- •Інструктивно-методичні рекомендації до лабораторних робіт з курсу «Фізіологія людини і тварин»
- •6.010201Фізичне виховання*
- •6.030103 Практична психологія*
- •Передмова
- •Заняття №1. Фізіологія збудливих тканин
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота №1
- •Хід роботи
- •- Джерело електричного струму; 2 - ключ; 3 – первинна котушка;
- •Лабораторна робота №2
- •Хід роботи
- •Заняття №2. Фізіологія збудження
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота №1
- •Лабораторна робота № 2
- •Хід роботи
- •Заняття № 3.
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота №1
- •Лабораторна робота №2
- •Хід роботи
- •1. Заведення пінцета під корінці крижового відділу
- •Лабораторна робота №3
- •Заняття № 4.Фізіологія м’язів
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1.
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 2.
- •Хід роботи
- •Заняття № 5.
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 2.
- •Хід роботи
- •Заняття № 6. Фізіологія нервової тканини.
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1.
- •Хід роботи
- •Заняття № 7. Фізіологія нервової тканини
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1.
- •Хід роботи
- •Заняття № 8. Фізіологія цнс.
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1.
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 2.
- •Хід роботи
- •Заняття № 9. Фізіологія сенсорних систем
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1.
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 2.
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 3.
- •Хід роботи
- •Заняття № 10. Фізіологія зорової сенсорної системи
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1.
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 2.
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 3.
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 4.
- •Лабораторна робота № 5.
- •Хід роботи
- •Заняття № 11. Фізіологія слухового аналізатора
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1.
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 2
- •Хід роботи
- •Заняття № 12. Фізіологія ендокринних залоз
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота №1.
- •Хід роботи
- •Заняття № 13. Фізіологія крові
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1.
- •Лабораторна робота №2.
- •Лабораторна робота №3.
- •Хід роботи
- •Заняття № 14. Фізіологія крові
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1.
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 2.
- •Лабораторна робота № 3.
- •Хід роботи
- •Заняття № 15. Фізіологія серця
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1.
- •Хід роботи
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1.
- •Лабораторна робота №2.
- •Лабораторна робота №3 (ознайомлення).
- •При аналізі екг визначається :
- •Проводиться вимірювання тривалості та величини окремих елементів екг.
- •Заняття № 17. Фізіологія кровоносних судин
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 2
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 3.
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 4.
- •Заняття № 18. Регуляція роботи серцево-судинної системи
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1.
- •Хід роботи
- •Хід роботи Крок 1. Знерухомлюють жабу шляхом руйнування головного та спинного мозку.
- •Язикоглотковий нерв; 2 - вагосимпатичний нерв; 3 - гортаний нерв; 4 - під’язиковий нерв; 5 - сонна артерія.
- •Заняття № 19. Фізіологія дихання.
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 3
- •Лабораторна робота № 4.
- •Лабораторна робота № 5.
- •Заняття № 20. Фізологія травлення.
- •Завдання для самостійної роботи
- •Заповнити таблицю:
- •Лабораторна робота № 1
- •Завдання 4. Робота з демо – програмою: Дослід №1. Субстратна специфічність амілази слини.
- •Лабораторна робота № 2
- •Завдання 1. Дослідження ферментативних властивостей шлункового соку.
- •Заняття № 21. Фізологія травлення.
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1.
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 2.
- •Хід роботи
- •Заняття № 22. Фізіологія виділення.
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1.
- •Хід роботи
- •Заняття № 23. Фізіологія обміну речовин і енергії. Теплоутворення
- •Завдання для самостійної роботи
- •Лабораторна робота № 1
- •Лабораторна робота № 2.
- •Лабораторна робота № 3. (Ознайомлення)
- •Лабораторна робота № 4
- •Додатки
- •Основні фізіологічні константи людини
- •Серцево-судинна система
- •Система органів дихання
- •Травлення
- •Система виділення
- •Обмін речовин та витрати енергіі
- •Список рекомендованої літератури
Лабораторна робота № 2.
Тема: Механізм згортання крові.
