6. Гігієнічна оцінка виробничого мікроклімату. Поняття важкості, напруженості, одноманітності праці. Терморегуляція організму людини, тепловий баланс організму.

Гігієнічна оцінка виробничого мікроклімату виконується на основі факторів виробничого мікроклімату. До них відносяться:

• Температура зовнішнього повітря;

• Мікрокліматичні параметри: температура, відносна вологість, рухомість повітря, інфрачервоне випромінювання;

• Шкідливі хімічні речовини;

• Вміст пилу;

• Вібрація;

• Шум;

• Інфразвук;

• Ультразвук;

• Неіонізуюче випромінення;

• Атмосферний тиск;

• Біологічні фактори;

• Освітлення.

Функціональне напруження організму під час роботи схематично можна звести до енергетичного та інформаційного навантаження на організм під час розумової праці називається напруженістю праці, а під час фізичної – важкістю.

За важкістю праця поділяється на: легку, середньої важкості, важку, дуже важку.

За напруженістю: ненапружена, мало напружена, напружена, дуже напружена.

Для оцінки важкості праці враховують її потужність, масу вантажу, статичне навантаження, енергозатрати, частоту серцевих скорочень, процент зміни витривалості і сили м´язів у кінці робочого дня порівняно з його початком.

Для оцінки напруженості праці використовують показники:

1. ергономічні – кількість важливих об´єктів одночасного спостереження, тривалість зосередженого спостереження, кількість сигналів, повідомлень за годину, кількість елементів операцій, повторюваність операцій;

2. фізіологічні – зміна обсягу оперативної пам´яті, часу розпізнання та ін.

Допустимим вважається поєднання показників, при якому тривала систематизація їх дій може викликати зміни функціонування теплового стану організму, що супроводжується напругою терморегуляції, які швидко нормалізуються і не виводять організм за межу фізіологічного пристосування можливостей. При цьому не повинні виникати зрушення у стані здоров´я, але можуть спостерігатись дискомфортні відчуття, зниження працездатності.

Усі біологічні системи відносяться до відкритих систем, тобто тих, що постійно обмінюються з НС як речовиною так і енергією. Організм людини це своєрідна термостатична система з внутрішнім джерелом тепла, а одяг – тепловий бар´єр між організмом та НС.

У процесі життєдіяльності людини постійно відбувається перетворення хімічної енергії білків, жирів та вуглеводів в теплоту, яка виділяється у НС.

Основними параметрами НС, що обумовлюють тепло відчуття людини є: температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, температура оточуючих поверхонь, перепад температури по висоті приміщення. Значення цих параметрів характерні для стану теплового комфорту людини становлять: t = 20-22ºC, v = 0.3-0.5м/с, t_R = 15-35%, ∆t_верт = 3-6 ºС.

В комфортному стані кількість теплоти, що утворюється в організмі за одиницю часу дорівнює кількості теплоти, що віддається в НС. Стан при якому тепловтрати організму дорівнюють теплоутворенню характеризують, як тепловий баланс.

Тепловтрати організму здійснюються шляхом:

Q_R – випромінювання з поверхні тіла;

Q_K – конвекція – передача теплоти в повітря;

Q_конд – кондукція – перехід тепла до предметів, що зтикаються з поверхнею тіла;

Q_W – випаровування вологи з поверхні тіла

М – теплопродукція людини, Вт, яка визначається виходячи з величини газообміну людини.

Хімічна терморегуляція – підтримання температури тіла функцією теплоутворення за рахунок перетворення хімічної енергії білків, вуглеводів, жирів в теплоту.

Фізична терморегуляція – процес теплообміну, підтримує теплову рівновагу між організмом і середовищем.