16.3. Очищення стічних вод

Механічне очищення використовують для видалення із стічних вод нерозчинних домішок. Грубі домішки понад 5 мм затримуються на решітках, дрібні уловлюють ситами. Для затримання мінеральних забруднень стічних вод, переважно піску, слугують пісковловлювачі, для вилучення забруднень, які спливають на поверхню, – жироловки, масло-, нафто-, смоловловлювачі. У відстійниках осідають завислі частинки з густиною більшою за одиницю. Легкі речовини спливають на поверхню води відстійників. Механічне очищення забезпечується зниженням завислих речовин до 90 %, а органічних – до20% (табл. 16.2).

До хімічного очищення належать методи коагуляції і нейтралізації.

Метод коагуляції. При добавленні в стічні води солей амонію, заліза, магнію, шлакових відходів, а також різноманітних видів флокулянтів осідають нерозчинні колоїдні й частково розчинні речовини. При цьому деякі нерозчинні речовини переходять у нешкідливі розчинні.

Таблиця 16.2

Ступінь очищення (%) промислових вод різними методами

Метод очищення	Ступінь очищення, %
	за сумою нерозчинних речовин	за величиною БСК5
Механічний (відстоювання)	60-90	30-40
Хімічний (коагуляція, нейтралізація з наступним відстоюванням)	80-85	40-50
Фізико-хімічний (електростатичний, іонний обмін, сорбція)	90	50-75
Біологічний	90	80-90

Метод нейтралізації – підлуження і підкислення середовища за допомогою реагентів у цілях досягнення рН = 6,5-8,5. Реагенти зі стічними водами змішують в особливих змішувачах. Відпрацьовані реагентами забруднювачі осідають у спеціальних відстійниках. На практиці застосовують такі способи нейтралізації, як взаємну нейтралізацію кислих і лужних вод, нейтралізацію реагентами (розчини кислот, негашене вапно, гашене вапно, аміак).

Фізико-хімічне очищення здійснюють методами: а) флотації– пропускання через стічні води повітря, бульбашки якого, рухаючись вгору, захоплюють забруднюючі речовини; б) сорбції – здатність поглинати забруднюючі речовини й акумулювати їх на своїй поверхні; в) екстракції – введення у стічні води речовин, які здатні розчиняти забруднювачі; г) евапорації – пропускання через нагріту стічну воду водяної пари; д) іонообмін – поглинання забруднюючих речовин при фільтруванні через іонообмінні смоли; є) електролізу – пропускання через стічні води електричного струму в електролізерах.

Біологічне очищення здійснюють методом біологічного окиснення забруднень у природних умовах (на землеробських полях зрошення (ЗПЗ), полях фільтрації (ПФ) чи біологічних ставках (БС)), а також у штучних умовах (біологічних фільтрах й аеротенках). Ефективність біологічного очищення досить висока.

На ЗПЗ вирощують кормові культури й трави, а на ПФ нічого не вирощують. Очищення від забруднень відбувається у процесі фільтрації стічних вод через ґрунт. Шар ґрунту 80 см забезпечує надійне очищення.

Біологічні ставки – неглибокі земляні резервуари (0,5-0,1 м), у яких відбуваються ті самі процеси, що і при самоочищенні водойм. Влаштовують їх східчасто, тобто вода із верхнього ставка самопливом надходить у нижній.

Біофільтри – очистка здійснюється через шар крупнозернистого матеріалу в спеціальних спорудах – біофільтрах. Поверхня «зерен» вкрита біохімічною плівкою, яка заселена аеробними мікроорганізмами. Суть очищення така сама, як на ЗПЗ і ПФ, але тут біохімічне окиснення відбувається значно швидше.

Аеротенки – витягнуті в плані залізобетонні резервуари, через які повільно рухаються стічні води, змішані із стисненим повітрям і активним мулом. Стиснене повітря поліпшує перемішування стічної рідини з активним мулом, що активізує процеси розкладу. Аеротенки дають можливість регулювати очищення і доводити його до потрібної кондиції.

Після біохімічного очищення для знищення бактерій воду хлорують, обробляють бактерицидними променями і т. п.