• 6). Школа соціальних систем (д.Марч, г.Саймон, а.Етціоні та ін.):

• розглядає людину в організації як соціально орієнтовану істоту, яка має різні потреби, що складають певну ієрархію.

• Однак потреби людини й потреби організації не завжди співпадають. Тому основне завдання школа вбачає у зниженні сили цих конфліктів.

• Ця школа також акцентує увагу на дослідженні найбільш загальних форм організації, аналізуючи частини системи, їх взаємодію, процеси, що пов'язують частини системи з цілями організації.

• 7). Нова школа (р.Акофф. Л.Берталанфі, с.Бір, р.Калман та ін.)

• Характеризується прагненням впровадити в науку управління методи та апарат точних наук.

• Напрями досліджень:

• побудова математичних моделей явищ, що найбільш часто зустрічаються у виробничому менеджменті;

• вивчення систем управління - він і призвів до створення системотехніки.

У новій школі сформувалася самостійна наукова дисципліна - теорія управлінських рішень.

• 8). Концепція розвитку людських ресурсів

• виникає у 60-х рр. XX ст. Дослідники даного напряму довели, що вкладення коштів у розвиток кадрів, це не тільки стаття витрат, а життєво важлива умова виживання організації у складних і нестабільних умовах ринку (!!!).

• У зв'язку з цим співробітників слід розглядати як активи організації - людський капітал, а, отже, кадрова політика з “реагуючої" політики має перетворюватися на активну стратегічну політику.

• В Україні усвідомлення значення концепції людського розвитку і, зокрема, доцільності використання його індикаторів для оцінки ефективності суспільного прогресу загалом почало формуватися в 1992-1993-х роках.

• Ідея знайшла втілення в наукових працях відомих вітчизняних науковців, таких як С.Бандура, Н.Борецька, Е.Лібанова, В.Скуратівський, О.Палій та ін.

• Підсумок до питання 2

• Теорія наукового управління, яка зародилася більше ста років тому, знаходиться в постійному розвитку.

• В центр сучасної концепції управління все більше й більше ставиться людина.

Тобто повертаємось до того від чого відхрещувались.

Особа і особистість більше ніж колектив.

Історія розвивається по спіралі.

” Досконалі (гарні закони),

але погані чиновники – держава приречена ” (Бісмарк)

• 3. Сутність, зміст та функції державного управління

Мистецтво управляти державою є найвищим від усіх мистецтв (Демокріт)

• Що слід розуміти під державним управлінням?

Однозначної відповіді в науковій літературі не існує, проте дається широке та вузьке трактування цього поняття

• У широкому тлумаченні:

Державне управління – владний вплив держави на суспільну систему, який здійснюється всіма видами органів держави і включає в себе всі види державної діяльності (законодавчу, виконавчу, правосуддя, прокурорський нагляд).

Державне управління - це свідомо-практичний, організуючий та регулюючий вплив держави (через систему її органів) на суспільну життєдіяльність людей з метою її упорядкування, збереження або перетворення, що спирається на владну силу (Авер'янов В).

У вузькому тлумаченні:

Державне управління – вид державної діяльності в межах якої реалізується державна влада (Ю. Битяк)

ДУ – “ виконавчо-розпорядча ” діяльність , яка полягає в організуючому впливі з боку носіїв державно-владних повноважень на суспільні відносини і процеси з метою їх впорядкування, координації шляхом різного роду нормотворчих і розпорядчих дій на виконання законів та інших правових актів держави. (В.Авер’янов)

• !!! Здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності покладається на державні підприємства, установи і організації як складові механізму держави.

Державне управління, як специфічний тип соціального управління має ряд властивостей:

• державне управління спирається на державну владу, яка є легітимною, тобто має правову обумовленість;

• воно, охоплює всі сфери суспільства;

• оскільки держава як складне суспільне явище є певною впорядкованою системою, то виступаючи в якості суб'єкта управління, вона надає і державному управлінню властивість системності.

• Процес управління можна розглядати як послідовну реалізацію функцій (від лат. functio – виконання, здійснення) .

• Функція держави – це виконання, здійснення основних напрямів діяльності держави, які обумовлюють її соціальну сутність і призначення в суспільстві, спрямовані на вирішення суспільних справ суб’єктів суспільства.

• Функції державного управління - це специфічні за предметом, змістом і засобом забезпечення цілісні управлінські, керівні впливи держави.

• Класифікація функцій державного управління

Найпоширеніший підхід виділяє такі їх види: