3.3. Етапи розвитку Київської Русі.

Київська Русь, пройшовши у своєму розвитку кілька етапів, залиш ил: помітний слід у світовій історії, зробила свій внесок у державотворчу традиції-народів Східної Європи. Змістом першого етапу (перша половина IX - кінець X ст. було утворення і становлення Давньоруської держави, активне розширення кордонів формування системи васально-ієрархічних відносин, протистояння з Візантією Хозарським каганатом. печенігами. На другому етапі (кінець X - середина XI ст. відбувається піднесення Київської Русі, завершується формування її території проводяться важливі державні реформи, в основу державотворчої діяльност закладається руський кодекс правових норм, активізуються міжнародні контакти Суть третього етапу (кінець XI - середина XIII ст.) полягала у втраті єдності, посиленні центробіжних тенденцій у Давньоруській державі, що знайшли свій вияв у політичній роздрібненості.

Головними ознаками державності у середньовічному суспільстві були: влада, відчужена від народу: розміщення населення не за племінним, а за територіальним принципом; збір данини для утриманню! апарату влади, успадку вання влади князем Варто підкреслити, що на процес зародження, становлення та розвитку цих державоутворюючих елементів надзвичайно активно впливає (то сприяючи, то протидіючи) цілий ряд соціально-економічних, політичних, культурних та ін. факторів та тенденцій. Саме тому утворення держави не може бути одномоментним актом. Воно є тривалим процесом, який складається з певних фаз і стадій. Історію Київської Русі можна поділити на три етапи:

І етап виникнення і становлення (перша половина IX - кінець X ст). Цей етап пов'язаний з правлінням останніх представників династії давньоруських князів Діра (ймовірно ЗО - 50-х рр. IX ст.) та Аскольда (загинув близько 882 р.) . і початком князювання у Києві династії Рюриковичів - Олега (882-912 рр). Ігоря (912-945 рр.). Святослава (969-972 рр.) та регентством княгині Ольги (945-969 рр).

Основні тенденції та суспільні процеси:

1. Перша спроба хрещення Русі. У УІІІ-ХІ ст. на історичній сцені з'являється новий осередок східнослов'янської державності - Руська земля. Масштабність воєнних акцій та амплітуда його зовнішньополітичної активності вражаючі - від участі в 852-853 рр. у відбитті арабського наступу в Закавказзі до численних знаменитих походів на Ві ;антію. Під час одного з вдалих походів у 860 р. за князювання Аскольда Русь прийняла хрещення на державному рівні Однак на цей час ще не визріли умови для активного масового поширення християнства В результаті опір новій рслігЇ! не тільки низів, а й верхів став однією з причин усунення віл влади Аскольда та ного загибелі.

2. Об'єднання Новгородського і Київського князівств. Утворення Київської Русі.

Вбивство Аскольда і захоплення Олегом влади у Києві в 882 р. мало надзвичайно важливі наслідки: з одного боку, фактичне об'єднання Північної та Південної Русі стало основою виникнення загальноруської держави, з іншого. -державний переворот, що став початком антихристиянської. язичеської реакції.

3. Активне розширення державних кордонів та централізація держави. В рамках процесу державної консолідації в цей період можна чітко виділити два аспекти: завоювання та поширення впливу Русі на нові території (наприклад. Олег підкорив Києву землі древлян, сіверян, кривичів, радимичів, хорватів, уличів, фіно-уторські племена - чудь та мерю: Святослав - в'ятичів, ятвягів. хорватів, ясів (осетинів), косогів (черкесів); жорстока боротьба проти автономістських настроїв підкорених народів (придушення виступів древлян та уличів (Ігор), древлян (Ольга).

Політиці централізації сприяв ряд державних реформ. Княгиня Ольга впоря­дкувала збирання данини, розділивши князівства між своїми синами. Святослав поклав початок адміністративній реформі, в результаті якої Русь опинилась у володінні однієї князівської династії.

4. Формування системи васально-ієрархічних відносин. В цей період водночас з невпинно зростаючою владою князя поступово зростає і роль верхівки княжної дружини, яка. виділяючись у панівний прошарок, фактично складала основу своєрідного адміністративного апарату, що збирав данину і займався судочинством на місцях. З'являються нові форми феодальної експлуатації – поряд з продуктовою даниною дедалі більшого поширення набувають виробітки та грошова рента. Утворюються різні групи феодально залежних селян: смерди, закупи, рядовичі. холопи, челядь.

5. Протистояння з Візантією. Кожен з руських князів цього періоду вважав за необхідне організувати декілька походів на Візантію (Аскольд - 860. 863. 866. 874; Олег - 907. 911: Ігор - 941. 944: Святослав - 969 - 971 рр). Навіть княгиня Ольга побувала у Константинополі в 955 р. Основні причини посилення Візантійського вектора у зовнішній політиці Русі: по-перше. Візантія була одним із основних торгових центрів, де збувалась зібрана з підкорених Києву землях данина, тош майже кожен похід мав на меті досягнення вигідних торгових у гол з Константинополем; по-друге. Візантія манила до себе як багата імперія, центр релігійного та культурного життя; по-третє, у боротьбі з сильнішим супротивником йшло власне самоствердження слов'янської державності на міжнародній арені

6. Наростання печенізької небешеки. Намагаючись сприяти об'єднанню східнослов'янських земель. Святослав у 965 і 968 рр. здійснив два переможні походи проти Хозарського каганату який здавна перекривав русичам торговельні шляхи та претендував на $емлі в'ятичів і сіверян. Однак ослаблення Хозарською каганату мало і негативні наслідки.: воно відкрило шлях на Русь кочовим народам зокрема печенігам