Мета: Ознайомитись на практиці з механізмом згортання крові
Обладнання: 5% розчин цитрату натрію, свіжо виготовлений 2% розчин кальцію хлориду годинникові скельця, скляні палички, піпетки, маркер
Об’єкт дослідження: кров
Завдання 1. Значення солей кальцію у зсіданні крові. Для перетворення фібриногену у фібрин, що є основою процесу зсідання крові, потрібен фермент тромбін, який утворюється із протромбіну у присутності солей кальцію.
Крок 1. Помістити у два годинникові скельця по 3 краплини цитратної крові.
Крок 2. Одне скельце залишити для контролю (І), а в інше (ІІ) додати 1краплину 2% розчину кальцію хлориду. Через 10-15 хв повинен утворитися згусток фібрину, тобто відбудеться згортання крові.
Крок 3. Якщо згортання не відбулося, то значить весь кальцій хлорид пішов на утворення осаду кальцію цитрату за рахунок надлишку натрію цитрату у крові. У такому випадку додати в скельце ще 1 краплину розчину кальцію хлориду до утворення згустка.
Крок 3. Порівняти вміст І та ІІ скельця.
У результатах зарисувати обидва скельця з їх вмістом.
Питання для висновків:
Яка роль кальцію у зсіданні крові?
Поясніть механізм утворення кровяного згустку, його фази.
Висновки:
Лабораторна робота № 3.
Тема: Визначення груп крові
Мета: Опанувати техніку визначення груп крові і резус-фактора.
Обладнання: стерильний скарифікатор або досліджувана кров, фарфорова тарілка, очні піпетки, скляні палички, цоліклони анти-А, анти-В, анти-О, 0,9% розчин натрію хлориду, спирт, йод, ефір, вата.
На мембранах еритроцитів людей є специфічні білки аглютиногени (речовини, які склеюються) тоді як у плазмі крові є білкові сполуки аглютиніни (речовини, що склеюють). Аглютиногени позначають літерами А і В, а аглютиніни α і β. Аглютинація буде відбуватися у випадку, коли в крові співпадають аглютиногени і однойменні аглютиніни (наприклад, А і α; В і β).
За наявністю аглютиногенів і аглютинінів розрізняють чотири групи крові (табл. 6). Під час переливання крові звертають увагу на еритроцити (аглютиногени) донора і плазму (аглютиніни) реципієнта.
Таблиця 6. Класифікація груп крові за системою А В О
Класифікація |
Аглютиногени на еритроцитах |
Аглютиніни в плазмі |
|
Міжнародна |
За Я. Янським |
||
О |
І |
Немає |
α і β |
А |
II |
А |
β |
В |
III |
В |
α |
АВ |
IV |
А і В |
Немає |
Резус-фактор (Rh-фактор) білок, який також у деяких людей міститься на мембранах еритроцитів. Людей, у крові яких наявний резус-фактор називають резус-позитивними, а тих, у крові яких його немає, - резус-негативними. Співвідношення резус-позитивних (Rh+) людей до резус-негативних (Rh-) становить відповідно 85% і 15 %. Резус-фактор не залежить від віку та статі. Він передається спадково. Уплазмі відсутні резус-аглютиніни, тому перше переливання Rh+ крові Rh- -людині не спричиняє явних ускладнень, але викликає вироблення антитіл, і тому повторне переливання, може викликати ряд ускладнень, зумовлених алергічними реакціями.
Для визначення груп крові за системою АВО використовують стандартні сироватки або набір діагностичних моноклональних реагентів (цоліклони), що мають високий титр антитіл до досліджуваних антигенів еритроцитів.
Цоліклони анти-А і анти-В містить аглютиніни, які діють проти групових антигенів А і В. У цоліклонах містяться антитіла тільки однієї специфічності. Це означає, що вони вступають у реакцію лише з одним антигеном, тобто не зумовлюють неспецифічної поліаглютинації, що є перевагою порівняно зі стандартними сироватками.
У клініці частіше визначають групи крові за допомогою цоліклонів анти-А та анти-В, а також стандартних еритроцитів II (А) та ІІІ (В). Для визначення резус-фактора використовується реагент анти-D.