§ 7. Структура вітчизняного законодавства

Законодавству притаманна своя структура, і це відрізняє його від структури права. Виходячи з того, що законодавство — це сукупність законів та інших нормативно-правових актів, які мають взаємозв’язок ієрархії і супідрядності і які постійно взаємодіють, можна виокремити найсуттєвіші ознаки законодавства, що дають можливість виділити його структурні “зрізи” (аспекти).

Система законодавства має кілька структурних “зрізів» (аспектів), виокремлення кожного з яких має у своїй основі той чи інший критерій. Залежно від цих критеріїв вирізняють функціональну, горизонтальну, ієрархічну (вертикальну) структуру (аспекти). Структура законодавства являє собою спосіб зв'язку між її елементами.

І. Залежно від функціонального призначення нормативно-правових актів можна виокремити:

А) головні нормативно-правові акти, які виконують основну функцію інтегратора (носія) певної сукупності нормативно-правових приписів. Це базові нормативно-правові акти, представлені своєю першопочатковою редакцією, як наприклад основи законодавства, кодекси;

Б) допоміжні нормативно-правові акти, тобто такі, які вносять часткові зміни в діючі (головні) нормативно-правові акти. За формою своєю це найрізноманітніші акти, від одиничних, які вносять зміни в одну статтю або припис, до таких, які являють собою викладення певного акта в новій редакції;

В) нормативно-правові акти, які виконують функцію припинення юридичної сили окремих нормативно-правових актів, або їх первісних структурних частин — статей, приписів, підпунктів, абзаців тощо. Особливістю цього виду актів є те, що вони містять тільки єдиний припис про визнання недіючими тих чи інших нормативних актів, їх структурних частин.

ІІ. Відповідно до поділу системи законодавства вирізняють такі елементи горизонтальної структури:

А) нормативно-правовий припис, тобто письмове викладення правила поведінки, принципу, дефініції та інших елементів системи права. За своєю формою — це граматично, логічно і юридично завершена частина нормативно-правового акта, виражена в його структурних текстових підрозділах — статтях, пунктах, підпунктах, параграфах, абзацах тощо.

Нормативно-правові приписи — це головні елементи змісту нормативно-правового акта як форми права. Структура нормативно-правових приписів закономірно обумовлюється в кожному окремому випадку структурністю норми права.

Їх виокремлення має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Річ у тім, що коли йдеться про застосування законодавства при розгляді конкретної юридичної справи, то встановлення точного змісту приписів, що містяться в нормативно-правовому акті, тобто правильне тлумачення норми, є запорукою її ефективного застосування;

Б) нормативно-правовий акт — письмовий акт-документ правотворчого (правоустановчного) органу, який містить сукупність нормативно-правових приписів, спрямованих на регулювання окремої сукупності суспільних відносин. В одних випадках нормативно-правові акти містять норми тільки певної галузевої належності (так звані цільні акти), в інших — норми права різних галузей права. Останні називаються комплексними.

В) інститут законодавства, який являє собою сукупність взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих нормативно-правових приписів, спрямованих на регулювання відповідної уособленої сукупності суспільних відносин. Він може бути галузевим або міжгалузевим;

Г) галузь законодавства, яка є взаємопов'язаною системою законодавчих актів. Головне призначення і цінність галузей законодавства в тому, що всі вони виступають засобом існування, вираження і організації структури змісту права на рівні його галузей та їх взаємодії в регулюванні суспільних відносин. У цьому полягає не тільки відносна самостійність і різниця між галузями права і галузями законодавства, але і їх внутрішня єдність. Тому в реальній дійсності в суспільстві і державі функціонують не окремі розрізнені системи, а єдина нормативно-правова регулятивна система.

Галузі законодавства і галузі права співвідносяться таким чином.

По-перше, галузь законодавства за обсягом може повністю збігатися з галуззю права, що має місце в кримінальному праві.

По-друге, більшість приписів галузі законодавства є формою однієї із галузей права, становлячи, проте, лише певну частину цієї галузі (наприклад, у законодавстві про охорону здоров'я і народну освіту одні приписи (їх більше) належать до адміністративного права, другі — до трудового, цивільного та інших галузей права).

По-третє, галузь законодавства може поєднувати в собі норми кількох галузей права (наприклад, сільськогосподарське, господарське, виборче законодавство та ін.).

Ш. Залежно від юридичної сили нормативно-правових актів, яка визначається місцем правотворчого (правоустановчого) органу в державному апараті, вирізняють ієрархічну вертикальну структуру вітчизняного законодавства до якої входять такі складові:

1) Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим. Головне місце в ієрархічній системі законодавства посідає Конституція України і закони, що встановлюють відправні начала правового регулювання (конституційні закони). Вона має найвищу юридичною силу і становить першооснову усього законодавства;

2) кодекси — кодифіковані закони всередині законодавства. Їхнє головне призначення — забезпечення на основі науково обґрунтованих принципів комплексного, всебічного і цілісного вирішення за допомогою законодавчих актів тих чи інших завдань економічного і соціального розвитку суспільства. Кодифіковані закони здебільшого функціонують як стрижневі акти, що надає формальної визначеності нормам певної галузі права і є провідним активним центром;

3) нормативні укази і розпорядження Президента України, що їх видають у відповідності Конституцією України;

4) підзаконні нормативно-правові акти органів виконавчої влади — постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази і інструкції Міністерств, Державних комітетів України;

5) акти органів виконавчої влади на місцях;

6) акти місцевих органів самоврядування по здійсненню функцій, які їм делеговані державними органами.

Цей перелік структури вітчизняного законодавства не є вичерпним.

У середині цієї ієрархічної структури, залежно від юридичної сили, нормативно-правові акти можна поділити на два види: а) закони і б) підзаконні нормативно-правові акти.

Ієрархічна, вертикальна і горизонтальна структури законодавства забезпечують внутрішню узгодженість, юридичну єдність і цілісність законодавства.