2. Типи економічних систем.

З погляду власності, способу координації господарського життя та роллю держави в економіці виділяють певні типи економічних систем. У більшості вітчизняних та зарубіжних видань прийнято виокремлювати такі економічні системи:

1) ринкова економіка (вільна, цілковита, доскональна);

2) командно-адміністративна економіка (командна, планова);

3) традиційна економіка;

4) змішана економіка

Табл.

Така класифікація є дещо умовною.

Основними принципами на яких будується ринкова економіка, є:

• юридична свобода особи;

• приватна власність на засоби виробництва;

• свобода вибору та свобода підприємництва;

• конкуренція;

• приватний інтерес як головний мотив економічної поведінки особи;

• опора на систему цін;

• механізм ринкової саморегуляції;

• обмежена роль держави (формування правового середовища, захист приватної власності).

Характерні риси АКС:

Грунтується на державній власності на матеріальні ресурси. Координатором поведінки господарюючих суб‘єктів щодо виробництва, розподілу, обміну і споживання є центральні державні планові органи:

1. суспільна (державна) власність на економічні ресурси та засоби виробництва;

2. директивне планування, ціноутворення тощо;

3. абсолютизація державної влади.;

4. домінування позаекономічних стимулів економічного розвитку.

Традиційна економіка заснована на домінуванні традицій і релігії над економічною доцільністю.

Традиційна економіка є типом економічної системи, в якій ви­робництво є замкненим, локальним, обмеженим завданнями са­мозабезпечення і підтримання господарства у незмінній формі. Тому вибір та прийняття основних економічних рішень зумовлені панівними традиціями, звичаями, суспільними і груповими інс­тинктами. Спадковість і кастовість обумовлюють економічну по­ведінку індивідів, їх роль у суспільному поділі праці. В усіх сфе­рах життя суспільства спостерігається застій, суттєво обмежени­ми є технічний прогрес та інновації, оскільки вони суперечать традиціям і звичаям, загрожують стабільності суспільних струк­тур. Релігійні та соціокультурні цінності більш значущі, ніж еко­номічна доцільність.

Змішана економіка є домінуючою у світі у сучасних умовах.

Характерні ознаки змішаної економіки:

1. Плюралізм форм власності із домінуванням приватної власності;

2. Вільне підприємництво;

3. Координуюча роль держави (дре).

Ринковий механізм не взмозі вирішити усі проблеми економічного розвитку (напр., формування та забезпечення нових соціально-економічних цілей, НТП, регулювання соціальних відносин, проблем зайнятості). Тому у сучасних умовах зростає роль держави у регулюванні економічних і правових процесів.

У сучасних умовах існують два провідних методологічних підходи до регулювання РЕ розвинутих країн (щодо методів державного впливу):

1. Кейнсіанська концепція (теорія державного регулювання господаського механізму);

2. Синтез неокласичних, у т.Ч. Консервативних доктрин невтручання держави в господарське життя.

ДРЕ – це комплекс заходів законодавчого, адміністративного, економічного характеру з метою пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов господарювання, що змінюються.

Форми ДРЕ: прогнозування, планування, програмування.

Висновки. Отже, кожна країна визначає оптимальне співвідношення ролі ринку і держави в економіці, виходячи із особливостей соціально-економічного і політичного розвитку.

3. Національні моделі економічних систем.

Специфіка національної економічної системи залежить від :

• домінуючої форми власності;

• комбінації природно-ресурсних, техніко-технологічних, інституціональних, юридичних, морально-псилогічних чинників

Серед розвинутих країн світу (більше 20 країн світу) сформувалися такі моделі сучасної ринкової економіки:

1. вільного підприємництва;

2. державно керованого капіталізму (Японія);

3. демократичного соціалізму (Швеція);

4. соціально-орієнтованої ринкової економіки (Німеччини).

Американська (США) (різновид «індивідуалістичного капіталізму», «модифікована ринкова економіка»). (проживає 20% населення, виробляє 80% світового ВВП).

Переваги моделі:

• заохочення підприємництва;

• державне втручання в економіку неглибоке і охоплює визначення правил гри на рику;

• підтримання стабільної кон‘юнктури;

• перерозподіл доходів через податковий механізм;

• інноваційна сфера капіталовкладень і високі витрати на науково-дослідні роботи;

• наявність висококваліфікованої робочої сили;

• комплексно розвинута інфраструктура;

• оптимальна система менеджменту;

• найвищий у світі рівень життя;

• динамізм, здатність швидко відновлювати сили, на що спроможні ще небагато країн;

• основна вартість ВВП у США створюється у сфері управління інформаційними потоками;

Слабкі сторони американської моделі:

• індивідуалізм (егоїзм);

• низький рівень заощаджень (орієнтація на споживання);

• низькі освітні стандарти;

• орієнтація на прибуток (на короткотермінові вигоди);

• маркетинг як чинник економічного прогресу;

• США є провідною державою-боржником світу.

Існує думка (М.Шніцер), що США стали жертвою самозахоплення. Зараз іде пошук інструментів для підвищення конкурентоспроможності американської продукції. Світова фінансова криза розпочалася з терен США.

Державно-керований (узгоджений) капіталізм (Японія).

Ознаки моделі:

• істотне втручання держави в господарське життя для зростання питомої ваги прогресивних галузей;

• розвиток економіки підпорядкований загальним національним завданням;

• соціальними питаннями займаються здебільшого корпорації, а не держава;

• темпи зростання зарплати відстають від зростання продуктивності праці (досягається зниження витрат виробництва і підвищення конкурентоспроможності продукції на світових ринках);

• розрив у доходах 10% найбіднішого населення та 10% найбагатшого є помітно меншим, ніж в інших країнах;

• винятково високий розвиток національної свідомості, пріоритет інтересів нації над інтересами конкретної людини;

• узгодженість законодавчої і виконавчої влади, інтересів бізнесу і найманої праці;

• унікальна модель організації та управління.

Різницю між американською та японською моделями можна побачити на табл.

Таблиця