громадян України.

Сорт відповідає умовам відмінності, якщо він явно відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого на дату надходження заявки до Держпатенту України.

Загальновідомість сорту встановлюється за усіма джерелами інформації. Зокрема, за фактом його використання, наявністю сорту в офіційних каталогах, довідковому фонді, точним описом в літературі або іншій заявці. Ознаки, що дають змогу визначити відмінні особливості сорту, мають бути придатними для відтворення 1 точного опису.

Сорт вважається патентоспроможним, коли всі наведені умови будуть наявними у сукупності.

Автором сорту визнається громадянин, творчою працею якого створено цей сорт. Якщо сорт створено спільною творчою працею кількох осіб, усі вони визнаються співавторами виведеного нового сорту.

Проте не вважаються співавторами особи, які не зробили особистого творчого внеску у створення сорту. Особи, які надавали авторові (співавторам) лише технічну допомогу, матеріально чи організаційно сприяли виведенню сорту, оформленню матеріалів для одержання права на сорт, не визнаються співавторами.

Не визнається порушенням патентних прав власника патенту на сорт, якщо він використовується:

а) у некомерційних цілях;

б) в експериментальних цілях;

в) як вихідний матеріал для виведення інших сортів;

г) для товарної переробки або транзитного перевезення.

Виведення нових порід тварин і птахів високої якості - трудомісткий і складний процес. У цивільному законодавстві України діють два закони «Про племінне тваринництво» і «Про внесення змін у Закон України «Про племінне тваринництво».

Під тваринництвом Закон розуміє господарську діяльність із вирощування тварин і птиці. Племінне тваринництво – це виведення тварин і птиці вищої якості. Об'єктами племінного тваринництва є племінна (чистопородна) велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні та птиця (далі - тварини).

Селекційним досягненням в області тваринництва вважається створена внаслідок цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, породний тип, лінія, родина), що має високі генетичні ознаки, що непохитно передаються їхнім нащадкам.

Племінною вважається тварина, чистопорідна або створена по затвердженій програмі породного вдосконалення, що має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в селекційному процесі відповідно до діючим загальнодержавним програмам селекції. Тобто тварина вищої якості порівняно з іншими тваринами свого виду. Вона пронумерована і може бути ідентифікована, походить від батьків, зареєстрованих у племінних документах, і сама також зареєстрована у племінних документах як така, що має відповідно до встановлених вимог дані офіційного обліку продуктивності та класифікації за типом.

Отже, племінне тваринництво - це наукова, творча діяльність з виведення нових племінних тварин, що істотно відрізняються від своїх попередників цілим комплексом ознак (вищою продуктивністю, стійкістю до хвороб, невибагливістю до кормів тощо). Порода мусить бути дійсно новою порівняно з тими, що вже розводяться в Україні чи за кордоном, а її відмінні ознаки мають бути стабільними, тобто надійно передаватися потомству.

Об'єктами племінної діяльності в тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птахи, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі.

Результати племінної діяльності стають об'єктами правової охорони тільки на підставі державної реєстрації, об'єктами якої є племінні тваринні й племінні череди.

Селекційним досягненням у тваринництві визнається порода, тобто цілісна численна група тварин спільного походження, що створена людиною, має генеалогічну структуру і властивості, які дають змогу відрізнити її від інших тварин цього виду, і кількісно достатня для розмноження як однієї породи.

Суб'єктами цієї діяльності є підприємства з племінної справи, селекційно-гібридні центри, іподроми, лабораторії імуногенетичного контролю, контрольно-випробувальні станції, центри трансплантації ембріонів, інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, а також селянські (фермерські) господарства, які мають свідоцтво на право займатися племінною справою. Порядок видачі зазначених свідоцтв визначається Міністерством агропромислового комплексу України.

Суб'єктами права на селекційне досягнення в галузі тваринництва є селекціонери, творчою працею яких виведено нову породу тварин, та їх правонаступники.

Державна реєстрація племінних тварин здійснюється шляхом внесення відповідних даних у державну книгу племінних тварин, а племінних черід - у Державний племінний реєстр. Єдиного Державного реєстру селекційних досягнень в області племінного тваринництва в Україні немає. Закон про племінне тваринництво не передбачає правового механізму охорони селекційних досягнень у сфері племінного тваринництва. Суб'єктам племінної діяльності видається племінне свідоцтво (сертифікат), що є основою для визначення цінності племінних (генетичних) ресурсів і гарантує визначення рівня ефективності їхнього використання.

Порядок оформлення прав на сорт рослин і породу тварин в основному збігається з порядком оформлення прав на промислову власність. Специфіка об'єктів охорони обумовила ряд особливостей цієї процедури, які відбиті в Законі України «Про охорону прав на сорти рослин» і в спеціальних правових актах, що розвивають положення Закону.

Для одержання права охорони об'єкта селекційних досягнень необхідно подати заявку на проводження формальної й кваліфікаційної експертизи й здійснити державну реєстрацію заявленого продукту. Автори селекційного досягнення одержують свідоцтво про авторство, а заявники одержують патент на всі види діяльності, пов'язані із правом власності на отриманий ними продукт селекції.

Використання селекційного досягнення у тваринництві іншими особами може мати місце лише на підставі договору.

Висновки:

1. Правова охорона селекційних досягнень здійснюється законами України «Про охорону прав на сорти рослин» і «Про племінне тваринництво»;

2. Селекційні досягнення одержують правову охорону тільки після проходження процедури формальної й кваліфікаційної експертизи й державної реєстрації;

4. Документи правової охорони включають авторське посвідчення на зазначене селекційне досягнення й патент, що свідчить про виключне право автора на створений їм продукт.

Питання для самоперевірки:

1. Що вважається селекційним досягненням?

2. Об'єкти права на захист селекційних досягнень.

3. Підстави, по яких виникає право на захист селекційних досягнень.

4. Які тварини вважаються племінними?

5. Що є об'єктом племінної діяльності у тваринництві?

6. Порядок оформлення прав на селекційні досягнення.