Тема 13. Формування основ радянського права

1. Нова економічна політика (НЕП) Радянської Росії.

2. Розвиток цивільного права в умовах НЕПу: право речове, зобов'язальне, спадкування, шлюбно-сімейне, трудове.

3. Зміни в кримінальному праві.

4. Процесуальне право.

5. Створення СРСР.

 

1. Нова економічна політика (неп) Радянської Росії.

Нова економічна політика (нова стосовно « воєнного комунізму») була проголошена Ленінською резолюцією X з'їзду РКП(б) у березні 1921 р. Мета непу була в проведенні часткових економічних перетворень, покликаних вивести країну з розрухи й кризи, у якій вона опинилася після громадянської війни й «воєнного комунізму». Суть непу – при збереженні режимом командних висот (політичної влади, великої промисловості, власності на землю) повернення в економічній сфері до багатьох дореволюційних структур і механізмів: ринку, приватному підприємництву, господарському договору, податковій системі та ін.

1. НЕП починався із заміни продразверстки продподатком. Необхідно було повернути обличчям до радянської влади селян, що повністю розчарувався в ній. В. І. Ленін розумів, що підняти країну з розрухи міг тільки «заповзятливий мужик». Продовольчий податок був в 2 рази менше завдань по продразверстке, відомий заздалегідь, стягувався диференційовано, що створювало стимул для селянського підприємництва.

2. Дозволялася приватна торгівля. Спочатку селянам, надлишками своєї продукції в обмін на споживчі товари, потім приватна торгівля взагалі, що замінила натуральний обмін.

3. У сфері виробництва промислових товарів дозволялося приватне підприємництво, у зв'язку з чим проведена денаціоналізація дрібних і частини середніх підприємств.

4. Дозволена оренда землі й найм робочої сили – батраків, а в містах у зв'язку зі скасуванням трудової повинності відкриті біржі праці.

5. Частина радянських підприємств передавалася в оренду приватним особам або здана в концесію іноземцям. Став розвиватися такий сектор економіки, як державний капіталізм.

6. Заміна натурального обміну вільною торгівлею викликала корінні зміни у фінансовій політиці. На підприємствах вводився госпрозрахунок, промисловий податок, податок з обігу. У жовтні 1921 р. відкрився Державний банк, а в 1922 р. – промбанк, банк споживчої кооперації, муніципальні, а потім і приватні банки. В 1922 р. введена стала валюта у вигляді червонця, забезпечена золотом, облігаціями й іншими цінними паперами.

Це були основні параметри НЕПу, що викликали серйозні зміни й цивільно-правовій сфері. Однак НЕП протримався недовго й, незважаючи на деякі успіхи (селянам, зокрема, вдалося нагодувати країну), був зламаний, коли в країні утвердився сталінський тоталітарний режим, що перейшов в 1927-1928 рр. до форсованого будівництва основ соціалізму.

Для продовження НЕПу треба було йти вперед і в політику, розбудовувати демократію, послабляти й знімати державний контроль над приватним сектором економіки. Необхідно було знімати обмеження в правах для непманів, які були позбавлені виборчих прав і не могли бути членами профспілки. Треба було розбудовувати органи самоврядування, допускати народні маси в громадське життя. Та й в економіці було потрібно вести більш гнучку політику, насамперед, в області цін, ліквідуючи виниклі «ножиці» між заготівельними цінами на хліб і цінами на промислові товари. Перші були надзвичайно низькими, що не сприяло росту купівельної здатності села й викликало кризу в збуті промислових товарів.

Перехід до непу розширив сферу цивільно-правових відносин і активізував розробку цивільно-правового законодавства. Наявність багатоукладної економіки зажадала змін у джерелах права. Революційна правосвідомість набуває нового значення — методу, що заповнює пробіли в законі. Потреба в законі, однак, невпинно зростає. Для захисту встановленого державою правопорядку треба було виробити систему відповідних норм. 1920-і роки стали періодом інтенсивної кодифікаційної роботи. Вже в 1922 -— 1923 рр. були прийняті й вступили в дію 7 кодексів: Цивільний, Кримінальний, Земельний, Цивільно-процесуальний, Кримінально-процесуальний, Кодекс законів про працю, Лісовий. В 1924 р. з'явився Виправно-трудовий кодекс, в 1926 – КЗАГС.