46

Міністерство освіти і науки України

Уманський педагогічний університет імені Павла Тичини

Інститут соціальної та мистецької освіти

Мистецько-педагогічний факультет

Кафедра виховних технологій та

педагогічної творчості.

Естетичне виховання школярів у сім`ї

Курсова робота

Умань 2008

Зміст

ВСТУП..........................................................................................................3

РОЗДІЛ І. МІСЦЕ І РОЛЬ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ У СІМ`Ї..............................................................................................6

1.1 Сутність, зміст, засоби і форми естетичного виховання школярів....6

1.2 Особливості естетичного виховання школярів у сім`ї......................14

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ....................................................33

2.1. Дослідження рівнів естетичного виховання школярів у сімї..........33

2.2. Аналіз дослідження.............................................................................37

ВИСНОВКИ .............................................................................................40

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................42

ДОДАТКИ.................................................................................................44

ВСТУП

У чому сенс життя людини? Таке запитання ми нерідко ставимо перед собою на різних етапах свого життя. І шукаємо відповіді: аби здобути освіту, мати свою оселю, накопичити багатство, одружитися, мати достойну професію та ін. Це так. Але це не відповідь на корінне запитання. Сенс життя людини — у продовженні роду людського, народженні дітей, забезпеченні умов для їх фізичного, психічного, емоційного і соціального розвитку. Тому сім'я (Мати, Батько, Діти) є провідним соціальним інститутом суспільного розвитку.

Сім'я  - найбільш поширений вид соціальної групи, основний осередок суспільства, в якому народжується, формується, розвивається і велику частину свого життя знаходиться людина. Сімейні відносини звичайно визначають психологію і поведінку людини, тому сім'я представляє особливий інтерес для соціально-психологічного дослідження.

Основне призначення сім'ї - задоволення суспільних, групових і індивідуальних потреб. Будучи соціальним осередком суспільства, сім'я задовольняє ряд його найважливіших потреб, у тому числі і у відтворенні населення.

Виховна функція полягає у передачі дітям дорослими членами сім'ї соціального досвіду. Правильне сімейне виховання розвиває здібності, здрові інтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд, позитивне ставлення до праці, сприяє прищепленню гуманних моральних якостей, розумінню необхідності дотримуватися правових і моральних норм життя, поведінки, що сприяє розвитку фізичної досконалості дітей, зміцненню їхнього психічного здоров'я, виробленню навичок санітарно-гігієнічної культури. Ця функція- одна з найважливіших. Її мета - передати підростаючим поколінням у процесі входження в систему суспільних відносин соціального досвіду, знань, орієнтацій, норм і ролей, умінь і навичок, необхідних для моральної життєдіяльності. Успіх виховання залежить від виховного потенціалу сім'ї, який у свою чергу залежить від її матеріальних і побутових умов, чисельності та структури сім'ї, взаємостосунків, які складаються між всіма членами родини, особистого прикладу батьків, їх педагогічної культури, специфіки самого процесу сімейного виховання.

Про естетичне виховання школярів дуже багато говорилося і писалося раніше, дуже багато пишеться і говороться сьогодні.

На мій погляд, ця тема набагато актуальніша сьогодні, ніж раніше. Це пов'язано з соціальними, політичними, економічними змінами суспільства в якому ми живемо.

Від того, як у дитинстві людина ставиться до билинки, пташеняти, залежить сердечність, душевність, чуйність її стосунків з батьком і матір’ю, братом і сестрою, дідусем і бабусею, другом.

Отже, діяльна турбота про життя, щастя, спокій іншої людини – основа душевної краси. Справжнє піклування вихователя про долю дитини починається тоді, коли йому вдається домогтися, щоб вона поділилася часткою своїх духовних сил з іншою людиною, щоб найвищим щастям для неї була турбота про щастя іншої людини, щоб уміла керувати своїми діями, вчинками, поведінкою, намірами. Людиною вона стане тоді, коли в її душі назавжди оселиться лагідність, чуйність, душевність, сердечність.

Особливо сильно байдужим і черствим стає дитяче серце, коли дитина чує і бачить неприязні відчуття, безкінечні сварки між батьком і матір’ю. Хоч які б не були причини цих сварок, дітям важко бачити, як самі близькі їм люди сваряться, наговорюють, обвинувачують один одного…

Переживання і різні думки виникають у дітей кожного разу, коли вони бувають свідками подібних, принижуючих сцен між батьками. В ці страшні хвилини хлопчики і дівчата уже не плачуть від страху, у них у такі хвилини народжується недовір’я до людей, озлобленість, жорстокість, настороженість не тільки до батьків.

Чим частіше дитина буде відчувати подібні переживання, тим важче йому буде потім повірити в добрі відчуття, благородність людей.

Дітей потрібно виховувати в любові, доброті. Але бувають сім’ї, де дітям у всьому потурають, пестять їх, задовольняють всі дитячі капризи. Дитина росте черства, жорстока по відношенню до батьків.

Сімейна атмосфера, в якій виростає чесна, проста скромна людина, яка з любов’ю відноситься до людей, батьків створюється там, де не зловживають похвалою; не виховують боязність жорстокими фізичними покаранням; розвивають у дітей вольові якості характера, прививають їм добросовісне відношення до праці; виховують у дітей любов та повагу до дорослих.

Об'єктом дослідження є процес естетичного виховання в сім`ї.

Предметом дослідження є взаємовідношення між батьками і дітьми шкільного віку.

Мета роботи: виявити ситуації, які можуть бути конфліктними у естетичному вихованні і способи реагування на них.

Відповідно до мети були сформульовані такі основні завдання дослідження:

1. Узагальнити інформацію. Описати досвід виховання;

2. Досліджувати особливості дитячо-батьківських відносин. Розробити рекомендації для батьків по вдосконаленню процесу естетичного виховання в сім`ї.

Джерельною базою дослідження стали фудаментальні дослідженння психологів та педагогів з питань естетичного виховання школярів у сім`ї.

Експериментальне дослідження проводилося на базі Уманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 1.

Розділ і. Місце і роль естетичного виховання школярів у сім`ї

1.1 Сутність, зміст, засоби і форми естетичного виховання школярів

Виховання – це, по-перше, соціально і педагогічно організований процес створення оптимальних умов для формування людини як особистості. По-друге, це вплив вихователя на вихованця з метою формування в нього бажаних соціальних і фізичних якостей.

Суспільство як соціальне об`єднання людей може існувати, діяти і розвиватися лише за умов цілеспрямованої і систематично організованої роботи з виховання кожної особистості. Коли б цей процес зупинився – суспільство перестало б існувати, а людина не змогла б піднятися до рівня особистості. Ще Я.А. Коменський зауважив, що нехтування вихованням – це загибель людей, сімей, держав і вього світу. Тому виховання не варто розглядати лише як вплив на людину з метою використання її для меркантильних потреб. Своєю спрямованістю воно, насамперед, є виявом турботи про всебічний розвиток людини, становлення її як вільної особистості.

Важливе місце у процесі виховання посідають почуття.

Почуття - це стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, що відображають значення цих явищ у зв'язку з її потребами і можливостями, вищий продукт розвитку емоційних процесів. "Почуття людини, - за висловом С.Л. Рубінштейна, - найбільш яскравий прояв природи, яка стала людиною, і з цим пов'язана та велика чарівність, яка випливає з всякого справжнього почуття"[23, с.48]. Почуття є джерелом багатства і глибини поведінки людини. Вони сприяють трансформації певних дій особистості зі сфери розумового сприймання у сферу емоційних переживань, що робить їх стійкими, сприяють активізації психічних процесів людини. Почуття виступають суттєвою передумовою переконань, що виражають інтелектуально-емоційне ставлення суб'єкта до будь-якого знання як до істинного (або неістинного) шляхом єдності доведення і віри.

На основі почуттів і переконань формуються вміння, навички у поведінці. Але так чи інакше, успішність формування почуттів, переконань, вмінь і навичок пов`язана з активною діяльністю особистості у сфері реальних життєвих ситуацій.

Всебічний гармонійний розвиток особистості не можна уявити без її естетичної вихованості. Естетичне виховання передбачає розвиток в людини почуттів прекрасного, формування вмінь і навичок творити красу у навколишній дійсності, вміти відрізняти прекрасне від потворного, жити за законами духовної краси. "Краса, - писав В.О. Сухомлинський, - могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса - це яскраве світло, що осяює світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі - вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса - це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе" [27, с. 72].

Двадцяте століття було наповнене соціальними потрясіннями - революціями, війнами, голодом, терором, технічними катастрофами, економічними катаклізмами. Все це призводило до руйнування краси навколишнього світу і краси людського духу насамперед. Наміри будувати вільне демократичне суспільство можуть бути реальними лише за умов морально-духовної довершеності кожної особистості, де чільне місце має посісти духовна краса людини. І коли Ф.М. Достоєвський писав, що краса врятує світ, то мав на увазі красу моральну. Єдність естетичного і морального виховання, а також виховання громадянського і політичного, гармонія істини, добра і краса є передумовою ефективного естетичного виховання.

