1. Законодавча діяльність

2. Виконавчо-розпорядча діяльність

3. Діяльність щодо здійснення правосуддя

• Кожен з цих видів управління має свій власний об'єкт управлінського впливу, специфічну правову базу, організаційний порядок функціонування, відповідальність тощо.

• Важливо розуміти:

• що в умовах існування держави, концентрації в її руках основних важелів управління, найважливішою частиною соціального управління є державне управління;

• що соціальне управління пройшло свою історичну еволюцію: від управління за допомогою емпіричних знань до наукового осмислення суспільних процесів і створення науки управління суспільством.

Тому соціальне управління поділяють в залежності від основи формування цілей на:

• традиційне управління, яке базується переважно на політичних традиціях, звичаях та релігійних віруваннях (як приклад - монархічне правління);

• емпіричне управління застосоване на використанні поточного практичного досвіду і урахуванні повсякденних потреб та інтересів суспільства, а також обґрунтуванні управлінських рішень здоровим глуздом (поглядами, що складаються стихійно). Типова модель емпіричного управління - дія за методом спроб і помилок;

• наукове управління здійснюється згідно з пізнаними об'єктивними соціально-економічними та політичними закономірностями. Воно є ідеалом сучасної практики управлінської діяльності.

• ??? Питання до студентів

Оскільки наукове управління є ідеалом сучасної практики управлінської діяльності, то чи можуть використовуватись його традиційний та емпіричний види?

• Управлінський вплив

Управління має місце тоді, коли певний суб'єкт впливає на об'єкт, при цьому щось змінює, перетворює, переводить з одного стану в інший, надає новий напрямок руху або розвитку задля досягнення мети.

Тому, якщо немає дієвого впливу, який би забезпечував досягнення певної мети, то немає й управління.

Відповідно суть управління найбільш адекватно визначається через термін "вплив", який вказує на головне в управлінні - момент впливу на свідомість, поведінку і діяльність людей.

Управлінський вплив - дія, що викликає зміну стану (параметрів, якостей) управління.

• Соціальний управлінський вплив пов'язаний зі зміною змісту й реалізацією інтересів та потреб соціальних об'єктів (суспільства, спільнот, соціальних груп, індивідів)

• 2. Основні теорії управління

Лише у XX ст. мистецтво управління людьми, яке протягом тисячоліть вважалося даром божим для визначних, обраних особистостей - великих правителів, перетворилося на науку управління.

• Перелік основних шкіл управління:

1. Школа наукового управління (Ф.Тейлор);

2. Класична або школа адміністративно-бюрократичного підходу (А.Файоль, Л.Урвік, Дж.Муні та А.Рейлі, М.Вебер);

3. Школа людських відносин або неокласична школа (Е.Мейо);

4. Школа поведінських наук або біхевіористська школа (К.Арджиріс, Р.Лайкерт, Ф.Герцберг)

5. Емпірична школа (П.Дракер, Р.Девіс, Л.Ньюмен, Д.Міллер);

6. Школа соціальних систем (Д.Марч, Г.Саймон, А.Етціоні та ін.);

7. Нова школа (Р.Акофф. Л. Берталанфі, С.Бір, Р.Калман та ін.);

8. Концепція розвитку людських ресурсів виникає у 60-х рр. XXст.

• 1). Школа наукового управління (Ф.Тейлор) (1885-1920)

• Засновниками школи були Ф. Тейлор («Принципи наукового управління»,1911р.), Френк та Ліліан Гілбрет, Генрі Форд, Генрі Гантт.

• Термін "наукове управління" ввів американський інженер Ф. Тейлор, з ім'ям якого пов'язують виникнення сучасної науки управління.

• Ф. Тейлор

Існує термін “тейлорізм” – система капіталістичної організації виробництва, мета якої отримання прибутку шляхом максимального підвищення інтенсивності праці. “ Наукова система вижимання поту ”

(В.Ленін).

Здобутки школи наукового управління:

• обґрунтоване нормування праці, включаючи необхідність відпочинку та перерв (реалістичних завдань);

• доведення необхідності відбору робітників для виконання певних операцій, а також їх навчання;

• впровадження практики стимулювання кращих результатів робітників-виконавців;

• відокремлення управлінських функцій від фактичного виконання робіт.

!!!Поява школи наукового управління стала переломним моментом, після якого

управління почали визнавати як

самостійну галузь наукових досліджень,

а їх теоретичні результати

використовувати в реальній практиці