Недоліки даного підходу

1. не є комплексним, оскільки категорії «форма» і «зміст» лише частково охоплює систему суспільних відносин;

2. у розгляді категорій «сутність» і «явища» увага акцентується на зовнішніх, поверхневих формах зв’язку на рівні явища

3. застосовується теорія позитивізму ( не пояснюється або пояснюється поверхнево наявність багатства та бідності, економічних криз, масового безробіття)

4. за основу періодизації беруться переважно суб’єктивні оцінки, випадкові факти

5. Надмірний акцент на техніці.

Цивілізаційний підхід використовується у сучасних теоріях «технотронного суспільства» З.Бжезинського, постіндустріального суспільства А.Тоффлера, кібернетичного та інформаційного суспільства.

Постіндустріальне суспільство – цивілізація, розвиток якої обумовлює НТП. Домінує наука, нові види техніки і технологій, інформатика, комп’ютеризація, роботизація, автоматизація всіх сфер економіки та управління.

У суспільному виробництві важливим стає інтелектуальний капітал, знання, сфера послуг (освіта, охорона здоров’я, культура тощо).

Вчені говорять про зародження ноосфернокосмічну цивілізацію.

Разом з тим, підкреслюючи переваги цивілізаційного підходу, вчені зазначають, що акцент на формування «єдиної світової цивілізації» є потенційно небезпечним щодо можливості розмивання та ігнорування національних особливостей країн, їх унікальності.

Поглиблення міжнародного поділу праці, розвиток світового ринку товарів, капіталів, робочої сили, зумовлює переростання локальних форм цивілізації в глобальні. Вони все більше впливають на життя народів усього світу. Тому формування єдиного цивілізаційного простору нерідко пов'язаний із суперечностями – від різнобічної співпраці до протистояння і локальних міжцивілізаційних конфліктів (С.Хантінгтон).

На міжнародному симпозіумі, що відбувся в Японії в наприкінці XX століття, було виділено три підходи (концепції) сутності економічних систем.

Перша (структурна концепція) обґрунтовує вивчення внут­рішньої будови соніально-економічної системи, її складових еле­ментів, взаємозв'язків між ними та системою в цілому.

Друга (функціональна концепція) будується на передумові, згідно якої соціально-економічні системи мають взаємодіяти з зовнішнім економічним середовищем не тільки всередині країни, а й за її межами.

Третя (еволюційна теорія соціально-економічних систем) ґрунтується на теоретичному висновку, згідно якого кожна сис­тема має свій життєвий цикл. Економічна система закінчує свій життєвий цикл, переходячи в іншу систему, більш життєздатну та прогресивну.

Сформувався навіть новий науковий напрям еволюціогенетика, що вивчає механізми управління і регулювання еволюцією генетики соціально-економічних систем.

Висновок :Отже, вивчення і класифікація економічних систем настільки складні, наскільки складна і суперечлива економічна дійсність.

Важливий вплив на економічну систему мають відносини власності.

1.3. Власність: сутність, форми, місце в економічній системі.

Власність визначає найважливіші правила поведінки економічних агентів. Поняття «власність» включає економічний, історичний, морально-психологічний аспекти. Власність – це поняття соціальне. Існування власності обумовлюється обмеженістю ресурсів. Це спосіб подолання невідповідності між потребами і можливостями їхнього задоволення в умовах обмеженості ресурсів.

Кожному типові цивілізації притаманний панівний об'єкт власності. Для доцивілізаційної епохи таким об'єктом було природне довкілля - земля з її флорою і фауною, які привласнювала первісна людина. За аграрної цивілізації, коли землеробство і скотарство стали головними видами діяльності людини, панівним об‘єктом власності була земля. Після Промислової революції таким об‘єктом стали капітальні блага. За постіндустріального суспільства дедаліі важливішим об'єктом власності стає інформація, знання, освіта, різні результати інтелектуальної праці.

Упродовж усієї історії простежувалися переходи між типами власності, а також між її формами всередині одного типу.. Ці переходи можуть відбуватися еволюційним шляхом на засадах конкуренції і змагальності, коли перспективніші й здоровіші форми власності витісняють менш життєздатні. Водночас застосовують і насильницькі способи зміни форми власності, коли той чи інший тип чи форму власності силою насаджують в суспільстві. Насильницька зміна форми власності обов'язково означає зміну економічної системи в країні, тоді як еволюційні зміни у формах власності можуть відбуватися в межах однієї економічної системи.

Власність - це відносини володіння, привласнення, розпорядження, використання матеріальних благ. Це сукупність прав (за Р.Коузом та англ. Адвоката А.Оноре)

Як економічна категорія власність відображає відносини між людьми з приводу привласнення об‘єктів власності.

Розрізняють тип власності й форму власності.

Тип власності -це (узагальнені принципи її функціонування)

Виокремлюють 3 головні типи власності: