3. Мольєр — реформатор високої комедії

• Спираючись на традиції народного театру, Мольєр розробив своє розуміння природи та призначення сміху: смішне варто видобувати із зображуваної дійсності; сміх, що викликає комедія, цінний не тільки сам по собі, він має впливати на суспільство — шляхом висміювання вад людей досягається їхнє виправлення, тому сміх набуває надзвичайного суспільного значення.

• Театр, на думку Мольєра, має відображати дійсність, вади людей, тобто не тільки розважати, а ще й виховувати.

• Використовує у своїх п'єсах не тільки словесні образи, а ще й співи, музику, ганці, що зумовило появу опери та балету.

• Мова комедій Мольєра наближена до розмовного стилю.

• Дійові особи п'єс — не міфічні та історичні герої, а люди з реального життя.

— Персонажі чітко поділяються на позитивних і негативних, хоча драматург зробив крок у напрямку до реалізму, утверджуючи тип так званого «багатозначного образу».

— Основним критерієм оцінки в комедіях французького драматурга був розум, здоровий глузд.

— Герої зображалися схематично, вони були статичними, універсальними типами, що також відповідало вимогам класицизму.

— Письменник умів майстерно поєднати комічне і трагічне, що надавало його персонажам особливої привабливості та виразності. Творчість французького комедіографа відзначається всеосяжністю зображення реальності. У його п'єсах різнобічно висвітлюється життя усіх представників суспільних прошарків.

• Мольєр домагався природної гри акторів, щоб глядач у сценічних персонажах міг впізнати себе.

• Мольєр розвивав техніку сценічної мови, в якій велику роль відігравав темп, інтонації, паузи тощо.

• У театрі французького комедіографа переважала синтетична манера гри, тобто актор мусив уміти не тільки говорити, а й співати, танцювати, представляти пантоміми.

— «Висока комедія», створена Мольєром. поєднується з трагедією багатьма своїми рисами: її головний герой охоплений, як правило, величезною пристрастю, непереборною жагою — звідси його не менша, ніж у героїчного героя, цілісність, звідси ж суб'єктивна впевненість у правоті своїх лій.

Мольєр і світовий театр

Історичне значення творчості Мольєра визначається впливом його драматургії на розвиток французької комедіографії від Ж. Ф. Реньяра до П. О. Бомарше. вона дала поштовх народженню національної реалістичної драматургії в Англії (У. Конгрив, У. Уїчерлі, Г. Філдінг, Р. Шерідан), в Іспанії (Р. де ла Крус, Н. Ф. Де Моратін). в Італії (Дж. Джільї, Я.Неллі, К. Гольдоні), у Німеччині (X. Вейзе, ранні п'єси Г. Е. Лессінга. И. В. Гете).

У сценічній історії п’єс Мольєра значне місце займають вистави сучасного французького театру.

ЛЕКЦІЯ 9-10

ЛІТЕРАТУРА АНГЛІЇ. ДЖОН МІЛЬТОН

План

1. Д. Мільтон — поет і публіцист.

2. Поеми «Втрачений рай» і «Повернений рай», їх ідейно-тематичний аналіз.

3. Трагедія «Самсон-борець».

1. Д. Мільтон — поет і публіцист

«С самой юности я посвящал себя занятиям литературой, и мой дух всегда был сильнее тела; я не предавался воинским занятиям, в которых любой рядовой человек принесѐт больше пользы, чем я, но отдался таким делам, где мои старания могли быть более плодотворными», — так писав про себе Мільтон, коли йому виповнилось 46 років.

Джон Мільтон народився 9 грудня 1608 року у Лондоні. З раннього дитинства Мільтон жив у колі інтелектуальних та художніх інтересів. Його батько, заможний нотаріус, людина енциклопедичних знань та різнобічних інтересів, талановитий музикант, зробив все можливе для духовного розвитку майбутнього поета. Він звільнив його від турбот про матеріальне забезпечення. Мільтону було уже за тридцять років, коли він вперше став заробляти на існування.

Молодий Мільтон заслуговував на батьківську турботу. Він старанно навчався вдома і в школі. «Жадоба знань була у мене настільки великою, — розповідав він про себе, — що, починаючи із дванадцятирічного віку, я рідко коли закінчував заняття і йшов спати раніше, ніж наступала північ». Домашні заняття перемежовувались відвідуванням кращої лондонської школи того часу при соборі святого Павла. У 16 років — звичний для цього вік — Мільтон став студентом Кембриджського університету. У Кембриджі молодий Мільтон стає активним учасником боротьби між студентами, які співчували парламенту (до них належав і Мільтон), і прихильниками феодально-аристократичної реакції, яких було дуже мало, але діяли вони надзвичайно завзято. Через політичне зіткнення із викладачем Мільтон був навіть тимчасово виключений з університету, що не завадило йому закінчити курс з відзнакою. Через 4 роки він уже бакалавр, а трьома роками пізніше — магістр мистецтв. Він міг би залишитися при університеті, але для цього потрібно було отримати духовне звання, а цього Мільтону не дуже хотілося, незважаючи на його щиру релігійність.

Приблизно у цей час батько Мільтона придбав неподалік від Лондона маєток Гортон.

Хоча із формальною освітою було покінчено, Мільтон продовжував навчатися. Він оселився у невеликому маєтку батька у Гортоні, куди усамітнився не лише через бажання віддатися наукам. Розпутність двору, свавілля знаті — все це було від разливим для молодого Мільтона. Він ховався від життєвої суєти у провінції, його життя було сповнене інтелектуальних інтересів, які пов'язували його із вузьким колом освічених людей, яких він зустрів тут.

Батько завжди підтримував літературні прагнення сина. Перші свої вірші Мільтон написав у 15 років. У Гортоні він створив поеми «Веселий» та «Замислений», п'єси-маски «Аркадія» та «Комус», елегію «Люсідас». Йому на той час було вже тридцять років, написане ним було відоме лише невеликому колу, але у свідомості Мільтона народжувалися нові творчі задуми.

Протягом 1638—1639 років Мільтон здійснив подорож Італією. Через Париж та Ніццу він досяг омріяної землі та відвідав там Геную, Пізу, Флоренцію, Рим, Неаполь, Верону, Мілан. Заїхав до Женеви, на батьківщину Кальвіна, а вже звідти через Францію повернувся додому. Італійську мову він вивчив ще в юності, тому йому легко було спілкуватися з італійцями. Найвизначнішою для Мільтона була зустріч із Галілеєм.

У цей час в Англії назрівали революційні події. Мільтон взяв активну участь у революційній боротьбі, спочатку виступивши як публіцист. Згодом він стає консультантом з питань міжнародної політики. Від важкої праці слабне зір Мільтона, проте, він продовжує свою діяльність. 1660 року Мільтону загрожувала смертельна кара, а контрибуція зробила його бідняком.

Окрім публіцистичних робіт, Мільтон був автором цілого ряду трактатів, зокрема у 1644 році ним був написаний трактат «Про виховання», що став важливою віхою у становленні гуманістичної педагогіки.

Останні 14 років життя Мільтона — приклад морального та духовного героїзму. У період революції він майже не звертався до поезії.

У творчості Мільтона виділяють 4 періоди:

— Перший і другий періоди творчості (1620-1630). У цей час були написані ранні вірші — твори, яким не вистачало узагальнень, справжньої поетичної своєрідності, великої тематики. При цьому у них відчувається інтерес молодого автора до політичних подій.

— Третій період творчості охоплює 1640-1660 роки. Це епоха бурхливої політичної боротьби. Мільтон виступає в основному як письмениик-публіцист, який набув величезного політичного досвіду. Він пише трактати, статті та дослідження.

— Четвертий період творчості — 1660 — початок 1670 року. Були написані поеми «Втрачений рай», «Повернений рай» та драма «Самсон-борець». Помер Дж. Мільтон 8 листопада 1674 року, у віці 66 років.