4.4. Загальне та спеціальне водокористування

Води використовують у порядку загального і спеціального водокористування, для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту.

Загальне водокористування здійснюють громадяни для задоволення своїх потреб (купання, плавання на човнах, аматорське і спор­тивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Спеціальне водокористування – це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання до них зворотних вод.

Спеціальне водокористування здійснюють юридичні і фізичні особи насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарських, побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюють на підставі дозволу.

Спеціальне водокористування є платним.

Спеціальне водоспоживання може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

Водокористування не є спеціальним, якщо воно пов'язане з пропуском води через гідровузли, судноплавством, подачею (перекачуванням) води водокористувачам у маловодні регіони, усуненням шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення тощо), використанням підземних вод для вилучення корисних компонентів, вилученням води з надр разом з видобуванням корисних копалин.

4.5. Вимоги до джерел водозабезпечення, підготовка води

Вимоги:

• органолептичні показники;

• домішки;

• мінеральний склад;

• санітарна і епідеміологічна безпека;

• постійність водовіддачі та її величина.

Вибір і оцінка якості джерел централізованого господарсько-питного водопостачання має здійснюватися згідно з вимогами ГОСТ 2874-82. Відповідно до вимог цього стандарту придатність джерел водопостачання встановлюють на основі комплексного оцінювання санітарного стану місця розміщення водозабірних споруд та прилеглої території для підземних джерел води, а також вище і нижче водозабору для поверхневих водних джерел, якості води, ступеня природної та санітарної надійності й стабільності їх санітарного стану. Дозволяється користуватися джерелами водопостачання, вибір яких погоджений з органами й установами санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Залежно від типу джерела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищеності та ризику біологічного, хімічного й радіаційного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднювальних речовин встановлюються зони санітарної охорони та окремі пояси особливого режиму цих зон.

Технологія підготовки води визначається якістю природної води, її фізичними, фізико-хімічними і бактеріологічними властивостями та вимогами споживача.

Технологія підготовки питної чи технічної води охоплює комплекс процесів з метою зміни її початкового складу та поліпшенням природних властивостей зменшенням або повним вилученням небажаних інгредієнтів та збагачення її тими, яких не вистачає. Потреба у застосуванні того або іншого процесу підготовки води виникає у разі її невідповідності вимогам споживача. В основу вибору процесу підготовки води покладено порівняння якості води джерела водозабезпечення (дані хімічних і технологічних аналізів) із даними державного стандарту на питну воду (ГОСТ 2874-82) або технічними умовами споживача. Результати зіставлення визначають вибір процесу поліпшення якості води. При цьому можуть виявитися конкурентоздатними кілька процесів підготовки води. Тоді вибір певного процесу здійснюють згідно з даними еколого-техніко-економічного аналізу з урахуванням мінімальних затрат і досягнення високих технологічного й екологічного ефектів.

Процеси підготовки води поділяють на такі основні групи:

• поліпшення органолептичних властивостей води (прояснення і знебарвлення, дезодорація та ін.);

• забезпечення епідеміологічної безпеки (хлорування, озонування, ультрафіолетове, радіаційне та інші способи знезараження);

• кондиціонування мінерального складу (фторування, знефторення, знезалізнення, деманганація, зм'якшення, знесолення та ін.).

Основними процесами поліпшення якості води для господарсько-питних цілей є прояснення, знебарвлення та знезараження.

Прояснення води. З метою видалення з води завислих домішок проводять її прояснення. Залежно від потрібного кінцевого вмісту завислих речовин у воді прояснення здійснюють відстоюванням води у відстійниках, у гідроциклонах, центрифугуванням, флотацією, фільтруванням, пропусканням через шар раніше утвореного завислого осаду в прояснювачах та інших апаратах.

Для інтенсифікації процесу осадження завислих речовин застосовують їх коагулювання. Для цього у воду додають хімічні речовини – коагулянти. В результаті коагуляції утворюються великі агрегати, на поверхні яких адсорбуються домішки та завислі часточки, що швидко осідають під дією сил гравітації. Процес коагулювання здійснюють у прояснювачах із шаром завислих пластівців або в контактних прояснювачах зі статичним зернистим шаром.

Виділення з води грубодисперсних зависей здійснюють центрифугуванням та в гідроциклонах із наступним проясненням на швидких фільтрах, фільтруванням крізь сітки, на мікрофільтрах або крізь тканини. Прояснення води одночасно з її знебарвленням відбувається у флотаторах.

Знебарвлення води – процес видалення з неї забарвлених колоїдів або розчинених домішок, які зумовлюють кольоровість води. Вона знебарвлюється під час коагулювання або флотації із застосуванням окисників або сорбентів. Для цього застосовують хлорування, фільтрування крізь гранульоване активоване вугілля та напірну флотацію з обов'язковим попереднім коагулюванням домішок.

Знезалізнення води – процес зменшення вмісту солей Феруму до вимог державного стандарту на питну воду або технічних умов споживача. Залежно від форм сполук Феруму, наявних у воді, застосовують безреагентні або реагентні способи видалення сполук Феруму. Широко застосовують аерування води з наступним її фільтруванням на швидких фільтрах.

Фторування води зазвичай здійснюють уведенням до її складу сполук Флуору для запобігання захворюванню зубів на карієс. Розчин фтор-вмісного реагенту додають у воду до або після фільтрування на швидких фільтрах.

Знезараження води здійснюють для знищення в ній патогенних бактерій та вірусів, проводячи хлорування, озонування або вводячи перманганат калію.

Для доведення якості води до вимог питної кондиції крім наведених вище заходів інколи використовують такі процеси: дезодорацію (усунення небажаних запахів і присмаків застосуванням аерації, окисників і сорбентів), введення у воду лужних реагентів і осадження солей твердості, опріснення (зменшення загальної мінералізації води електродіалізом, зворотним осмосом, дистиляцією, йонним обміном та ін.).