Література

1. Агеев ЄЯ. Основи охорони праці. - Львів: "Новий світ - 2000", 2010.-С. 146-149.

2. Бедрій ЯЛ. Охорона праці. - К.: ЦУЛ, 2002. - С. 244 - 261,265-277.

3. Гандзюк М.П. Основи охорони праці. - К.: "Каравела", 2003.-С. 270-292.

4. Грибап В.Г. Охорона праці. - К.: "Центр учбової літератури", 2011.-С. 188-195.

5. Грищук М.В. Основи охорони праці. - К.: Кондор, 2005. - С. 91 - 95.

6. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2002.-С. 224-237.

Тема 9. Основи пожежної профілактики на виробничих об'єктах

При вивченні теми необхідно з'ясувати засоби пожежо- гасіння, вивчити питання що стосуються пожежної безпеки, та з'ясувати, що це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на неуможливлення виникнення пожежі.

План

1. Засоби пожежогасіння.

2. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками.

Питання 1. Засоби пожежогасіння

До основних способів припинення процесу горіння відносять:

1) Охолодження горючих речовин або зони горіння:

• суцільними струменями води;

• розпиленими струменями води;

• перемішуванням горючих речовин;

2. ізоляції горючих речовин або окисника (повітря) від зони горіння:

шаром пінти;

шаром продуктів вибуху вибухових речовин;

утворенням розривів у горючій речовині;

вогнегасними смугами;

3. розбавленням повітря чи горючих речовин:

• тонко розпиленими струменями води;

• газоводяними струменями;

• негорючими газами чи водяною парою;

• водою (для горючих та легкозаймистих гідрофільних

рідин);

3. хімічного гальмування (інгібування) реакції горіння:

• вогнегасними порошками;

• галогеновуглеводнями.

Успіх швидкої локалізації пожежі на її початку залежить від вогнегасних засобів, вміння користуватися ними.

Основними вогнегасними речовинами та сполуками, що застосовуються для гасіння пожеж й окремих вогнищ, є вода, водяна пара, хімічна піна, повітряно-механічна піна, водні розчини солей, інертні й негорючі гази, галоїдно-вуглеводні сполуки, сухі негорючі порошки та пісок.

Вода - найбільш поширена і дешева вогнегасна речовина. Вода застосовується у вигляді компактних і розширених струменів і як пара. Струменем вода гасять тверді горючі речовини; дощем і водяним паром - тверді, волокнисті, сипучі речовини. Водяну пару застосовують для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 500 м³ і невеликих загорянь на відкритих установках.

Водою не дозволяється гасити: електроустановки під напругою, матеріали, що зберігаються поряд з карбідом і негашеним вапном, металевий натрій, калій, магній та інші речовини, які при дії з водою виділяють горючі або вибухові речовини, а також нафту, бензин, оскільки, маючи велику

питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні, сприяє розтіканню вогнем.

Промислові приміщення мають зовнішнє та внутрішнє водопостачання. Гідранти розташовуються на території підпри­ємств на віддалі не більше 100 м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5 м від стін будівель.

Внутрішній протипожежний водогін обладнується по­жежними кранами, які встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходу, у коридорах, на сходах. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. Довжина рукава 10 або 20 м.

Пожежні крани не рідше одного разу на 6 місяців підлягають технічному обслуговуванні і перевірці на праце­здатність.

Вуглекислота використовується для гасіння пожеж класів А, В (Е), а також горючих рідин і твердих речовин. Вугле­кислотний вогнегасник слід тримати за ручку для уникнення обмороження рук, зберігати подалі від тепла.

Не можна гасити вуглекислотою спирт і ацетон (розчиняють вуглекислоту), а також фотоплівку, целулоїд, які горять без доступу повітря.

Повітряно-механічна піна використовується для гасіння твердих речовин та легкозаймистих рідин із відкритою поверхнею, що горить. Нею не можна гасити електро­обладнання, що перебуває під наругою, вона псує цінне обладнання, книги, папери. Повітряно-механічною піною не можна гасити вогонь у місцях, де знаходяться калій, натрій, магній, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою, що знаходиться в піні, виділяється водень, котрий посилює горіння.

Інертні та негорючі гази (вуглекислий газ і азот) знижують концентрацію кисню в осередку пожежі та гальмують інтенсивність горіння.

Вони застосовуються для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих матеріалів, устаткування під напругою, пожеж в архівах, бібліотеках, музеях тощо.

Галогеновуглеводи володіють інгібіторними власти­востями до горіння, гальмуючи реакції окислення. Порівняно з вуглекислим газом і азотом, вони є більш ефективними, та завдяки змочуванню можуть застосовуватись для гасіння тліючих речовин та матеріалів. До них належать: бромистий метилен, йодистий метилен, бромистий етил та інше.

■При використанні галогеновуглеводів для гасіння слід пам'ятати, що вони володіють високою корозійною активністю та негативно впливають на дихальну систему людини.

