2. Тематика, структура та зміст дипломної роботи

Набуті знання та вміння за період навчання та проходження практики студент втілює в обґрунтування пропозицій щодо вирішення економічних завдань, що виникають на підприємстві, та планування основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності одного з його структурних підрозділів.

Програму виробничої діяльності підприємства на плановий рік студент повинен розробити з урахуванням впровадження власних пропозицій щодо підвищення ефективності виробництва відповідно до обраної теми дипломної роботи.

Тема дипломної роботи обирається студентом самостійно і узгоджується з керівником дипломної роботи. Основними критеріями вибору теми є науково-практичний інтерес студента, її актуальність і практичне значення для підприємства. При проходженні переддипломної практики студент має погодити обрану тему з керівником від підприємства, а він має дати свою оцінку актуальності, практичності обраної теми для умов конкретного підприємства, виклавши своє бачення у щоденнику практики.

Список тем дипломних робот, що відображають нагальні економічні проблеми підприємств, затверджуються щорічно на засіданні кафедри ЕОУП. В окремих випадках студент або керівник дипломної роботи може запропонувати свою тему, непередбачену затвердженою тематикою. Бажано, щоб при виборі теми були враховані пропозиції підприємства або робота виконувалася на його замовлення. Це зацікавлює керівництво та служби підприємства у створенні сприятливих умов для студентів під час накопичення інформації, проведення досліджень та впровадження їх результатів. У назві теми обов'язково повинно відображатися її зв’язок з економічними проблемами підприємства і розкриватися зміст дипломної роботи.

Вибір теми, пошук і накопичення інформації, необхідної для виконання дипломної роботи, здійснюється під час переддипломної практики студента на підприємстві та знаходять своє відображення у його звіті про результати практики.

До початку дипломування теми робот розглядаються на засіданні кафедри економіки, організації та управління підприємствами і затверджуються наказом ректора університету, призначаються керівники і консультанти з окремих розділів роботи. Зміна теми в процесі дипломування не дозволяється.

Дипломна робота складається з трьох розділів.

У першому розділі висвітлюється теоретико-методологічні засади питання, що досліджуються – сутність, зміст та класифікаційні ознаки об’єкта дослідження, методи та методики його вирішення.

Другий розділ включає аналіз стану виробничо-господарської діяльності підприємства та досліджуваного питання в обраному структурному підрозділі. У даному розділі необхідно розробити практичні пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності підприємства, розрахувати економічний ефект від впровадження запропонованих заходів.

Третій розділ присвячений плануванню та прогнозуванню основних техніко-економічних показників підприємства або його структурного підрозділу.

3. Методичні вказівки до складання розділів дипломної роботи

Вступ.

У вступі потрібно висвітлити такі аспекти в наступній послідовності:

• обґрунтування актуальності теми та її важливість для конкретної галузі, підприємства;

• новизна досліджуваного питання, ступінь його розробленості в економічній літературі та на практиці;

• мета роботи (при формулюванні мети зазвичай відображають орієнтацію на кінцеві результати дослідження та розробку рекомендацій);

• об’єкт і предмет дослідження;

• методи дослідження, основні методи та прийоми аналізу, які використані при виконанні роботи;

• практичне значення одержаних результатів;

• особистий внесок дипломника у вирішення поставлених завдань;

• посилання на використаний пакет програм для ПК.

Вступ повинен бути компактним, не переобтяженим теоретичними викладками. Орієнтований обсяг вступу 3-4 сторінки друкованого тексту.

Важливо правильно визначити об'єкт і предмет дослідження. Ці поняття існують в єдності і водночас повинні чітко розрізнятися.

Об'єкт відображає ту об'єктивну сферу, яка цікавить дослідника.

Предмет - це те, стосовно чого дослідник передбачає одержати нові знання.

Об'єктом дослідження є, звичайно, процес економічної діяльності підприємства. Визначаючи об'єкт, шукайте відповідь на запитання: що розглядається?

Предмет же вказує на певний аспект розгляду, спосіб вивчення об'єкта дослідження, нові відношення, властивості, функції об'єкта. Об'єктом виступає те, що досліджується, а предметом те, що в цьому об'єкті дістало наукове пояснення.

Предметом дослідження можуть бути: зміст, форми, методи організації економічної роботи, різні економічні відносини, питання щодо організації виробництва, заробітної плати, тощо.

