Література

1. Жовтобрюх М. А. Мова української періодичної преси. К., 1970 р.

2. Москаленко А. А. Нарис історії української граматичної термінології. К., 1959 р.

3. Ковалик І. І. Логіко-лінгвістична концепція технічної термінології у слов’нських мовах // Вісн. Львів ун-ту, сер. Філології, 1969 р., №6, ст.112-126.

4. Крижанівська А. Г., Симоненко Л. О. Актуальні проблеми упорядкування наукової термінології К., 1987 р.

5. Шелов С. Д. Термінологія, професійна лексика та професіоналізми // Вопросы языкознания, 1984 р., №5, ст.85-94.

Питання для самоперевірки

1. Назвіть витоки української наукової мови.

2. Які умови розвитку української наукової мови у IX – XIVст.?

3. Хто стояв на чолі розвитку термінологічної лексики у XIX ст.?

4. Розкажіть про діяльність П. Куліша у розбудові української наукової мови.

5. Який внесок драгоманівської «Громади» у розвитку української термінології?

6. Роль М. Грушевського у становленні та формуванні національної термінолексики.

7. Внесок І. Верхратського та В.Левицького у розвиток української термінології.

8. Розкажіть про умови формування сучасної термінологічної лексики.

Лекція № 4 Організація термінологічних систем на рівні парадигматики

Система термінів кожної науки становить певну множинність взаємопов'язаних елементів, які створюють стійку єдність і цілісність, наділену інтегральними властивостями і закономірностями. Основною змістовною, а водночас і концептуальною проблемою при дослідженні термінологічний систем є виявлення детермінантів, що приводять до організації термінів у систему, специфічних засад, зв'язків і відношень у кожній конкретній системі, її особливої якості, встановлення закономірностей структури, функціонування і розвитку цієї системи.

До найскладніших і найменш досліджених аспектів синхронного дослідження, термінів належить питання їх системної організації на рівні лексико-семантичної парадигматики, з'ясування яких передбачає контекстологічний, компонентний і кількісний прийоми аналізу.

Єдність семантичної організації термінолексики у межах семантичного поля ґрунтується на специфічних кореляціях — синонімічних, гіпонімічних, антонімічних, конверсивних і деяких інших, як ось: додатковості, агентивності, несумісності тощо. Природно сформовані термінологічні системи не поривають генетичних і синхронних зв'язків з лексикою загальнолітературної мови, що найбільш відчутно в обсязі, межах і структурі їхніх синонімічних рядів. А якщо так, то і парадигматичні зв'язки у термінологічних системах розглядаємо за принципом семантичного поля, яке об'єднуй лексеми за загальною ядерною домінуючою Інтегральною ознакою. У межах семантики поля виділяються лексико-семантичні групи, що є підсистемами в полі і об'єднуються ядерними підрядними семами, за якими вони видозмінюють основне значення поля.

Найсуттєвіші ознаки системної організації термінів на рівні парадигматичних відношень — одноструктурна антонімія і конверсивна як відображення протилежності пізнаваних явищ природного соціально-економічного, духовного, культурного, політичного життя суспільства. Зупинимося докладніше на питаннях термінологічної синонімії, антонімії, гіперо-гіпонімії, бо саме ці відношення між термінами є визначальні в їх системній організації, враховуючи динаміку названих системоформуючих категорій, зумовлену передусім входженням інновацій у термінологічні системи.