4. Дослідження стійкості роботи об'єкта господарської діяльності в умовах надзвичайних ситуацій.

Виникнення надзвичайних ситуацій, аварій та катастроф оці­нюється певною імовірністю, що залежить від ряду зовнішніх та вну­трішніх причин. Моніторинг зовнішніх причин, на які неможливо впли­нути (природні процеси, військові конфлікти тощо), визначення та усу­нення внутрішніх причин дозволяють суттєво зменшити ризик, пов'я­заний з природними та техногенними надзвичайними ситуаціями.

Для оцінки ризику, пов'язаного з внутрішніми причинами, необхідно:

• виявляти фактори ризику, обумовлені помилками при проектуванні і практичній реалізації виробничих процесів;

• оцінювати фізико-хімічні особливості технологічного процесу, які можуть спричинити аварійні ситуації;

- визначати можливості і причини неспрацювання діючих систем безпеки, а також пов'язаних з цим наслідків;

- визначати можливі наслідки аварій, катастроф та надзви­чайних ситуацій, в тому числі на здоров'я співробітників, населення, що проживає поза підприємством, та екологічну ситуацію.

Зниження рівня ризику виникнення НС техногенно-екологічного характеру на об'єктах господарської діяльності (ОГД) досягається завчасним проведенням організаційних, інженерно-технічних та інших заходів. Ці заходи плануються і здійснюються начальником цивільного захисту об'єкта.

Заходи, що здійснюються для зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій:

• систематичні перевірки посадовими особами району (об'єк­та) і державними інспекторами стану будинків, споруд, технологічного обладнання, електромереж, газо- і нафтопроводів, теплових трас;

• перевірка працездатності системи оповіщення працюючого персоналу і населення, виявлення витоку НХР тощо;

• перевірка ефективності вентиляційних, в тому числі і ава­рійних, систем, надійності герметизації ємностей, які працюють під тиском;

• перевірка працездатності контрольно-вимірювальної, за­хисної та блокувальної апаратури;

- створення безпечних умов праці для виробничого персоналу;

- забезпечення працюючого персоналу правилами, стан­дартами, нормами, інструкціями та іншими нормативними докумен­тами з техніки безпеки та охорони праці;

• здійснення профілактичних протипожежних заходів;

• контроль за справністю пожежного зв'язку, сигналізації, початкових засобів пожежогасіння, стану шляхів і під'їздів до об'єктів, справністю джерел протипожежного водопостачання;

• підготовка фонду захисних споруд, створення запасів засобів індивідуального захисту;

• нанесення на виробниче обладнання і комунікацію розпіз­навальних знаків безпеки відповідно до вимог;

• перевірка відповідності технологічних процесів машин, механізмів, обладнання вимогам нормативних документів щодо безаварійної експлуатації, техніки безпеки та охорони праці;

- розробка і вдосконалення системи планів попереджувальних оглядів та ремонтів техніки;

- розробка і впровадження формулярів на кожний агрегат для відображення технічного стану обладнання з метою вдосконалення профілактичних заходів;

- розробка планів ліквідації аварійних ситуацій.

При визначені інженерно-технічних заходів необхідно врахову­вати особливості можливої НС на потенційно-небезпечних об'єктах. При прогнозуванні небезпеки виникнення і поширення особливо небезпечних інфекцій необхідно враховувати завчасне запрова­дження організаційних, санітарно-гігієнічних, лікувальних, евакуаційних та інших заходів.

При вивченні питання про технічний захист населення основну увагу потрібно зосередити на вимогах Закону і Положення про цивільну оборону України щодо технічного захисту та обов'язки посадових осіб. Підготовка господарських об'єктів до стійкого функціонування в умовах надзвичайних ситуацій є складним завданням, виконання якого залежить від видів загроз та характеру виробництва об'єкта.

Під стійкістю роботи підприємства розуміють можливість виконувати свої функції (випускати продукцію, надавати послуги тощо) в умовах надзвичайних ситуацій, а також пристосованість цього підприємства до швидкого відновлення після пошкодження.