Наприклад, у дипломній роботі на тему „Підвищенні ефективності виробництва за рахунок комплексного нормування витрат з плануванням техніко-економічних показників ВАТ „Криворізький молокозавод №1”, об'єктом дослідження є процеси організаційно-економічного управління витратами ресурсів на ВАТ „Криворізький молокозавод №1”. Предметом дослідження - механізм економічних відносин, організації та управління витратами ресурсів на підприємствах харчової промисловості (зокрема молочної).

Предмет конкретизується в меті і завданнях дослідження.

Мету треба чітко відрізняти від .завдань. Формулювання мети передбачає з'ясування певного результату, яким його бажає отримати дослідник.

Завдання дослідження, як правило, включають такі складові:

1. вивчення та аналіз літератури і на цій основі з'ясування теоретичних питань з досліджуваного питання;

2. поглиблене вивчення практичного та методичного вирішення даного питання: виявлення його типового стану (досягнень і недоліків), основних здобутків передового практичного досвіду, а також нормативної бази;

3. обґрунтування та розробку системи заходів, виявлення та обґрунтування необхідних умов, методів, методики для вирішення поставленої мети;

4. розробку методичних рекомендацій для успішної реалізації системи заходів, необхідних умов, методів, методик для вирішення поставленої мети;експериментальну перевірку пропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям.

Методи дослідження слід добирати відповідно до предмета, мети та завдання дослідження, оскільки саме методи допомагають їх вирішити. Метод - це шлях чи спосіб досягнення мети дослідження, який використовується на різних етапах дослідження (теоретичному, експериментальному). Чистота дослідження й вірогідність його результатів залежить від правильного добору й використання методів дослідження. Звичайно, результати дипломної роботи спеціаліста мають розвивати вже відомі теорії, дещо доповнювати їх новими фактами.

Для перевірки існування взаємозв’язків та вирішення поставлених завдань використовують такі методи дослідження:

• теоретичні - для аналізу економічної та спеціальної літератури, вивчення нормативної документації; аналізу поняттєво-термінологічної системи; побудови аналогій; моделювання; порівняння результатів дослідження тощо;

• техніко-економічного аналізу – для оцінки сучасного стану підприємства;

• кореляційно-регресійного аналізу - для обробки зібраних даних, визначення залежності окремих параметрів роботи підприємства від різних факторів;

• економіко-математичного моделювання – для встановлення ступеня взаємозв’язку між процесами та явищами, що розглядаються, та інструменту вирішення поставлених задач.

Отже, при опрацюванні методики дослідження для вирішення поставлених завдань важливо передбачити таку сукупність методів вивчення і подальшого перетворення предмета всередині об’єкта дослідження, яка забезпечить формулювання обгрунтованих висновків.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади удосконалення досліджуваного питання (30-40 стор.).

У першому розділі розкриваються теоретично-методологічні засади питання, яке є предметом детального дослідження в дипломній роботі. Тут має бути викладено узагальнення сучасного стану теорії, літературних джерел з обґрунтуванням точки зору дипломника на дане проблемне питання. Висвітлюється значення обраного проблемного питання для забезпечення конкурентоздатності виробництва, створення стійкого фінансового стану підприємства. З цією метою необхідно досконально проаналізувати офіційні нормативні і методичні документи, підручники й монографії, матеріали періодики. В теоретичному розділі повинні бути визначені методи та методики економічного аналізу, планування, прогнозування та оцінки ефективності прийнятих рішень стосовно обраної теми дослідження.

Весь матеріал спеціального питання має бути викладено, як правило, в трьох окремих підрозділах

У підрозділі 1.1. викладаються теоретичні основи питання, економічна сутність, роль та значення, проводиться аналіз вивченості питання (за літературними джерелами), надається характеристика сучасного стану досліджуваного питання. Тут, як правило, студент повинен розкрити різні точки зору на питання, що вивчається, а також своє особисте уявлення сутності, задачі та наявні методи їх вирішення. Необхідно показати як вирішення цієї задачі буде впливати на підвищення ефективності виробництва (обсяг 8-12 стор.)

Підрозділ 1.2 – методологічний, необхідно проаналізувати існуючі методи і методики обчислення та планування відповідних показників питання, що досліджується (10-15 стор.).

У підрозділі 1.3. необхідно проаналізувати можливі організаційні, техніко-технологічні та інші напрямки підвищення ефективності роботи підприємства, також доцільно висвітлити стан даного питання на споріднених підприємствах галузі і зробити порівняльний аналіз (до 10 стор.).

При виконанні першого розділу дипломної роботи необхідно використати статистичні відомості про діяльність підприємств галузі, що будуть підтверджувати актуальність вирішення основного завдання теми, обґрунтовувати механізм та основні його елементи покращення предмету дослідження з врахуванням галузевих особливостей.