Естетичне виховання тісно пов'язане з культурою народу. З одного боку, воно відображає надбання культури, а з другого - стимулює подальший розвиток культури конкретного народу, активно впливає на творення нових духовних цінностей, мистецьких витворів. Разом з тим, естетичне виховання має бути спрямоване на формування свідомості людей у дусі поваги і приязні, товариськості та дружби.

Треба об'єктивно визнати, що впродовж десятиліть естетичне виховання перебувало в занепаді. Завдання пробудження в кожній дитині відчуття прекрасного, озброєння її вміннями творити красу у житті замінювалися загальними заходами, святами, конкурсами, якими була охоплена незначна частина вихованців. У школах на предмети естетичного циклу відводилась мізерна кількість годин. Сім'я самостійно не могла забезпечити умови для естетичного виховання своїх дітей, бо батьки самі не були підготовлені до цієї роботи. І як наслідок - згрубіле, жорстоке суспільство, позбавлене зовнішньої краси виробництво, низька конкурентоспроможність товарів на зовнішньому і внутрішньому ринку, естетична бідність житла, побуту взагалі.

Людина, позбавлена почуття прекрасного, естетичної культури, є недосконалою, духовно бідною, хоча б яким матеріальним багатством вона не прагнула компенсувати цей недолік.

Естетичне виховання як неперервний процес має здійснюватися передусім у діяльності, в різнобічній соціальній творчості. Необхідно не лише навчити кожну людину естетично-почуттєво реагувати на оточуючий світ, але й збудити потребу його перетворення без нанесення йому екологічної шкоди, згідно з естетичними нормами й ідеалами; постійно прагнути до високої професійної майстерності, органічно поєднувати духовну і фізичну досконалість.

Естетичне виховання діалектично пов'язане з такими поняттями: естетична культура, естетичні знання, естетичне сприймання, естетичні почуття, естетична насолода, естетичні судження, естетичні ідеали, естетична діяльність. Усі вони в комплексі розкривають сутність естетичного виховання, розширюють його палітру.

Естетична культура, як зазначає В.І. Лозова, передбачає сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий людину світ, оберігати природну красу.

Естетичне сприйняття є початковим моментом у процесі естетичного ставлення до дійсності. Проявляється воно у спостережливості, у вмінні помітити найбільш суттєве, що відображає зовнішню і внутрішню красу предмета, явища, процесу. Поети, письменники, художники завдяки загостреному естетичному сприйманню викрешують вогонь краси, здавалося б, з буденних подій. Ось В. Симоненко:

По Шляху Чумацькому у росах

Буде вічність мчати на коні,

Я ж губами у розкішних косах

Позбираю зоряні вогні.

Діти схильні до такого загостреного естетичного сприймання. Але треба весь час розвивати це, давати змогу відчувати радість від побаченого, відкритого. Естетичне сприймання сприяє якнайкраще розвитку естетичних почуттів.

У процесі естетичного виховання важливо розвивати естетичні судження, які передають ставлення особистості до певного об'єкта, явища.

Не варто нав'язувати школярам своїх міркувань, а потрібно допомагати їм виявляти самостійність в оцінці тих чи інших предметів, явищ з погляду їх естетики. Лише згодом з досвідом формується певний естетичний ідеал як своєрідний зразок, з позицій якого особистість оцінює певні явища, предмети наколишньої дійсності. Естетичний ідеал відображає певні уявлення людини про красу, підкреслює критерії, за якими варто оцінювати ті чи інші явища, предмети. Естетичний ідеал, з одного боку, є своєрідним еталоном, а з другого боку, він все ж не позбавлений впливу індивідуальних суджень. Тому поняття естетичного ідеалу є, певною мірою, фактором індивідуальним.

На основі естетичних знань, сприйняття, почуття, ідеалів, суджень формуються естетичні смаки. Естетичні смаки — це стійке, емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного, що носить вибірковий, суб'єктивний характер. Тому не може бути якихось стандартних смаків. Це чуттєва категорія, що пов'язана, передусім, з індивідуальним баченням й індивідуальним сприйняттям.

Кінцева мета естетичного виховання — сформувати готовність людини до естетичної діяльності як важливого компонента естетичної культури. Вирізняють багато видів такої діяльності: естетична організація середовища, в якому живе, працює, вчиться, відпочиває людина; конкретна творча діяльність в галузі мистецтва, літератури та ін.; пропаганда мистецтва, естетичних ідеалів; естетична виразність у навчальній, виробничій, побутовій діяльності; вияви естетичної культури у взаєминах з людьми.

Процес естетичного виховання триває впродовж всього життя людини і напрямки цієї роботи багатогранні. Виділимо найбільш суттєві з них.

