Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Tema_12_Zhovtneva_revolyutsiya_1917r.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
13.11.2019
Размер:
162.3 Кб
Скачать

Тема 12. Жовтнева революція 1917р. Та утворення радянської держави і права в Росії

1. Скасування монархії. Нова державна система між лютим і жовтнем 1917 р.

2. Перебудова управління після жовтня 1917 р.

3. Нова державність і політики «воєнного комунізму».

4. Створення нових судових органів. Боротьба з контрреволюцією.

5. Формування основ соціалістичного цивільного й кримінального права.

1. Скасування монархії. Нова державна система між лютим і жовтнем 1917 р.

Перша світова війна, у яку Росія вступила 1 серпня 1914 р., мала для неї трагічні наслідки. За 2,5 військових роки різко погіршився економічний стан країни, стала позначатися стомленість населення позбавленнями й стражданнями, які принесла війна, підсилився товарний голод і стали проявлятися ознаки продовольчої кризи (до 1917 р. на війну пішли близько 15 мільйонів селян). У листопаді 1916 р. уряд був змушено ввести продовольчу розверстку.

У роки війни відбулося ослаблення імператорської влади, що виразилося в частих змінах урядових чиновників, у распутинщині, у підриві довіри до владі (особливо при непопулярному уряді Б. В. Штюрмера). На противагу ріс політичний авторитет опозиційних думців (IV Дума була скликано в липні 1915 р.), що створили з видних політичних діячів «Прогресивний блок», який відкрито готував державний переворот.

У результаті революційних подій у Петрограді, що почалися 23 лютого 1917 р. (хвилювання солдатів, робочі страйки, погроми установ, магазинів, поліції) 2 березня Микола ІІ за пропозицією депутації думців (Гучкова й Шульгіна), що прибули до нього в Псков, відрікся від престолу. Російська монархія, що відсвяткувала в 1913 р. трьохсотріччя дому Романових, звалилася. Брат Миколи ІІ Михайло, якому був переданий престол, відмовився від нього й Маніфестом від 3 березня передав вирішення питання про форму влади в Росії майбутнім Установчим зборам.

Наслідки зречення виявилися самими непередбачуваними й фатальними. Вони різко ускладнили ситуацію як всередині країни, так і на фронті, викликали здивування й розгубленість у стані союзників Росії. Зречення підштовхнуло країну в жорстокі обійми революції, хоча за задумом царя повинне було запобігти їй.

Організація нової влади. У ході революційних подій, під час відсутності в столиці імператора, депутати Думи створили Тимчасовий комітет «для запровадження порядку в Петрограді й для зносин з установами й особами». 8 березня він був перейменований у Тимчасовий уряд у складі 12 людей, 9 з яких були депутатами Думи. Тимчасовий уряд складався з представників буржуазних партій (за винятком єдиного соціаліста О. Ф. Керенського, що став міністром юстиції). Його очолив Голова Всеросійського земського союзу, сформованого ще на початку війни, Г.Е. Львів. Посаду міністра закордонних справ одержав лідер кадетів П.Н. Мілюков. Будучи за формою чисто виконавчим органом, Тимчасовий уряд мав законодавчу владу.

27 лютого в Петрограді виникла й інша гілка влади. Її організували представники соціалістичних партій. Це була Рада робітників і солдатських депутатів на чолі з меншовиком Н.С. Чхеїдзе, яка може розглядатися як представницький орган. Він і ради на місцях видавали постанови й розпорядження, щоправда, найчастіше у власних інтересах.

Так виникло двовладдя: Тимчасовий уряд і Рада, яка не мала чітко окреслених функцій, але користувався підтримкою робітників і солдат. Тимчасовий уряд готував вибори Установчих зборів, призначені на вересень, реформу місцевого самоврядування й земельну реформу. Він розглядав себе як тимчасову владу й тому не вважав за можливе починати докорінні перетворення.

Рада провела в червні 1917 р. Перший Всеросійський з'їзд Рад, на який надіслали своїх делегатів створювані в країні ради робітників, солдатських і селянських депутатів і обрав на ньому Всеросійський Центральний виконавчий комітет (ВЦВК), провідну роль у якому відіграли есери й меншовики.