У висновках потрібно узагальнити результати роботи, проведеної під час виконання першого розділу диплому. При цьому необхідно сформулювати висновок про доцільність вирішення поставленого завдання, обраний метод.

Розділ 2. Аналіз стану об’єкта дослідження та його виробничого підрозділу і обґрунтування напрямків покращення його діяльності (30-40 стор.).

У другому розділі необхідно виконати економічний і фінансовий аналіз роботи підприємства, а також досліджуваного питання на матеріалах підприємства - бази переддипломної практики. Метою аналізу є виявлення проблем розвитку підприємства та напрямків підвищення ефективності його діяльності.

Для написання розділу 2 рекомендується наступна структура.

У підрозділі 2.1 потрібно дати техніко-економічну характеристику підприємства та провести аналіз його сучасного фінансового стану. Для цього дається довідка про підприємство (місце знаходження, форма власності, організація управління), аналізуються його види діяльності та спеціалізація; дається характеристика номенклатури й обсягів виробництва продукції (послуг); виробничих потужностей та їх завантаженості; характеристика основних і оборотних виробничих фондів; чисельності виробничого персоналу. Проводиться оцінка загального стану коштів підприємства та джерел їх формування; аналізується структура активів і пасивів, ліквідність балансу, платоспроможність та фінансова стійкість підприємства. Визначаються фінансові результати (валовий прибуток, фінансовий результат від операційної діяльності, від звичайної діяльності до оподаткування, чистий прибуток) та основні показники ефективності діяльності підприємства – оборотності та рентабельності активів і капіталу.

Інформаційним забезпеченням такого дослідження повинні бути матеріали з пояснювальної записки до річного звіту підприємства, дані форми №22 „Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємства”, форми №1 „Баланс”, форми №2 „Звіт про фінансові результати”, форми №3 „Звіт про рух грошових коштів”. Форми звітності по основних підприємствах міста можна знайти на сайті smida.gov.ua.

Їх треба обов’язково навести у додатках. Рекомендований обсяг підрозділу 10 сторінок.

У підрозділі 2.2 необхідно глибоко та всебічно розкрити стан досліджуваного питання на матеріалах обраного структурного підрозділу підприємства. Для цього необхідно проаналізувати динаміку показників, які характеризують стан проблемного питання, що розглядається та виявити тенденції їх зміни; визначити економічні фактори і закономірності розвитку, що визначають сучасний стан досліджуваного питання та можуть вплинути на нього у перспективі.

Рекомендований обсяг підрозділу 10-12 сторінок.

У підрозділі 2.3 проводиться дослідження впливу різних виробничих і організаційних факторів на питання, що розглядається з метою виявлення резервів підвищення ефективності діяльності підприємства. Необхідно провести поглиблений аналіз ступеню впливу досліджуваного питання на кінцевий результат діяльності даного підрозділу або підприємства в цілому. Для цього необхідно встановити, який зв'язок існує між показниками, що характеризують об’єкт дослідження, та рівнем прибутковості підприємства. Якщо існує прямий зв'язок показників з прибутком, то необхідно використовувати факторну модель дослідження, якщо зв'язок не прямий – кореляційно-регресійну. Реалізація виявлених резервів виробництва полягає в обґрунтуванні можливих напрямків вирішення проблеми дослідження та розробки заходів щодо поліпшення стану об’єкта дослідження. Бажано визначити економічну ефективність запропонованих заходів. При цьому особливо місце має бути відведене питанню визначення витрат і результатів як основи оцінки ефективності. Розміри витрат і результатів, пов’язаних з такими заходами, можуть бути взяті з практики роботи підприємств, або прогнозовані студентом шляхом певних припущень.

Рекомендований обсяг підрозділу 10-15 стор.

В якості додатків до розділу 2 навести форми річної звітності підприємства, витяг з пояснювальної записки, дані аналітичного обліку, довідки, розрахунки показників, результати обробки матеріалів на ЕОМ тощо.

Розділ 3. Планування роботи підприємства або його структурного підрозділу (30-45 стор.).

Третій розділ повинен розкрити вміння студента планувати та прогнозувати виробничо-господарську діяльність підприємства (його структурного підрозділу). Необхідно виконати комплекс техніко-економічних розрахунків з обґрунтування виробництва продукції (послуг) на існуючому підприємстві.

