5.Основні небезпечні фактори виробничого мікроклімату: запиленість та загазованість повітря, шумовий вплив та виробнича вібрація. Їх вплив на організм людини. Основні профілактичні заходи.

У різних галузях промисловості та с/г під час виконання виробничих операцій у повітряне середовище може виділятися велика кількість високодисперсних частинок, яку утворює аеродисперсні системи – аерозолі.

Розрізняють 3 класи аерозолів: пил, дим, туман. Пил складається з твердих часток утворених в результаті механічного подрібнення різних матеріалів завислих у повітрі. Виробничий пил – це система з газоподібним дисперсивним середовищем і твердою дисперсною фазою, яка складається з часток розміром 0,001-100 мкм, що перебувають у завислому стані більш або менш тривалий час.

Дим – аеродисперсна система з твердими частками, які утворюються при горінні, деструктивній перегонці, сублімації і конденсації парів, а також в наслідок хімічних і фотохімічних реакцій.

Туман – аеродисперсна система у якій дисперсною фазою є крапельки рідини, що утворюється при конденсації парів або розпиленні рідини.

Від ступеня дисперсності часток залежить їх здатність проникнути у глибокі дихальні шляхи, затримуватись у бронхах та легенях, на поверхні шкіри та слизової оболонки.

Визначальним щодо впливу пилу на організм є хімічний склад пилових часток. Вміст у них миш´яку, свинцю, марганцю, фтору, або токсичних органічних сполук надає пилу властивостей виробничої отрути (токсичний пил).

Залежно від фізико-хімічних властивостей пил викликає алергенну, мутагенну, канцерогенну подразнюючу дію. Особливе значення має вміст у пилових частках оксиду кремнію, фіброгенні властивості якого залежать від його агрегатного стану.

Виробничий пил також здатен адсорбувати на своїй поверхні радіоактивні елементи – радіоактивний пил. В наслідок загазованості виділяються в атмосферу: метан, CO, H₂S, CS₂, та ін.

Метан міститься в повітрі кам´яно- вугільних шахт. Суміш метану з повітрям є причиною вибухів в шахтах, отруєння людей.

Окис вуглецю (СО) – безбарвний газ без запаху та смаку, майже не розчинний у воді. Гострі отруєння СО займають першість серед інгаляційних отруєнь, а їх летальні виходи складають 17,5% від загального числа смертельних отруєнь.

Отруєння сірководнем (Н₂S) – безколірний газ з характерним запахом тухлих яєць. При концентрації в повітрі 0,02-0,2 мг/л Н₂S надає нейротоксикологічну дію, що обумовлено розвитком тканевої гіпоксії та роздратовуючої харчової дії.

До групи шкідливих виробничих чинників входять шум і вібрація, що виникають в результаті коливань твердих і пружних тіл. Коли два чинника діють на організм протягом робочого дня, місяців, або років, то вони виступають у якості професійних шкідливостей, сприяючи розвитку шумової і вібраційної хвороб.

Шум – це сукупність звуків різної частоти і інтенсивності, що хаотично поєднуються і змінюються в часі. Залежно від спектру всі шуми ділять на 3 класи:

• Низькочастотний – до 350 Гц;

• Середньо частотний – 350-800 Гц;

• Високочастотний – понад 800 Гц.

Залежно від джерела шуму останній ділиться на побутовий, вуличний і виробничий. У виробничих умовах дія шуму на організм людини визначається багатьма моментами:

1. близькість від джерела шуму;

2. тривалість дії;

3. замкнутість робочого простору;

4. інтенсивність фізичного навантаження.

За характером порушення фізіологічних функцій шум поділяється:

1. такий, що перешкоджає повному зв´язку;

2. подразнювальний (викликає нервове напруження і в наслідок зниження працездатності, загальну перевтому);

3. шкідливий (порушує фізіологічні функції на тривалий період і викликає розвиток хронічних захворювань, погіршення слуху, гіпертонію, туберкульоз, виразку шлунку);

4. травмуючий (різко порушує фізіологічні функції організму людини).

Основні заходи щодо зменшення впливу шуму:

1. Облаштування кожухів для обладнання, яке є джерелом шуму, або кабіни з звукоізоляційною стіною чи перегородкою;

2. Акустична обробка приміщення дозволяє знизити шум на 8 дБ;

3. Винесення шумного обладнання в окреме приміщення;

Профілактика шумової хвороби повинна проводитись комплексно:

1. Зміна технології виробництва поєднується з можливою автоматизацією виробництва і виведенням людини з виробничого середовища;

2. Застосування пристроїв на механізмах;

3. Індивідуальні засоби захисту: від найпростіших до шумоізолюючих кабін.

4. Режим роботи – через кожну годину роботи 10 хв перерва. Температура приміщення не нижче 18 ºС.

Вібрація – це періодичне відхилення твердого тіла від точки своєї рівноваги. При контакті людини з об´єктами, що зтрясаються, його організм включається в загальну систему струсів. Опорно-рухова система, нервові структури, судинна система є добрими провідниками і резонаторами вібрації.

Біологічна реакція організму залежить від фізичної характеристики вібрації: чим > частота, тим >пошкоджуючи дія. Дуже шкідливий вплив на організм надає вертикальна вібрація.

Вібрацію поділяють на:

1. Місцеву (Локальну) – робота з вібруючим інструментом;

2. Загальну – коли вібрація одночасно діє на весь організм.

Одним із провідних симптомів вібраційної хвороби є порушення периферичного кровообігу. Вібрація також викликає зміни в нервовій і судинній системах.

Основні профілактичні заходи:

• Повинні використовуватися інструменти обладнанні пристосуванням, що гасять вібрацію;

• З діапазону частот в першу чергу необхідно виключити частоти від 35 до 250 Гц;

• Правильна організація режиму роботи;

• В кінці робочої зміни загальні теплові процедури;

• Введення в раціон харчування вітамінів В1 і С;

• Обов´язкове опромінення робітників УФ-випроміненням;

• Медично-профілактичний відбір при прийомі на роботу.