Вогнегасні порошки можна використовувати для різноманітних способів пожежегасіння всіх видів речовин. Основними компонентами порошку ПСБ є бікарбонат натрію, ПФ - діафоній фосфат.

Пісок використовується для гасіння невеликої кількості розлитих горючих рідин.

Для підвищення ефективності гасіння пожеж можна використовувати вогнегасники. Вони характеризуються високою вогнегасною спроможністю та значною швидкістю гасіння пожежі.

За способом транспортування вогнегасники випуска­ються:

• переносні (об'ємом корпуса 1 - 10 л; загальна вага не більше 20 кг);

• пересувні (об'ємом корпуса більше 20 л на спеціаль­них пристроях з колесами).

Залежно від вогнегасної речовини вогнегасники поділя­ються на:

• водяні;

• пінні;

• повітряно-пінні;

• хімічно-пінні;

• порошкові;

• вуглекислотні;

• хладонові;

• комбіновані.

Основні технічні характеристики деяких переносних вогнегасників Показник	ОПП- 10	охп- 10	ОУ- 2	ОУ- 5	ОП- 10(3)	оп- 5-02	Оп- 2-01
Об'єм або маса заряду	10 л	10л	2 кг	5 кг	10 кг	5 кг	2 кг
Маса вогне­гасника, кг	15,5	14,0	7,0	13,5	17,2	9,5	3,7
Тривалість подання вогнегасної речовини (мінімум), сек	45+5	65+5	15	15	14+2	15+3	10+2
Довжина струменя вогнегасної речовини	4,5	6,0	1,5	4,5	4,0	5,0	2,5
Діапазон температур експлуатації, град.	5-50	5-45	40-50	-40-50	-20-50	-50-50	-40-50

Хімічно-пінні вогнегасники (ОХ - 10 й ін.) призначені для гасіння легкозаймистих та горючих рідин. Для приведення вогнегасника в дію необхідно повернути важіль запірно- пускового пристрою на 180 °С. Повернути вогнегасник доверху дном і направити струмені піни в осередок пожежі. Діючою речовиною тут є вуглекислий газ, який інтенсивно переміщує рідину, утворюючи при цьому піну.

Вуглекислотні вогнегасники (ОУ - 2 тощо) застосовують для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих речовин та матеріалів, електропроводок, що знаходяться під напругою до 1000 В, а також інших предметів. Діючою речо­

виною є вуглекислота. При випаровуванні 1 л Н2СО3 утворю­ється 509 л С0₂.

Для приведення в дію вогнегасника його розтруб спрямовують на вогонь і натискають на курок затвора чи відкривають вентиль, при цьому утворюється снігоподібна маса з температурою -70 °С. Категорично забороняється тримати голою рукою розтруб під час гасіння пожежі, а також зберігати вогнегасники біля джерела тепла.

Хладонові (аерозольні) вогнегасники (О АХ - З, О А - З тощо) містять заряд галогеновуглеводнів (бромистий етил, хладон 114В2 та ін), які при виході з вогнегасника створюють струмінь з мідрібнодисперсних краплин. Ці вогнегасники використовують при гасінні електроустановок під напругою до 380 В, різноманітних горючих твердих і рідких речовин, за винятком лужних, лужноземельних металів та їх карбідів, а також речовин, що здатні горіти без доступу повітря.

Порошкові вогнегасники (ОПС - 6, ОПС - 10, ОП - 100 й ін.) є універсальними і характеризуються широким діапазоном застосування, у т.ч. для гасіння лужних, лужноземельних металів та їх карбідів. Для створення тиску в корпусі порошкових вогнегасників використовують стиснутий газ, як правило, азот, вуглекислий газ чи повітря. У дію порошкові вогнегасники приводяться проколюванням мембрани усередині корпуса, що знаходяться між порошком і газом.

Комбіновані вогнегасники мають заряд двох і більше вогнегасник речовин.

У зв'язку з веденням в дію з 01.01.1999 р. Державного стандарту України ДСТУ 3675 - 98 Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань, вогнегасники хімічно - пінні ОХ - 10 та ОХВП - 10 зняті з виробництва.

Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників для оснащення приміщень проводиться відпо­відно до Правил пожежної безпеки України з урахуванням їх вогнегасної спроможності, категорії приміщень за вибухо- пожежною та пожежною небезпекою, а також класу можливої

безпеки. З метою підтримки вогнегасників у робочому стані їх необхідно берегти від механічних ушкоджень, вчасно робити зовнішній огляд і заправлення. Вогнегасники розміщуються в легкодоступних та помітних місцях, у яких виключається пряме попадання сонячних променів і безпосередній вплив опалю­вальних та нагрівальних приладів.

Запитання для самоперевірки

1. Які існують способи припинення процесу горіння?

2. Коли та у якому вигляді доцільно використовувати

воду?

3. На які види поділяються вогнегасники залежно від вогнегасної речовини?

4. У яких випадках доцільно використовувати вугле­кислотні вогнегасники?