При виконанні третього розділу дипломної роботи необхідно врахувати особливості планування діяльності конкретного виробничого підрозділу (шахти, кар’єру, АТЦ тощо.)

У підрозділі 3.1 потрібно розкрити особливості виробничого процесу, який планується, його місце і роль в системі внутрішньовиробничого поділу праці. Необхідно зазначити зміст основних технологічних операцій, охарактеризувати організаційну структуру підприємства, або його підрозділу та здійснити аналіз планових показників та рівня їх виконання за один з років.

У підрозділі 3.2. проводиться обґрунтування виробничої програми або виробничого завдання для структурного підрозділу на плановий рік та її ресурсне забезпечення. При обґрунтуванні виробничого завдання можна використовувати наступні методи: метод екстраполяції (за базу розрахунку приймається звітний рік і, припускаючи, що і в майбутньому збережеться тенденція динаміки темпів і пропорцій, яка склалася в минулому, визначаються проміжні й кінцеві результати); метод експертних оцінок; економіко-математичні методи для оптимізації номенклатури продукції або раціонального завантаження устаткування; або метод розрахунку виробничої програми на основі планового фонду робочого часу та виробничих потужностей підрозділу.

Орієнтовна форма таблиці для обґрунтування виробничого завдання наведена у додатку Б.

Розрахунок потреби в основних фондах здійснюється на підставі фактичних даних про наявність, склад, структуру та спрацювання основних фондів виробничого підрозділу з урахуванням додаткової потреби в обладнанні (якщо передбачено збільшення випуску продукції). Після визначення вартості основних фондів на плановий рік необхідно розрахувати річні амортизаційні відрахування методом, який використовується на даному підприємстві. Орієнтовні форми таблиць для розрахунків потреби в основних фондах та амортизаційних відрахувань наведено у додатку В.

Тут же мають бути з’ясовані потреби в основних і допоміжних матеріалах на основі норм їх витрат. При плануванні потреби в оборотних коштах необхідно враховувати специфіку виробництва (наявність незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та тощо.). У даному підрозділі також наводиться розрахунок потреби у робітниках відповідно до їх спеціальностей та кваліфікації, а також керівників, спеціалістів та службовців (КСС). Планову чисельність робітників можна визначити індексним методом (коригування чисельності робітників у базовому періоді на індекс обсягів виробництва та продуктивності праці). Потребу в КСС на плановий рік можна встановити за фактичними даними (якщо студентом не обґрунтовано скорочення чисельності працівників даної категорії).

Розраховуються фонди оплати праці (ФОП) робітників та КСС відповідно до прийнятих систем оплати праці та матеріального стимулювання. Розрахунки ФОП здійснюються укрупненим методом. Отримані результати узагальнюються у формі зведеного плану з праці та заробітної плати. Зміст необхідних таблиць наведено у додатку Д.

У підрозділі 3.3 виконуються розрахунки щодо планування собівартості продукції. Калькуляція собівартості має бути розроблена відповідно до діючих положень щодо складу витрат, які відносяться на собівартість продукції та особливостей планування витрат даного підрозділу. Окремо можуть бути наведені розрахунки комплексних статей витрат. Приклад калькуляції собівартості продукції подано у додатку Ж.

Планова величина собівартості продукції може бути визначена методом коригування базової (фактичної) собівартості. При цьому по черзі розглядаються всі статті витрат і визначається ступінь впливу на них запропонованих заходів. За змінними статтями змінена норма витрат на одиницю продукції помножується на ціну базового періоду і плановий річний випуск продукції. За комплексними статтями коригується загальний обсяг витрат у розрізі окремих статей витрат.

Розраховується кошторис витрат на виробництво, який відображає загальну суму витрат на випуск продукції усіх видів. Складання кошторису дає можливість визначити структуру витрат, провести її аналіз.

У даному підрозділі необхідно розрахувати планові основні техніко-економічні показники діяльності виробничого підрозділу. Обов’язковим є співставлення та порівняння планових техніко-економічних показників із фактичними їх величинами за звітний період на підприємстві (додаток З).

Слід зазначити, що більшість виробничих підрозділів (транспортні цехи, рудозбагачувальні фабрики, кар’єри тощо) займається виробництвом продукції, яка не є кінцевою. Тому деякі показники не можуть характеризувати їх виробничу діяльність, наприклад: ціна, прибуток, рентабельність, фондовіддача, дебіторська та кредиторська заборгованість тощо.

Наприкінці підрозділу необхідно акцентувати увагу на відмінностях планових показників виробничого підрозділу від фактичних, зазначити причини їх зміни.