5. Бедрій Я.І. Охорона праці. - К.: ЦУЛ, 2002. -С. 36-55.

6. Гандзюк М.П. Основи охорони праці. - К.: "Каравела", 2003.-С. 84 - 102.

7. Грибан ВТ\ Охорона праці. - К.: "Центр учбової літератури", 2011. - С. 64 - 88.

8. Грищук М.В. Основи охорони праці. - К.: Кондор, 2005. - С. 58-74.

9. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. - Львів: Афіша, 2002. - С. 64 - 79.

Тема 7• Основи фізіології та гігієни праці

При вивченні теми необхідно з'ясувати чинники, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці, які існують підходи до оцінювання умов праці. Ознайомитися із санітарно- захисними зонами підприємств. Вивчити вимоги, що висува­ються до виробничого та офісного обладнання та до правильної організації робочих місць. Звернути увагу на типові заходи та засоби захисту від вібрації.

План

1. Чинники, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці Загальні підходи до оцінювання умов праці та забезпе­чення належних, безпечних і здорових умов праці

2. Санітарно-захисні зони підприємств. Вимоги до розташування виробничого й офісного обладнання та органі­зації робочих місць.

3. Типові заходи та засоби колективного й індивіду­ального захисту від вібрації.

Питання 1. Чинники, що визначають санітарно-гігіє- нічні умови праці Загальні підходи до оцінювання умов праці та забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці

Людина, що працює, проводить на виробництві значну частину свого життя. Тому для її нормальної життєдіяльності в умовах виробництва необхідно створити санітарні умови, які б дали змогу їй плідно працювати, не перевтомлюючись та зберігаючи своє здоров'я. Для цього треба, щоб енергетичні витрати при праці компенсувалися відпочинком та умовами оточуючого середовища.

Умови праці - це умови, що формуються в процесі праці людини, яка є головною продуктивною силою суспільства.

До чинників, що визначають санітарно-гігієнічні умови відносять:

• зручне робоче місце,

• чисте повітря, необхідне для нормальної життє- діяльності,

• захист від дії шкідливих речовин та випромінювань, що можуть потрапити в робочу зону,

• нормована освітленість,

• захист від шуму та вібрації,

• засоби безпеки при роботі з травмонебезпечним обладнанням,

• робочий одяг та різні засоби індивідуального захисту,

• побутові приміщення та спеціальні служби, що приз- начені створювати безпечні та нормальні санітарні умови праці,

• медичне обслуговування та санітарно-профілактичні заходи, що призначені для збереження здоров'я.

Санітарними нормами та нормами безпеки передбачено величини виробничих приміщень.

Нормативні величини виробничих приміщень № з/п	Нормативні величини	Найменше припустиме значення
1	Ділянка виробничого приміщення на одного робітника	4,5 м2
2	Об'єм виробничого приміщення на одного робітника	15,0 м3
3	Висота одноповерхових будівель (від підлоги до низу несучих конструкцій покриття на опорі)	3,0 м
4	Висота поверхів багатоповерхових будівель	3,0 м
5	Висота приміщень від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття, покриття	2,2 м
6	Висота приміщення від підлоги до низу виступаючих конструкцій частин комуні­кацій і обладнання:
	а) у місцях регулярного проходу людей	2,0 м
	б) у місцях нерегулярного проходу людей	1,8 м
7	Розміри пішохідних тунелів, галерей та естакад
	а) висота тунелів і галерей від рівня підлоги до низу виступаючих конструкцій	2,1 м
	б) ширина тунелів, галерей і естакад	1,5 м
8	Розміри транспортних і комунікаційних тунелів, галерей і естакад:
	а) висота проходів	1,9 м
	б) ширина проходів при одному транспортері	0,75 м
	в) ширина проходів між двома стрічковими конвеєрами	1,0 м

Закінчення таблиці № з/п	Нормативні величини	Найменше припустиме значення
	г) ширина проходів при розміщенні трубопроводів, кабелів та інших комуні­кацій	0,7 м
9	Відстань між машинами, машиною та частинами будівлі	0,8 м
10	Ширина воріт для в'їзду в приміщення залізничного транспорту	4,9 м
11	Ширина воріт для в'їзду в приміщення автомобільного транспорту:	*
	а) ширина автомобілів до 2,0 м	2,0+0,7 м
	б) ширина автомобілів до 2,8 м	2,8+1,0 м
	в) ширина автомобілів більше як 2,8 м	2,8+1,2 м
12	Кут нахилу стаціонарних металевих дра­бин для постійного користування, не більше	45 градусів
13	Ширина проходів з обох боків	0,8 м

Запитання для самоперевірки

1. Яким чином можна компенсувати енергетичні витрати людині, що працює?

