- •1. Поняття управління та управлінського впливу
- •Законодавча діяльність
- •Виконавчо-розпорядча діяльність
- •Діяльність щодо здійснення правосуддя
- •2. Основні теорії управління
- •2) Класична або школа адміністративно-бюрократичного підходу (а.Файоль, л.Урвік, Дж.Муні та а.Рейлі, м.Вебер) (1920-1950)
- •3) Школа людських відносин або неокласична школа (е.Мейо)
- •5). Емпірична школа (п.Друкер, р.Девіс, л.Ньюмен, д.Міллер).
- •6). Школа соціальних систем (д.Марч, г.Саймон, а.Етціоні та ін.):
- •7). Нова школа (р.Акофф. Л.Берталанфі, с.Бір, р.Калман та ін.)
- •3. Сутність, зміст та функції державного управління
- •4. Державна установа: сутність та особливості діяльності як об’єкту управління
- •5. Бюрократія та подолання бюрократизму в системі державного управління
- •3).“ Реалістична ” концепція бюрократичної організації (г.Саймон, ч.Барнард) – серед.Хх ст.
- •4). “ Дисфункціональна теорія ” в.Остром і д.Валдо
Загальні або основні
Спеціальні або спеціалізовані
Допоміжні або обслуговуючі.
Загальні або основні функції ДУ
Адміністративно-політичні функції, які включають забезпечення оборони країни, її національної безпеки, розвиток зовнішніх зв'язків, забезпечення правопорядку, правосуддя, функціонування органів державної влади, регулювання відносин із релігійними установами тощо.
Економічні функції, завдяки яким здійснюється загальна координація економічної політики (оподаткування, кредитна та цінова політики, інвестиційна діяльність та ін.), розвиток ринкової економіки, регулювання грошового обігу, антимонопольне регулювання, розвиток конкуренції та ін.
Соціальні функції: діяльність у сфері охорони здоров'я, соціального захисту населення, розвиток житлово-комунального господарства, організація ринку праці, поліпшення навколишнього середовища і т.п.
Культурно-освітні функції, до яких відносимо піклування про розвиток культури і мистецтв, загальної і професійної освіти, вищої школи і науки, виховання молоді, підтримку спорту та туризму тощо.
Спеціальні (спеціалізовані) функції:
стратегічне планування,
прийняття управлінських рішень,
організація діяльності,
мотивація,
контрольна функція.
Допоміжні або обслуговуючі функції державного управління:
Управління людськими ресурсами
Фінансова діяльність і бюджетний процес
Юридично-судові функції
Діловодство і документування
Зв'язки з громадськістю (PR)
Функції державного управління
4. Державна установа: сутність та особливості діяльності як об’єкту управління
Здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності покладається на державні підприємства, установи і організації як складові механізму держави
Механізм держави - цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а також державних підприємств, установ і організацій за допомогою яких виконуються завдання і функції держави.
СТРУКТУРА МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВИ
Державний апарат - система органів, які безпосередньо здійснюють управлінську діяльність і наділені для цього державно-владними повноваженнями.
Державні підприємства і установи під керівництвом апарату держави практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, пов'язаної зі створенням матеріальних цінностей держави (державні підприємства) та зі створенням нематеріальних цінностей (державні установи)[1]. [1] Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с. – С.88.
Організаційно-правові форми державних організацій:
державне підприємство,
державна акціонерна компанія (товариство),
державний орган,
державна установа.
Державне підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади для задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, торговельної, іншої господарської діяльності на основі державної власності.
Державна акціонерна компанія (товариство) - акціонерне товариство, державна частка у статутному фонді якого перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльності цієї компанії[1].
[1] Мельник А.Ф. Менеджмент державних установ і організацій / А.Ф.Мельник, А.Ю.Васіна, Н.М.Кривокульська; навч.посіб. – Київ: ВД "професіонал", 2006. – 464с. – С. 9-10
Державний орган - частина державного апарату - група осіб або одна особа, що має юридично визначену державно-владну компетенцію для виконання завдань і функцій держави.
Кожен державний орган створюється для здійснення певного виду державної діяльності, має свої предмет ведення, завдання і функції.
Установою називається організація, яка створена власником для здійснення функцій некомерційного характеру і фінансується ним повністю або частково.
Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей ВНЗ]/ За ред. проф. Ч.М.Азімова. – Харків: Право, 2000, 368 с. Електронний ресурс [Режим доступу] http://pravouch.com/page/pravogr/ist/ist-14--idz-ax259--nf-29.html
!!! Якщо розглядати державну установу з позиції цивільного права, як організаційно-правову форму юридичної особи, то органи влади є державними установами
Найбільш поширеним видом установ є державні установи, які здійснюють насамперед управлінські функції (міністерства, державні комітети, головні управління, управління, місцеві державні адміністрації і т. ін.), правоохоронні органи (суди, органи міліції, прокуратури, арбітражні суди), державні наукові та навчальні заклади, державні організації охорони здоров'я, державні установи, які здійснюють соціально-культурні функції (театри, філармонії, музеї і т. ін.)
Державна установа - це організація, яка утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, входить до сфери його управління і здійснює функції держави зі створення нематеріальних цінностей.
Для державних установ типовою є невиробнича діяльність у сфері охорони здоров'я, наукових досліджень, проектування, навчально-виховної, духовно-освітньої роботи тощо.
Ознаки державних установ:
не мають державно-владних повноважень, тобто не є носіями державної влади;
безпосередньо не створюють матеріальні блага;
мають специфічну організаційну структуру: є організованими державою трудовими колективами робітників і службовців на чолі з відповідальним керівником, що діє на засадах єдиноначальності;
мають суворо позначене коло повноважень: адміністрація установ здійснює управлінські функції виключно у сфері своєї діяльності;
керуються у своїй діяльності власним статутом відповідно до законодавства [1].
[1] Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с. – С.88.