2. Діалектика

В* епоху античності і* в* середні* сторіччя діалектикою називали насампередпершу взагалі мистецтво доводити істинне і* спростовувати неправдиве*, а крім того, мистецтво правильно визначати* і* класифікувати* поняття (герменевтика), правильно будувати судження і* умовиводи (аналітика*), правильно отыскивать потрібні аргументи (топика). Для позначки* всього* цього застосовувався та інший термін — «логіка'*, що саме в* цьому сенсі* вживаєтьсядо|уживається і* зараз*, в* той час як під «діалектикою» тепер* частіше розуміють (особливо після Канта*) вчення* про противоположностях.

Оскільки* те, що ми називаємо теорією пізнання, тоді не виділялося в* особливу* область*, постольку гносеологічна проблематика також частково входила до компетенції діалектики, тобто. Логіки, частково ж* передавалася психології (вчення* про пізнавальний хист*) і* метафизике (вчення* про кордони* пізнання і* його предмет). До діалектики відносилися* такі гносеологічні питання*, як питання* про форми вірогідного* і* імовірного* знання (аспект проблеми співвідношення знання і* віри), питання* про східцях і* модусах пізнання, питання* про критерії істини і* т.ін., хоча* подібні питання* включалися* нерідко і* в* «метафизику».

Боэций* вживаєдо|уживає терміни «логіка'* і* «діалектика» майже синонімічно, але, як і* введший їхн колись в* латинський літературний оборот* Цицерон*, слово «логіка'* він частіше застосовує для вираження* немов би структури і* теорії, а слово «діалектика» — для позначки* немов би функції і* засобу*.

³⁰ «Тривиум», 1гтиш - «трехпугье», тобто три шляхи, ведучих* я освіченості і* філософії: граматика, риторика і* діалектика, що складаютьскладають|що разом з дисциплінами квадривиума свмь вільних наук (або* мистецтв).