2.2.6 Розподіл обсягу роюіт із самообслуговування атп.

При невеликому обсягу (до 8-10 люд-год. в рік) роботи із самообслуговування частково можуть виконуватися на виробничих дільницях. В такому випадку при визначенні річного об’єму робіт відповідних дільниць потрібно враховувати трудомісткість робіт із самообслуговування з таблиці 2.10

Таблиця 2.18 - Приблизний розподіл робіт із самообслуговуванню, %

Роботи	%	люд.-год.
Електромеханічні Механічні Слюсарні Ковальські Зварювальні Бляхарські Мідницькі Трубопровідні (слюсарні) Ремонтно-будівельні і деревообробні	25 10 16 2 4 4 1 22 16	1051,1 420,44 672,64 84,088 168,176 168,176 42,044 924,97 672,64
Всього	100%	4204.4

2.2.7 Розрахунок річного обсягу робіт по діагностуванню д-1, д-2

Згідно з положенням загальний річний обсяг діагностичних робіт між Д-1 і Д-2 розподіляється наступним чином. Роботи з Д-1 (Т_д-1р) становлять 50-60%, а з Д-2 (Т_д-2р) 50-40% від загального об’єму діагностичних робіт (ΣТ_д-р) виконаних за рік при ТО-1, ТО-2 і ПР (таблиці 2.13 і 2.15)

де Т_д-1р – річний об’єм робіт Д-1, люд.-год.,

де Т_д-2р – річний об’єм робіт Д-2, люд.-год.,

Знаючи суму трудомісткості при ТО і ПР вираховується середнє значення трудомісткості при діагностичних роботах (t_д-1) і (t_д-2). При цьому середнє значення трудомісткості виконання Д-1 і Д-2 позначається (t_д-1) і (t_д-2), і вираховується їх значення:

Із попередніх таблиць (2.6, 2.7) розподілу трудомісткості ТО1, ТО2, ПР вибирають значення діагностичних робіт при виконанні ТО1, ТО2, ПР обчислюється за формулою:

де ΣТ_др – загальний обсяг діагностичних робіт, люд.-год.

В залежності від методів організації діагностики рухомого складу може виконуватись на окремих постах або бути суміщеним з процесом ТО-1, діагностування Д-2 як правило проводиться на окремих постах.

2.2.8 Розрахунок кількості виробничих працівників.

2.2.8.1 Розрахунок технологічно-необхідної кількості робітників.

Технологічно-необхідна кількість робітників вираховується за формулою:

Рт = Тр/Фт ,

де Тр – річний об’єм робіт в зоні ТО і ПР або дільниці, люд-год.

Фт – річний фонд часу технологічно-необхідного робітника при однозмінній роботі, год.

На практиці проектування розрахунку технологічно–необхідної кількості робітників річний фонд часу Фт приймаємо:

• нормальні умови праці – 1830 годин;

Рт =38044/1830=21 чол.

2.2.8.2 Розрахунок штатної кількості робітників.

де – річний об’єм робіт в зоні ТО і ПР або дільниці, люд.-год.,

Ф_т – річний фонд часу технологічно-необхідного робітника при однозмінній роботі, год. На практиці проектування розрахунку технологічно–необхідної кількості робітників річний фонд часу Ф_т приймається:

• нормальні умови праці – 1820 годин;

Отже, Ф_т=1820 год.:

де Р_ш – штатна (за списком) кількість робітників, чол.;

Ф_ш – річний фонд часу «штатного» робітника, годин.

Річний фонд часу «штатного» робітника визначається фактичний час, відпрацьований виконавцем безпосередньо на робочому місці. Фонд часу «штатного» робітника Ф_ш менший фонду «технологічного» робітника Ф_т за рахунок надання робітникам відпусток і невиходів робітників по поважним причинам (хвороба, виконання державних обов’язків і др.)

В АТП із стабільним виробництвом і структурою робіт для розрахунку робітників використовується коефіцієнт штатності:

де η_ш – коефіцієнт штатності, на практиці в межах ηш =(0,9%-0,95%) і залежить від професії робітників.