Лабораторна робота № 2

Тема: Дослідження бінаурального слуху

Мета: Познайомитися з способами визначення місця розташування джерела звуку, гостроти слуху.

Обладнання: камертон, фонендоскоп з трубками різної довжини, підготовленийний список слів, сантиметрова стрічка.

Людина і тварини володіють просторовим слухом, який дозволяє встановити місце розташування джерела звуку, ступінь його віддаленості і напрямок його переміщення, а також збільшує чіткість сприйняття. Тимчасові характеристики просторового слуху базуються на об'єднанні даних, одержуваних від обох вух (бінауральний слух). Бінауральний слух визначається двома основними факторами. Для низьких частот основним чинником є ​​відмінність у часі досягнення звуковою хвилею правого і лівого вуха, для високих - відмінності в інтенсивності звуку.

Завдання 1. Визначення місця розташування джерела звуку

Крок 1. Піддослідний із закритими очима повинен визначити напрям джерела звуку, створюваного постукуванням (наприклад, олівцем про олівець) справа, зліва, спереду, та за спиною піддослідного. Потім вставте у вуха піддослідного оливи фонендоскопу, одна з трубок якого значно довше іншої. Фонендоскоп повинен знаходитися у випробуваного за спиною. Повторіть дослід з визначенням напрямку джерела звуку.

Результати:

Завдання 2. Дослідження гостроти слуху

Крок 1. Досліджуваний повільно підходить до стола, де лежить годинник і визначає відстань, з якої чути цокання. Це і є покажчик гостроти слуху.

Крок 2. При закритих очах піддослідний повинен визначити напрямок з якого чути цокання годинника. Точність напрямку визначають в см.

Результати: відстань з якої чути цокання годинника -

точність напрямку звуку -

Крок 3. Дослідник готує список слів. Перша група слів включає голосні у, о і приголосні м, н, в, р (ворон, двір, море, номер і т.д.); друга група включає голосні а, і, е та шиплячі, свистячі приголосні (час, щі, чижик, заєць, шерсть і т.д.).

Перед початком досліду в одне вухо піддослідного поміщають вологий тампон. Дослідник з невеликої відстані пошепки вимовляє слова з 1-ї та 2-ї груп, поступово віддаляючись. Відстань, з якої випробовуваний починає називати 50% слів, вважають пороговоюї величиною, а відстань, з якої не чути жодного слова, абсолютним порогом слуху.

Щоб збільшити відстань вдвічі, дослідник під час вимовлення слів може обернутися спиною до піддослідногоу. Записують відстань з якої слова сприймається чітко Якщо відстань менше 5 м, гострота слуху знижена. Як правило, з відстані в 20 м слова не сприймаються.

Результати:

Завдання 3. Зв’язок між зоровим та слуховим аналізаторами.

Якщо під час звучання камертону заплющити очі, то звук буде посилюватися і навпаки.

Результати:

Питання для висновків:

1. Поясніть, чому звук здається зміщеним у бік більш короткого шляху проходження звуку).

4. Який механізм зв’язку між зором та слухом?

Висновки:

Лабораторна робота №3

Тема:Адаптація слухової сенсорної системи

Мета: Переконатися у наявності адаптації слухової сенсорної системи.

Обладнання: камертон. Дослідження проводиться на людині.

Щоб дослідити зміну збудливості звукових рецепторів завитка вуха, потрібно мати два камертони - один з частотою 100, а другий -250 кол./с.