15.3. Нормативи граничнодопустимих скидів (гдс) та порядок їх визначення

У 1994 р. МОНПС своїм наказом введено в дію Інструкцію про порядок розробки та затвердження граничнодопустимих скидів (ГДС) речовин у водні об’єкти із зворотними водами.

Інструкція містить:

1. Методичні і організаційні основи встановлення ГДС речовин.

2. Порядок контролю за дотриманням встановлених обмежень на скид зворотних вод.

3. Вимоги до матеріалів, що обґрунтовують проекти ГДС, тимчасово погоджених скидів (ТПС) та заходи щодо досягнення ГДС.

За Інструкцією норми якості води встановлюються для господарсько-питного, комунально-побутового та рибогоспо-дарського видів водокористування.

Граничнодопустимий скид речовини – це показник максимально-допустимої в одиницю часу маси речовин, що відводяться із зворотними водами у поверхневі (чи морські) води, який із урахуванням встановлених обмежень на скид цієї речовини від інших джерел забруднення гарантує дотримання норм її вмісту в заданих контрольних створах водного об’єкта.

Скид зворотних вод у водні об’єкти є одним із видів спеціального водокористування і здійснюється на основі дозволів, які видаються органами Мінприроди. Основними категоріями зворотних вод, для яких встановлюються величини ГДС, є:

а) стічні господарсько-побутові, промислові, виробничо-побутові;

б) дренажні води;

в) скидні води.

При подачі стічних вод у каналізаційну мережу водопровідно-каналізаційного господарства (ВКГ) величини ГДС на ці стоки не встановлюються.

Інструкція рекомендує застосування басейнового принципу при встановленні ГДС, тобто врахування впливу всіх скидів зворотних вод у гідромережу. Розробка, обґрунтування та встановлення ГДС речовин включають наступні етапи:

1. Підготовка вихідних даних для встановлення ГДС.

2. Обґрунтування схеми і моделі розрахунку ГДС.

3. Визначення умов та розрахунок ГДС.

4. Оцінка водоохоронної ефективності досягнення ГДС.

5. Розробка плану заходів щодо досягнення ГДС.

6. Узгодження і затвердження документації.

Перегляд ГДС речовин виконується не рідше 1 раз на 5 років. Контроль за дотриманням встановлених обмежень на скид зворотних вод здійснюється органами Мінприроди України.

15.4. Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення

Основними документами, що регулюють якість питної води та вибір джерел водопостачання, є державні стандарти: «Вода питна. Гігієнічні вимоги та контроль якості», «Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання. Гігієнічні, технічні вимоги та правила вибору», а також «Норми радіаційної безпеки».

Скидання у водойми та водотоки стічних вод регламентується «Правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами» та «Узагальненим переліком граничнодопустимих концентрацій і орієнтовно безпечних рівнів впливу шкідливих речовин для води рибогосподарських водойм».

Розроблені і введені в дію правила охорони від забруднення прибережних зон морів, положення про охорону підземних вод та інші.

На основі встановлених нормативів розробляються водоохоронні заходи, якими передбачається їх досягнення.

Для вироблення єдиних вимог щодо показників якості води країнами-членами колишньої Ради економічної взаємодопомоги були прийняті єдині критерії якості вод, згідно з якими під нормативами якості слід розуміти допустимі (граничні величини) показники фізико-хімічного складу і біологічного стану вод та їх властивості, які відповідають вимогам різних водокористувачів. Ці властивості мають зберігатися за певних величин параметрів середовища: гідрологічних, гідрогеологічних, гідробіологічних, кліматичних та інших. Введено також поняття клас якості води, під яким розуміють стан якості вод, що визначається комплексом нормативних величин показників, пов'язаних із функціонуванням водних екосистем і вимогами водокористувачів.

При визначенні ступеня чистоти вод водотоків і водойм використовуються класичні гідробіологічні поняття, зокрема оцінка їх трофності, яка пов'язується із характеристиками водогосподарських показників якості природної води. Наприклад, вважається, що оліготрофності водного об'єкта відповідає дуже чиста вода, мезотрофності – чиста, слабій евтрофності – дуже незначна забрудненість, великій евтрофності – незначна забрудненість, політрофності – висока забрудненість, а гіпертрофності – дуже висока забрудненість.

Показники якості вод за прийнятою оцінкою ступеня чистоти поділяються на такі групи:

• загальнофізичні показники і показники концентрації, тобто кількість даної речовини в одиниці об'єму;

• загальні показники концентрації органічних речовин;

• показники концентрації неорганічних промислових забруднюючих речовин;

• біологічні показники.

Для кожного виду водокористування встановлюються ще й додаткові специфічні показники.

Для вироблення єдиних критеріїв підходу до проблеми раціонального використання і охорони водних ресурсів в Україні останніми роками розроблено і затверджено низку нових державних стандартів і нормативів, які забезпечують екологічну і санітарно-гігієнічну безпеку використання вод. У цих документах наводяться основні положення, терміни, поняття і класифікації; містяться методи, методики та засоби визначення складу і властивостей вод; вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інформації та прогнозування кількісних і якісних показників стану вод, а також вимоги щодо раціонального використання та охорони вод у галузевих стандартах і технічних умовах на технологічні процеси, продукцію та послуги; містяться метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт тощо.

Державні стандарти в галузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів є обов'язковими для виконання.