Логіка і мова

Мислення – є функцією людського мозку, котра нерозривно пов`язана з мовою.

Функції мови: зберігати інфомацію, бути засобом вираження емоцій, бути засобом пізнання.

Всі мови можуть бути поділені на:

1. природні, або національні

2. штучні, спеціально створені

3. частково штучні.

Мова – необхідна умова виникнення думки і процесу мислення. За допомогою мови відбувається перехід від сприймання й уявлень до понять, здійснюється формування узагальненої думки.

Знак – це матеріальний об`єкт, явище, подія, використаний у процесі пізнання або спілкування у якості представника якого-небудь об`єкта.

Три типи знаків

Знаки – індекси пов`язані з уявленням об`єктів як наслідок з причинами.

Знаками – копіями є ті знаки, котрі самі по собі несуть інформацію про уявні ними об`єкти.

Знаки – символи не пов`язані причинно і не подібні з уявними ними об`єктами.

Знаки мають значення:

Предметні

(денотат)

Смислові

(смисл)

Предметним є той об`єкт, котрий представляється знаком.

Смислові значення виражаються знаком характеристики об`єкта, представником якого є знак.

Ім`я – це мовний знак, що позначає предмет.

Поділ імені:

1. прості, складні, або описові.

2. власні

3. загальні

Кожне ім`я має власне значення і сенс

значенням, або сенсом ім`я, є спосіб, яким ім`я позначає предмет, тобто, інформацію про предмет, яка міститься у імені.

Семіотика – це наука, що вивчає знаки та знакові процеси.

Розділи семіотики:

• Синтактика;

• Семантика;

• Прагматика.

Іменами є мовні вирази, підстановка котрих по формулі «S якщо P» замість змінних S і P дає обдумання речення.

Фактор – це мовний вираз, який не є ні іменем, ні висловленням і слугує для утворення нових імен або висловлень з уже існуючих.

Речення – це мовний вираз, який є істиним або хибним.

Синтаксичні – це відношення між знаками, котрі фіксуються у способах і правилах утворення і перетворення мовних виразів.

Семантичні відношення знакової системи носять інший характер. Вони виникають між знаками і тим, що знаки позначають, і фіксуються правилами приписування значень і сенсу мовних виразів.

Прагматичні відношення – це відношення, яке виникає між споживачем знакової системи і самою знаковою системою.