1. Життя і діяльність дитини в сім'ї. Тут закладаються основи формування естетичних смаків, естетичних почуттів. Організація естетичного побуту в оселі, одяг, краса взаємин між членами сім'ї, оцінка старшими предметів, явищ оточуючої дійсності з позицій естетики, безпосередня участь в естетичній діяльності, іграшки тощо — все це так чи інакше впливає на формування естетичних почуттів і смаків дитини. На цьому етапі позитивний вплив можуть мати знання батьків у галузі народної педагогіки. Український народ споконвіку цінував і дбав про красу побуту (красиво прибране житло, використання картин, рушників, килимів, інших творів прикладного мистецтва, охайність одягу, упорядкованість садиби); участь у звичаєвих обрядах, які містять у собі значний емоційний заряд (заручини, весілля, свято народження дитини, її хрещення та.ін.); пісні. Відтворня народних традицій, обрядів, звичаїв може позитивно впливати на естетичне виховання дітей.

2. Виховна діяльність дошкільних виховних закладів. Естетичне виховання дошкільнят в дитячих садках здійснюється, з одного боку, через естетику побуту, а з другого — через систему спеціальних занять (музика, образотворче мистецтво). Вихованці з цікавістю займаються ліпленням, малюванням, елементами аплікації, співом, ритмікою, танцями, іграми та ін.

3.Навчально-виховна діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів. Завдання естетичного виховання вирішуються шляхом залучення школярів до різних видів діяльності: оволодіння змістом навчальних дисциплін, позакласної виховної роботи, що містить в собі естетичне навантаження.

В умовах школи естетичне виховання так чи інакше стосується всієї системи навчально-виховної роботі. Учні, передусім, оволодівають естетичними знаннями в процесі вивчення навчальних дисциплін. Мова, література, історія, дисципліни природничого циклу несуть в собі естетичний потенціал.

Особливе місце серед навчальних дисциплін школи займають музика й образотворче мистецтво. Вони не лише сприяють формуванню естетичних почуттів і смаків, але й готують вихованців до естетичної діяльності. Можна лише шкодувати, що увага до цих предметів дещо послаблена.

Останнім часом у школах і гімназіях створюються спеціалізовані класи гуманітарно-естетичного напрямку. Це має сприяти піднесенню естетичної вихованості школярів.

Певне місце у системі шкільного виховання посідають факультативні заняття з проблем образотворчого мистецтва, музики, кіно, театру, прикладного національного мистецтва.

У рамках загальноосвітніх навчально-виховних закладів широко практикується залучення учнів до різних видів позакласної виховної роботи з естетичним змістом. Це участь учнів у роботі танцювальних гуртків, хорових колективів, студій образотворчого та літературного мистецтва тощо.

4.Навчально-виховна робота позашкільних дитячих виховних закладів (будинки і палаци дитячої та юнацької творчості, студії, дитячі музичні та художні школи та ін.). Діяльність цих закладів спрямована на задоволення інтересів дітей, розвиток здібностей, залучення до активної естетичної діяльності. Щоправда, лише невелика кількість дітей має змогу займатися в позашкільних виховних закладах.

5. Певне місце у системі естетичного виховання має займати самоосвіта. Але й для цього необхідне педагогічне керівництво та матеріальне забезпечення.

6. Діяльність професійних навчально-виховних закладів, де майбутні фахівці продовжують оволодівати естетичними знаннями, беруть участь у діяльності мистецьких аматорських колективів, набувають вмінь у естетичній діяльності. Проте і тут можливості обмежені й простежується деякий скептицизм (за винятком мистецьких ВНЗ) до проблем естетичного виховання молоді.

7. Окремим напрямком естетичного виховання можна назвати вплив засобів масової інформації: художня і наукова література, газети, журнали, радіо, кіно, телебачення, концертна діяльність. Але тут є великі труднощі. Хоча є специфічні програми радіо, тєлебачення, які розраховані на дітей певного віку, все ж засилля так званої "масової культури" не завжди сприяє формуванню здорових естетичних смаків. Тут потрібна копітка, цілеспрямована виховна робота вихователів (батьків, шкільних педагогів). І тут не можна обмежитись заборонами, а треба йти шляхом упереджуючого формування справді естетичних і національних смаків, виховання відрази до потворного, чужого в мистецтві.

Арсенал засобів естетичного виховання досить вагомий: навколишнє природне середовище, література, музика, образотворче мистецтво, архітектура, театральне мистецтво, кіномистецтво та ін.

Ефективність естетичного виховання можна забезпечити єдністю і взаємообумовленістю національного і загальнолюдського. Естетична культура особистості має формуватися, передусім, на грунті національної культури із залучення до надбань світової культури.