- •Державотворча роль мови
- •2. Функції мови
- •3. Стилі, типи і форми мови
- •Тема № 2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії
- •Літературна мова
- •Мовна норма
- •Культура мови
- •Культура мовлення під час дискусії
- •Тема № 3. Специфіка мовлення фахівця
- •1. Культурна компетенція фахівця
- •2. Специфіка мовлення фахівця економічної сфери
- •Тема № 4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики
- •Формування навичок і прийомів мислення
- •Види, форми, прийоми розумової діяльності
- •Основні закони риторики
- •Тема № 5. Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання
- •1. Ділове спілкування та його особливості
- •2. Культура ділового спілкування
- •3. Особливості ділового етикету
- •4.Невербальні засоби та етикет ділового спілкування
- •Тема № 6. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет
- •1. Структура ділового спілкування
- •2. Техніка ділового спілкування
- •3. Мовленнєвий етикет
- •Тема № 7. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону
- •1. Рекомендації щодо проведення ділових зустрічей
- •2. Правила спілкування фахівця при проведенні переговорів
- •3. Правила спілкування фахівця по телефону
- •Тема № 8. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни
- •Поняття «термін» та «термінологія»
- •Загальнонаукові терміни
- •Тема № 9. Спеціальна термінологія і професіоналізми
- •1. Спеціальна термінологія
- •2. Професіоналізми
- •Тема № 10. Типи термінологічних словників
- •Поняття «Лексикографія»
- •Типи та види термінологічних словників
- •Тема 11. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів
- •Точність і доречність мовлення
- •Складні випадки слововживання
- •Загальновживана лексика(широкого вжитку):
- •Спеціальна лексика(обмеженого вжитку):
- •Пароніми та омоніми
- •Вибір синонімів
- •Тема № 12. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Орфографічні та орфоепічні словники
- •Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови
- •Орфографічні та орфоепічні словники
- •Тема № 13. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіативні норми
- •Морфологічні норми сучасної української літературної мови
- •2. Особливості використання іменників
- •3. Особливості вживання прикметників
- •Тема 14. Синтаксичні норми сучасної літературної мови у професійному спілкуванні
- •1. Особливості творення синтаксичних конструкцій
- •2. Сполучуваність слів. Вживання прийменників
- •Тема № 15. Загальні вимоги до складання документів. Основні реквізити. Види документів
- •Загальні вимоги до складання документів
- •Текст документа
- •3. Основні реквізити
- •4. Види документів
- •Тема 16. Укладання документів щодо особового складу План
- •1. Поняття та види документів щодо особового складу
- •2. Заява, автобіографія, резюме, характеристика, наказ
- •2. Довідки - їхні види та правила оформлення
- •3. Протоколи, витяг з протоколу
- •4. Службові листи
- •5.Телефонограми і телеграми
- •Тема № 18. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •1. Особливості складання наказу
- •2. Витяги з наказу
- •3. Вказівка
- •4. Інструкція та пояснювальна записка
- •6. Службові листи
- •Тема № 19. Укладання фахових документів відповідно до напряму підготовки
- •1. Особливості укладання документів відповідно до фаху
- •2. Уніфікація та стандартизація документів
- •Контрольна робота
- •Підсумкове заняття
- •22. Заява — це:
- •23. Особиста заява оформляється:
- •24. У складній заяві зазначається:
- •25. Характеристика — це:
- •4. Договори щодо створення нових форм господарювання — це договори...
- •5. Договір про матеріальну відповідальність — це договір...
- •16. Перелік — це документ, який...
- •17. Документ, що видається установам, організаціям, підприємствам на підтвердження одержання певних матеріальних цінностей і грошей, називається:
- •18. Таблиця має такі реквізити:
- •30. Акти прийому-передання, обстеження чи ревізії набувають юридичної сили лише після того, як...
- •Рекомендована література
Культура мови
Культура мови — дотримання усталених мовних норм усної і писемної літ. мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Наука про культуру мови — окрема галузь мовознавства, яка, використовуючи дані історії української літературної мови, граматики, лексикології, стилістики, словотвору, виробляє наук, критерії в оцінці мовних явищ. Важливими складовими частинами культури мови є ортологія, стилістика мови (функціональна й експресивна оцінка мовних засобів), стилістика мовлення (ступінь доцільності використання мовних засобів у тексті).
Мовна культура — це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника.
Культура людського спілкування – це частка загальної моральної культури особистості. Відсутність культури спілкування - свідчення бездуховності людини. Ще мудрий Езоп довів, що наше слово - це і найкраще, що є в розпорядженні людини і найгірше, чим вона володіє. Сьогодні проблема культури спілкування набуває, як ніколи, великого значення. Відбувається становлення України як самостійної держави, інтенсивно розвиваються міжнародні та міжособистісні зв’язки з різними країнами світу. З огляду на це визначальною стає для нашого суспільства проблема вміння спілкуватись як на офіційному, діловому, так і на чисто побутовому рівнях.
Культура і мистецтво спілкування не самоціль, а дорогоцінний здобуток людини. Це засіб духовного розвитку і вдосконалення особистості, яка прагне до відчуття власної гідності.
Набуття людиною навичок культури спілкування розв’яже чимало проблему міжособистісних, міжнаціональних взаємостосунках, а також у суспільстві в цілому. Ділове спілкування на відміну від його інших видів має свої особливості, а саме:
• наявність певного офіційного статусу об’єктів;
• спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв’язків між представниками взаємозацікавлених організацій;
• відповідність певним загальновизнаним і загальноприйнятим правилам; • передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки;
• конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв’язання конкретних завдань, досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола;
• взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів;
• значущість кожного партнера як особистості;
• безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать їх внутрішній світ.
Людина, яка спрямовує інформацію (комунікатор), і людина, яка її приймає (реципієнт), у діловому спілкуванні постійно міняються місцями, завдяки чому у людей, що спілкуються, має бути однакове розуміння не тільки значень, а й змісту слів.
Ефективне ділове спілкування – це не стільки обмін значеннями, скільки обмін думками. Більше того, це пошук спільного рішення.