Протягом 1917 року, від весни до осені, намітилися такі тенденції в розвитку двовладдя:

1. Тимчасовий уряд поступово лівів. Після кожної чергової кризи представництво лівих партій у ньому збільшувалося. Так, після квітневої кризи в ньому стало 6 соціалістів при 9 представниках буржуазних партій, наприкінці вересня в Третьому коаліційному уряді, який очолив Керенський, стало 10 соціалістів на 6 буржуа.

2. Досить серйозні зміни відбувалися й у Петроградській Раді. Рада поступово прибирали до своїх рук більшовики. Їхня партія набирала вагу й вплив, нечисленна на початку революційних подій, вона нараховувала до жовтня 1917 р. у своїх рядах близько 350 тисяч членів.

Зміни в державному апараті. Головні перетворення в області державного устрою після лютого 1917 р. були пов'язані з ліквідацією монархії, інституту імператорської влади. Скасування монархії зажадало відсторонення від посад усіх представників вищої адміністрації, призначених царем і відповідальних перед ним: міністрів, генерал-губернаторів і інших чинів губернаторського корпуса, градоначальників, чинів поліції й ін. Але самі міністерства збереглися, тому що нічого, більш відповідного державним потребам, ніж галузевий принцип керування, придумати було не можна.

Більше того, по ходу розвитку подій від лютого до жовтня, були створено 4 нових міністерства, які заміняли колишні органи, що втратили значення, керування. Так, Міністерство державного призирства прийняло на себе функції благодійних органів, у тому числі численних фондів членів імператорської родини. Міністерство продовольства й Міністерство праці мали на меті примирення праці й капіталу й брали на себе функції забезпечення населення продовольством і соціальними благами. Міністерство по справах віросповідань прийшло на зміну скасованому в серпні Синоду й було покликано запровадити в життя проголошені волю совісті й рівність усіх конфесій.

Спочатку зберегли своє значення й продовжували функціонувати Державна дума, Державна рада, органи, створені в роки війни для здійснення державного регулювання економікою: Особлива нарада, Військово-промислові комітети, Союз земств і міст (Земгор). Але вже в травні була розпущена призначувана частина членів Держради, а в жовтні була скасована й виборна частина. З розпуском у жовтні Держдуми залишки вищих органів старої влади остаточно пішли в минуле.

Оскільки зі звільненням губернаторів інститут губернаторства виявився скасованим, замість них на місцях стали діяти урядові комісари або уповноважені Тимчасового уряду, наділені особливою владою для реалізації його вказівок і проведення на місцях нової політики. Населення, що звикло вже до певного порядку речей, ставилося до них з недовірою.

Життєвість інституту губернаторів – його відродження в цей час. На противагу державної адміністрації Тимчасовий уряд мав намір підняти роль органів місцевого самоврядування. Тому старі органи, земські управи й міські думи, були не тільки збережені, але одержали більш широку компетенцію. Земствам, приміром, була доручена боротьба з безробіттям, дорожнечею. Вони стали займатися охороною праці, створенням бірж праці, суспільних майстерень, надавати населенню юридичну допомогу, боротися з незаконною торгівлею спиртом та ін. Однак усі їхній дії контролював губернський комісар Тимчасового уряду.

Особливу активність розгорнули в цей час Всеросійський земський союз, що очолював земські установи, і Рада дум, що керувала діяльністю міських дум і управ. Вони створювали нові підприємства (фабрично-заводські, торговельні, кредитні) і робочі місця, використовуючи кошти земських зборів, приватні пожертвування, власні доходи.

У травні 1917 р. було створено волостне земство, яке взяло на себе обов'язки, що належали раніше волостним правлінням і старшинам. Гласні волостних земств обирались на 3 року й працювали безоплатно. Займаючись повинностями, позиками, різного роду зборами, здійснюючи пожежні, комунальні, санітарні заходи, волостні земства швидко перетворилися в чи не найголовнішу ланку земського самоврядування.

Стара судова система в основному задовольняла новий буржуазний уряд і майже не була піддана реорганізації. Усі судові органі, уведені реформою 1864г., були збережені. Мирові суди навіть трохи розширили свою компетенцію. Але були скасовані особливі суди: Особлива присутність Сенату (справи про політичним злочинам), інститут станових представників у судовій палаті (у зв'язку з необхідністю остаточного скасування станових перепон), Верховний кримінальний суд як вища судова інстанція по державних злочинах.

