3. Трагедія «Самсон-борець»

Услід за образом героя, стійкого у пасивному опорі, Мільтон створив інший образ, більш активний. Його Самсон, переживши жорстокі спокуси та оволодівши своїми пристрастями, спрямовує всю свою силу проти ворогів.

Тільки наприкінці 60-х років склались думки Мільтона про трагедію, викладені у короткій передмові до «Самсона-борця» — «Про той рід драматичної поезії, що називається трагедією».

Трагедія Мільтона покликана була не лише розважити, а й вразити читачів (до постановки на сцені вона не призначалась), закликати їх до боротьби проти феодально-абсолютистської реакції.

В образі Самсона поєднуються живі, суперечливі риси дивовижного людського характеру. Самсон сповнений усвідомлення своєї трагічної вини: він, покликаний звільнити свій народ від гнобителів, не виконав цього завдання і сам став рабом. Усвідомлення цієї вини тим тяжче для нього, оскільки відповідальність він покладає лише на себе. Самсон — воїн, Самсон — обраний, Самсон — захисник свого народу. Внаслідок цього він занадто вимогливо ставиться до самого себе.

В останній трагедії Мільтона немає ні небес, ні Пекла. У цій земній та людській трагедії митець постав над теологом. Образи її значною мірою підказані актуальними політичними ідеями, якими жив автор.

Трагедія побудована за принципом класичних «єдностей»: вона розгортається в одному місці, протягом одного дня, у ній немає жодної сцени, що не мала б прямого відношення до дії.

Плани практичних занять

Практичне заняття №1

Література XVII ст. Вступ.

План.

1. Загальна характеристика XVII ст. Особливості історичного розвитку європейських країн у XVII ст. Абсолютизм.

2. Криза гуманізму доби Відродження. Літературна боротьба у XVII ст. Основні напрями в літературі XVII ст.

3. Бароко, його філософські основи. Концепція світу і людини в мистецтві бароко. Національні форми бароко в літературі країн Європи: гонгоризм, маринізм, преціозна література, „метафізична школа". Розвиток мистецтва бароко в живописі та архітектурі.

4. Класицизм, його філософські основи. (Праці Рене Декарта як філософська основа класицизму). Розвиток класицизму в живописі, архітектурі, театральному мистецтві.

Література. Основна:

1. Лекція.

2. Артамонов С.Д. „Зарубіжна література ХУІІ-ХУІІІ ст.” - М.,1978.

Додаткова:

1. Маципура В.І. Це загадкове примхливе бароко// ЗЛВНЗ. – 1999. - №2. - C.7-11.

2. Рогозинський В.В. Західноєвропейське бароко: шкіци вражень і спостережень// ЗЛВНЗ. – 1999. - №2. - C. 45-49.

3. Ніколенко Ольга. Митці і шедеври бароко: Караваджіо, Рембрандт, Веласкес// ВЛ та К. – 2002. - №1. - C.40-42.

4. Гусєв Ф. Мініатюрний символ літератури бароко // ВЛтаК, - 2002. - №7. - C. 46-47.

5. Бароко // Тема: літературні епохи, напрями, течії. – 2004. - №1. - C. 50-60.

6. Літературні напрями XVI - XIX ст. Бароко / Теорія літератури: Підручник / За ред. Олександра Галича, - Київ: Либідь. – 2001. - 488 с.

7. Борецький М.І. Бароко та його різновиди // ВЛУСНЗУ. – 1999.- №2. - С. 48-49.

8. Девдюк І.В. Бароко і класицизм: спільне і відмінне // Злішу, 2005, №1, с. 10-11.

9. Естетика бароко і класицизму / Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. Олександра Галича. - Київ: Либідь, 2001, -488с., с.ЗО.

10. Ніколенко О.М. Бароко і класицизм як художні системи XVII ст. ( Матеріал до уроку - огляду ) // Влвснзу, 1999, №2, с. 12-15.

11. Ніколенко О.М. Гармонія класицизму //Злвнз, 1999, №2, с. 12-15.

12. Віктор Рогозинський. Західноєвропейська культура XVII ст. // Злвнз, 2001, №7, с.57-64.

13. Класицизм // Тема: літературні епохи т, напрями, течії., 2004, №1, с.61-67.