Стійкість роботи в умовах надзвичайних ситуацій визначається для підприємства, галузі промисловості, державного господарства країни в цілому. Стійкість суб'єктів господарювання у надзвичайних ситуаціях передбачає можливість забезпечення виробництва промислової і сільськогосподарської продукції, роботи енергетики, транспорту, зв'язку і підтримання діяльності держави. Стійкість роботи об'єкта господарської діяльності залежить від комплексу факторів, що пов'язані як з географічним розміщенням об'єкта, так і з особливостями технологічного процесу, системи управління, продукції тощо. Велика кількість виробничих зв'язків, необхідність для вироб­ництва численних комплектуючих, складний технологічний процес, особливо при використанні агресивних і отруйних речовин, та інші вказані на схемі фактори знижують стійкість підприємств. Для визначення слабких ланок на підприємствах організовують спеціальні дослідження.

Підвищення стійкості роботи об’єктів досягається завчасним проведення цілого комплексу інженерно-технічних, технологічних та організаційних заходів, які спрямовані на максимальне зниження дії уражаючих факторів і створення умов для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Інженерно-технічні заходи – це комплекс робіт, що забезпечує підвищення стійкості виробничих будинків і споруд, обладнання, комунально-енергетичних систем.

Технологічні заходи забезпечують підвищення стійкості роботи об'єкта шляхом зміни технологічного процесу, що сприяє спрощенню виробництва продукції та усуває можливість виникнення вторинних уражаючих факторів.

Організаційні заходи передбачають розроблення і планування дій керівного, командно-начальницького складу штабу, служб і формувань ЦЗ при захисті робітників і службовців, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, відновлення виробництва.

Схема досліджень стійкості ОГД.

Основним керівним документом, відповідно до якого повинні плануватися та здійснюватись норми інженерно-технічних заходів ЦЗ (надалі норми ІТЗ ЦЗ) є "Будівельні норми і правила", що зберігають свою чинність на всій території України.

Норми інженерно-технічних заходів ЦЗ спрямовані на:

• захист населення та зниження можливих втрат та збитків від наслідків великих виробничих аварій, катастроф та стихійних лих, а також застосування засобів озброєної боротьби під час конфліктних ситуацій;

• підготовку галузей промисловості та об'єктів господарювання до стабільної роботи при загрозі і виникненні великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та під час розгортання конфліктних ситуацій;

• створення умов для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт та ліквідації наслідків виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та застосування сучасних засобів ураження.

При проектування та здійснення норм ІТЗ ЦЗ використовується диференційований метод. Великі адміністративні та промислові центри (міста) відносять до груп з ЦЗ за такою класифікацією: міста "особливі групи", І-ї, ІІ-ї та ІІІ-ї груп з ЦЗ.

Великі промислові та інші господарські об'єкти відносять до об'єктів "особливої важливості", І-ї та ІІ-ї категорії з ЦЗ, при цьому об'єкті атомної енергетики виділяють в окрему групу. Надалі міста та об'єкти господарювання, що відносяться до груп і категорій з ЦЗ будуть існувати як "категорійні міста та об'єкти".

Відповідно до вимог норм ІТЗ ЦЗ здійснюється зонування території, на якій розташовані категорійні міста та об'єкти господарювання. Територія, на якій розташовані категорійні міста всіх груп та об'єкти господарювання "особливої важливості" де може виникнути надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі Р_ф, що дорівнює 10 кПа (0,1 кгс\см²) та більше , складає зону слабких руйнувань. Частина території зони можливих руйнувань, у межах якої надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі Р_ф дорівнює 30 кПа (0,3 кгс\см²) та більше, складає зону можливих сильних руйнувань.

Відстань меж зон можливих сильних руйнувань та можливих слабких руйнувань стосовно категорійних міст та окремо розташованих об'єктів "особливої важливості" наведено у таблиці №1.

Таблиця 5.1