Суди військові збереглися, але в їхніх засіданнях стали брати участь представники солдатів і офіцерів. З березня на місцях стали діяти тимчасові суди в складі мирового й двох засідателів з робітників і селян. У цьому й були головні нововведення в судової системи.

Необхідно підкреслити також, що в результаті проведених перетворень державної системи, усіх перерахованих скасувань, звільнень, реорганізацій, була збережена вся колишня середня ланка апаратів державного керування. Саме завдяки цій обставині держава не розвалилася остаточно, а продовжувало функціонувати. Хоча нова влада, зайнята політикою, звертала мало уваги на його потреби.

Отже, подивимося, як складалася політико-правова ситуація в Росії після проведених у результаті лютневої революції перетворень, що завершився подіями жовтня 1917 р.:

1. Нова влада проголосила демократію, усі політичні й громадянські свободи: слова, мітингів, зборів, демонстрацій, ходів.

2. Оголошувалася свобода політичних партій, суспільних, політичних, профспілкових і інших організацій.

3. Проголошувалася рівність усіх громадян, незалежно від національності й віросповідання.

4. 3 березня була оголошена політична амністія для ув'язнених, у результаті чого з заслань були повернуті більшовики, есери-терористи, учасники аграрних безладь та ін. За нею пішла загальнокримінальна амністія (17 березня) і на волю були випущені з в'язниць кримінальні елементи.

Ці заходи носили в значній мірі декларативний популістський характер. Проголошені свобода й рівність обернулися мітинговою стихією, вуличними безладдями, хвилею націонал-сепаратизму, анархією. Дисципліна праці на заводах і фабриках упала, різко знизилася продуктивність праці. Будь-які спроби керівництва підтримати дисципліну, звільнити ледарів або прогульників розглядалися як контрреволюція. У селі, де ліві партії прямо призивали селян «брати землю», почалися самозахвати земель і нові погроми.

Навряд виграла Росія від заміни поліції міліцією, яка відбулася у квітні 1917 р. Новий орган одержав функцію охорони громадського порядку й громадянських свобод, зобов'язаний був сприяти органам влади, у тому числі судовим і військовим, і підкорявся повітовим земським і міським управам.

Нова «демократична» міліція відрізнялася від поліції некомпетентністю, незнанням законів і низьким професіоналізмом. Результатом перетворення став ріст злочинності. Немаловажну роль у цьому зіграло також звільнення вищих чинів тюремного відомства й загальнокримінальна амністія. Після неї у в'язницях залишилася 1/3 з 155 тис. ув'язнених. Вийшовши з в'язниць злочинці стали формувати бандитські угруповання, наводячи страх на населення. До осені більшу частину амністованих довелося повернути у в'язниці.

Оголошена бездумно демократія (влада народу) призвела до встановлення у в'язницях для частини, що залишився в них, ув'язнених «демократичних» порядків: з/к обирали старост, влаштовували збори, двері камер не закривалися, вводилися відпустки та ін. Йдучи на зустріч побажанням мас Тимчасовий уряд скасував у травні різки в карцері, дозволив зняти кайдани з особливо небезпечних злочинців, гамівні сорочки для буйних, скасував відправлення на поселення.

12 березня відбулося урочисте скасування смерної кари, яку замінила термінова й безстрокова каторга. Але скасування смерної кари, що носила сугубо популістський характер, протрималася недовго. Уже в липні, після першої спроби захоплення більшовиками збройним шляхом влади, її знову ввели на фронті, який був зовсім деморалізованим.

Настільки ж нереальним виявилось введення в Росії в березні 1917 р., у розпал війни, 8-годинного робочого дня, спочатку на військових заводах, а потім, у квітні, на всіх інших. Як прояв некомпетентності, або як своєрідну провокацію, можна розцінювати введення 4 червня на всій території Росії сухого закону. Заборонено продаж спиртних напоїв, який карався великими штрафами й позбавленням волі (у тому числі поява в нетверезому вигляді в громадських місцях). Це не могло не озлобити люмпенізовані верстви населення.