5. Яким документом регулюється вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників?

Питання 2. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками

Відповідно до чинного законодавства України власники підприємств зобов'язані організувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та забезпечити пропаганду заходів щодо їх виконання.

Відповідно до типового положення, всі працівники, що приймаються на роботу, щороку проходять інструктаж з питань пожежної безпеки. Існує перелік посад, при призначенні на які працівники зобов'язані проходити навчання й перевірку знань з пожежної безпеки.

Проведення навчання з питань пожежної безпеки на підприємстві, в установах та організаціях охоплює практично всі категорії працівників і здатне суттєво впливати на загальний протипожежний стан.

Навчання працівників правил пожежної безпеки здійсню­ється відповідно до "Типового положення про спеціальне

навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях".

Для проведення навчання з питань пожежної безпеки на виробничих об'єктах влаштовуються спеціально обладнані кабінети або тимчасові куточки, забезпечені навчально- методичними матеріалами та засобами.

Програма обов'язкового протипожежного інструктажу та занять з питань пожежної безпеки передбачає, що всі без винятку працівники й службовці, які приймаються на роботу, зобов'язані пройти первинний інструктаж про заходи пожежної безпеки, а потім - інструктаж безпосередньо на робочому місці. Працівники й службовці, які не пройшли протипожежного інструктажу й перевірки знань з питань пожежної безпеки, мають погоджуватися з органами Держаного пожежного нагляду.

Протипожежний інструктаж включає ознайомлення працівників і службовців з чинними на об'єкті протипожежними правилами та інструкціями, виробничими дільницями й технологічними процесами, що найбільш небезпечні в пожеж­ному відношенні; де забороняється курити, використовувати відкритий вогонь і тощо. Під час інструктажу пояснюють можливі причини виникнення пожеж і заходи щодо їх попередження, а також відпрацьовують практичні дії на випадок виникнення пожежі. Інструктаж проводиться в груповій або індивідуальній формі.

Особи, які приймаються на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, мають попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) за більш складною програмою, ніж протипожежний інструктаж. Праців­ники й службовці таких виробництв, окрім загальних вимог, повинні знати пожежну небезпеку сировини, готової продукції, уміти вчасно правильно виключати технологічне обладнання при порушенні режимів праці, приймати швидкі рішення при загрозі виникнення аварій, пожежі або вибуху.

Пожежно^технічний мінімум обов'язковий для електри­ків, електрогазозварювальників, апаратників хімічних, нафто­переробних підприємств тощо.

У наказі про порядок проведення протипожежного інструктажу керівник об'єкта має визначити контингент працівників, для яких вводиться обов'язкове навчання пожежно- технічному мінімуму. Особи, які не засвоїли дії на випадок виникнення пожежі, а також правил пожежної безпеки, направ­ляються на повторне навчання.

При переведёнш з однієї дільниці на іншу працівники й службовці проходять техмінімум повторно.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки. Посадові особи проходять перевірку знань до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на 3 роки.

Головною метою вивчення вимог пожежної безпеки є отримання відповідних знань і навичок протипожежного захисту, а також свідомого ставлення до питань щодо оволо­діння практичними діями на випадок виникнення пожежі.

Запитання для самоперевірки

1. Відповідно до якого документу здійснюється навчання працівників з приводу правил пожежної безпеки?

2. Який інструктаж проходять працівники при прийомі на роботу в установах і організаціях?

3. У яких випадках, особи, що приймаються на роботу, повинні пройти навчання (пожежно-технічний мінімум)?

4. Яка головна мета вивчення вимог пожежної безпеки?

Література

1. Агєєв ЄЯ. Основи охорони праці. - Львів: "Новий світ - 2000", 2010.-С. 183- 196.

2. Бедрій ЯЛ. Охорона праці. - К.: ЦУЛ, 2002. - С. 280, 281,289-291.

3. Гандзюк М.П. Основи охорони праці. - К.: "Каравела", 2003.-С. 349-380.

4. Грибан В.Г. Охорона праці. - К.: "Центр учбової літератури", 2011. - С. 229 - 233.

5. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2002. - С. 262 - 270, 278 - 282.

Навчальне видання Основи охорони праці

Методичні рекомендації та конспективний виклад питань

Редактори Єременко Т.О., Нікішина ТО. Оператор ТурськийВ.В.

Зауваження і пропозиції щодо методичних рекомендацій просимо надсилати до Навчально-методичного центру Укоопспілки "Укоопосвіта"

Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу Навчально-методичного центру Укоопспілки "Укоопосвіта"заборонено

Підп. до друку 29.11.11 Обл.-вид. арк. 3,75

Наклад Зам. №

НМЦ Укоопспілки "Укоопосвіта", 2011 01001 м. Київ, Хрещатик, 7/11

Г УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКООПСПІЛКА НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР "УКООПОСВІТА"

Методичні рекомендації та конспективний виклад питань, визначених для самостійної роботи студентів кооперативних технікумів і коледжів

ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Київ-2012