2. Які чинники визначають санітарно-гігієнічні умови

праці?

3. Якою повинна бути площа виробничого приміщення на одного працівника?

Питання 2. Санітарно-захисні зони підприємств. Ви­моги до розташування виробничого й офісного обладнання та організації робочих місць

Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними чинниками, при неможливості створення без-

36

Основи охорони праці > ^

відходних технологій повинні відокремлюватись від житлової *

забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно- захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруд­нення атмосферного повітря до межі житлової забудови. Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені - через ліхтарі промислових споруд;* неорганізовані - відкриті склади та підвали, місця завантаження, місця для зберігання промислових відходів.

Для підприємств, що є джерелами забруднення атмо­сфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо) встановлені такі розміри санітарно-захисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств:

1. клас-1000 м,

2. клас-500 м,

3. клас-300 м,

4. клас-100 м,

5. клас - 50 м.

До І, II та III класу шкідливості належать, в основному, підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства з видобутку руди, виробництва будівельних матеріалів.

До IV класу, поряд з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, належать підприємства метало- оброблювальної промисловості з чавунним (в кількості до 10000 тонн/рік) та кольоровим ( в кількості до 100 тонн/рік) литвом, низка підприємств з виробництва будівельних матеріалів, оброблення деревини, великі підприємства текстильної, легкої й харчової промисловості.

До V класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, належать підприємства метало- оброблювальної промисловості з термічним обробленням без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики.

Санітарно-захисні зони повинні бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар'єрів від виробничого пилу, газів, шуму, випромінювань.

На зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, концентрації та рівні шкідливих чинників не повинні перевищувати їх допустимих нормативів (ГДК, ГДР), а на межі .курортно-реакційної зони - 0,8 значення нормативу.

Велике значення з санітарно-гігієнічної точки зору має благоустрій території, що включає озеленення, обладнання тротуарів для відпочинку, занять спортом та ін. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10... 15 % загальної площі підприємства.

Для збирання та озеленення виробничих відходів потрібно відвести спеціальні ділянки з огородженням та зручним під'їздом.

Вимоги до розташування виробничого й офісного обладнання та організації робочих місць.

Нині організація та обладнання робочих місць праців­ників апарату управління, створення відповідних умов для їх праці набувають дедалі більшого значення.

Робочим місцем керівника є окремий кабінет чи частина загального приміщення, де здійснюється його трудова діяльність і маються необхідні засоби праці відповідно до змісту робіт, що виконуються.

Якщо керівник на своєму робочому місці приймає відвідувачів і своїх працівників, проводить наради і бесіди, то він повинен, займати .окреме приміщення. Під кабінет рекомендуються кімнати прямокутної форми зі співвідно­шенням сторін від 1:1 до 1:1,5 (не більше 1:2), із природним освітленням. Мінімальна висота кімнати - 3,25 м, а мінімальна ширина - 2,5 м. Площа кабінету визначається функціями керівника, його положенням і може коливатися в межах від 12 до 40 м². *

Людина, сидячи за робочим столом, може охопити лише визначений робочий^ простір, обмежений відстанню його