Але самі тяжкі наслідки для долі Росії мала політика нової влади в армії. 1 березня Петросовет видав наказ № 1, що скасував дисциплінарну владу офіцерів у військових частинах. Ця влада була передана виборним комітетам з нижніх чинів. Наказ скасував титулування офіцерів, увів рівні права офіцерів і солдат поза строєм і наклав заборону на грубе ставлення до солдат. Виборні комітети замінили командний склад. Солдати зрозуміли це як звільнення від дисципліни, як волю анархії, як можливість улаштовувати самосуди, широких масштабів набуло дезертирство. У результаті російська армія не виграла жодного бою в 1917 р. Наказ № 1 по суті розвалив і знищив армію.

Усі ці дії підсилювали популярність лівих партій, у першу чергу, більшовиків. В.І. Ленін запропонував народу зрозумілі й прості демократичні гасла: кінець війні, негайна передача землі селянам, національна рівність і утворення самостійних держав, вирішення продовольчого питання, введення робочого контролю та ін. Більшовики обіцяли організувати оборону столиці, яку Тимчасовий уряд прагнув здати ворогу, про що посилено розпускали чутки. Той факт, що ці, гасла в значній мірі декларації з метою захоплення влади, тоді ще нікому не був ясний.

Новели в праві. Для запобігання наслідкам необдуманих рішень Тимчасовому уряду довелося вдатися до жорсткості кримінального законодавства. Вже навесні були введені заходи кримнальної репресії за відхилення від служби шляхом навмисного самокалічення, за хабарі, пияцтво, спекуляцію, збройні дебоші і т.д. З липня місяця посилилася кримінальна відповідальність за публічні заклики до вбивства, розбою, грабежу, погромів. Але відновити зруйноване й виробити продуману політику боротьби з криміналітетом Тимчасовому уряду не вдалося.

У цілому, що стосується права, то нова влада продовжувала керуватися старими дореволюційними законами. Це свідчить про їх достатню демократичність і пристосованості до нових умов. Усі новели в цивільнім праві були пов'язані із проголошеною політичною й громадянською рівноправністю.

У праві власності всі громадяни одержали рівні юридичні права у володінні власністю (ліквідувалися станові, національні, віросповідальні й інші обмеження). У зобов'язальнім праві також скасувалися всі обмеження національного й релігійного характеру й зрівнювалися права суб'єктів зобов'язань у всіх видах договорів. Ті ж зміни торкнулися спадкового права (документальне оформлення шлюбу й нівелювання спадкоємної маси при зрівняних правах жінок і чоловіків).

Говорячи про прорахунки нової влади, не можна не відзначити й той факт, що з Тимчасовим урядом пов’язаний новий muп у розвитку виборчого права. Протягом липня – жовтня 1917 р. було підготовлене Положення про вибори в Установчі збори, яке може бути розцінене як вершина буржуазної демократії. Положення вводило для виборців найнижчий у світі віковий ценз – 20 років, надало виборчі права всім громадянам без відмінності статі, військовослужбовцям, скасувало всілякі цензи (майновий, осілості, грамотності). Положення ліквідувало обмеження у виборчих правах за принципом національності й віросповідання. По суті виборче право стало загальним і рівним. Виключення з нього (на певний строк) стосувалися тільки засуджених до каторги й заслання, поіщених у виправні будинки, в'язниці тощо.

В основі виборів лежала пропорційна система, тобто принцип обрання депутатів по партійних списках. Встановлювалося також таємне голосування. Але Росія не встигла скористатися цим демократичним законом. 25 жовтня ст. стилю до влади в результаті збройного повстання прийшли більшовики. Тисячолітній процес розвитку російського права був штучно перерваний на цілі десятиліття.

Відсутність твердої державної влади, світова війна, відносна слабкість буржуазій (що не встигнула за 11 років завершити своєї класової консолідації), неухильна радикалізація мас, зв'язана, як писав В. Набоков, «з великим потрясінням всенародної психіки, яке викликано було катастрофою престолу»), позбавили Росію шансів на створення після лютого 1917 р. стабільного демократичного режиму. Демократія, що формувався, перетворилась в анархію, що загрожувала неминучою диктатурою.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.