витягнутих рук. Цей простір називають максимальною робочою * сферою досяжності, і складає воно 65 - 70 см у довжину (при витягнутих руках уперед) і 150 - 160 см у ширину (при розведених у сторону руках). Виходячи з цих вимірів, конструюються у наш час стандартні письмові столи для більшості службовців - 750 х 1500 мм. Столи з більшою поверхнею (до 1000 х "2000 мм) призначаються для керівників, які проводять наради з одним - трьома відвідувачами, що розташовуються за цим же столом. Робоче місце може знаходитися й у загальному при­міщенні. Але тоді воно повинно мати більшу площу, ніж у підлеглих, і розташовувати окремо від них. Для часткової зоро­вої і звукової ізоляції можна використовувати шафи, збірно- розбірні екрани, боксові розділові перегородки, декоративні рослини, пересувні перегородки, що збираються зі стандартних елементів легкої конструкції, та інші ручі засоби. Якщо в одному кабінеті розташовано два робочі місця, то між ними повинен бути прохід шириною не менше 100 см. Меблі і все устаткування кабінету можуть бути різної конструкції, розмірів, форми і кольору. Але вони повинні відповідати санітарним нормам, розміщуватися з урахуванням взаємозв'язків з підлеглими, послідовності робіт, що виконуються, бути підібраними зі смаком, забезпечувати комфортні умови праці, виключати втрати часу, зв'язані з нераціональним переміщенням. Елементи обстановки кабінету повинні відповідати антропометричним даним керівника і співробітників. Оптимальна висота робочої поверхні столу і стільців (см) Зріст людини	Висота робочої по­верхні столу	Висота сидіння в стільці і кріслі
До 160	70	45
Від 161 -170	72	45
Від 171-180	75	47
Понад 180	78	49

Елементи устаткування та офісних меблів, з якими може контактувати людина, не повинна мати гострих країв, а також нерівних, гарячих чи переохолоджених поверхонь. Конструкція устаткування повинна забезпечувати усунення або зниження до регламентування рівнів шуму, ультразвуку, інфразвуку, вібрації та різноманітних випромінювань.

Конструкція устаткування повинна також забезпечувати захист людини від ураження електричним струмом та запобігати накопиченню зарядів статичної електрики у небезпечних кількостях. Устаткування повинно бути оснащене засобами сигналізації про порушення нормального режиму роботи, а в необхідних випадках (близьких, до небезпечних) засобами автоматичної зупинки, гальмування та вимкнення від джерел енергії.

У процесі експлуатації устаткування не повинно забруднювати навколишнього середовища шкідливими речовинами вище встановлених норм та створювати небезпеку вибуху чи пожежі.

Запитання для самоперевірки

1. Яким чином визначається розмір санітарно-захисної

зони?

2. Які джерела вважаються джерелами забруднення повітря?

3. Які вимоги висувають до організації робочого місця керівника?

4. Які вимоги відносять до антропометричних?

Питання З. Типові заходи та засоби колективного й індивідуального захисту від вібрації

Заходи та засоби захисту від вібрації за організаційною ознакою поділяються на колективні та індивідуальні.

Колективні методи захисту спрямовані на зниження параметрів вібрації джерелом збудження і на шляхах її

поширення. Вони, в свою чергу, поділяються за такими напрямами:

• зниження вібрації в джерелах її виникнення;

• зменшення параметрів вібрації на шляху її поширення від джерела;

• організаційно-технічні заходи;

• лікувально-профілактичні заходи.

Зменшення вібрації в джерелах її виникнення передбачає вибір раціональних кінематичних і технологічних схем; зрівноважування та балансування; недопущення резонансних режимів. Зменшення вібрації на шляхах її поширення досягається при контакті з віброоб'єктом та при відсутності контакту з віброоб'єктом.

Зменшення вібрації при контакті з віброоб'єктом виконується такими способами, як:

• віброізоляція забезпечує зниження рівня вібрації використанням між джерелом вібрації та працюючим ізолюючих засобів - пружин, ресор, пневматичних та гумових подушок, прокладок, віброізолюючих опор, конструктивних розривів, заміну ударних навантажень на безударні;

• вібропоглинання використовується з метою трансфор­мації енергії механічних коливань в інші види енергії, переважно в теплову, а також застосування антифазової синхронізації двох або кількох джерел збудження;

• віброгасіння - це зниження рівня вібрації машин та механізмів застосуванням додаткових пристроїв. Віброгасіння може бути статичним (спеціальні фундаменти) і динамічним .

При відсутності контакту з віброоб'єктом - це вико­ристання дистанційного керування, автоматичний контроль та сигналізація, захисне огородження.

До організаційно-технічнпх заходів відносять:

• експлуатацію устаткування відповідно до встановлених норм та режимів;

• своєчасний ремонт та техогляд;

• контроль параметрів вібрації.