- •Проектування основ і фундаментів.
- •1. Аналіз інженерно-геологічних умов
- •2. Проектування основ і фундаментів
- •2.1. Проектування фундаментів дрібного закладення
- •2.1.1. Вибір глибини закладення підошви фундаментів
- •2.1.2. Визначення розмірів підошви фундаменту
- •2.1.3. Конструювання фундаменту
- •2.1.4. Розрахунок основ по деформаціях (розрахунок осідання методом
- •2.1.5. Розрахунок фундаменту на продавлювання
- •2.1.6. Армування фундаменту
- •2.1.7. Приклад розрахунку фундаменту дрібного закладення
- •2. Аналіз інженерно-геологічних умов
- •2. Визначення умовної відмітки 0.000
- •3. Вибір несучого шару й відмітки підошви фундаменту
- •4. Визначення розмірів фундаменту
- •5. Визначення розмірів фундаменту і конструктивний розрахунок
- •6. Визначення осідання основи
- •7. Обсяг земляних робіт
- •2.2. Фундаменти із забивних призматичних залізобетонних паль
- •2.2.1. Розрахунок пальових фундаментів
- •2.2.2. Приклад розрахунку пальового фундаменту
- •Характеристика геологічних умов будівельного майданчика
- •Визначення несучої здатності одиночної палі
- •3. Проектування куща паль
- •3. Техніко-економічне порівняння варіантів фундаментів
- •Список літератури:
- •Додатки
- •У залежності від розрахункової глибини промерзання df
- •По граничних станах першої групи
- •Розрахунку по граничних станах другої групи
- •Навчальне видання
- •Будинків і споруд для студентів спеціальностей 6.092100, 7.092102
- •Тираж 100 прим. Зам. № 969 Безкоштовно
- •Хдтуба, 61002, Харків, вул. Сумська, 40 Підготовлено та віддруковано рвв
2.1.4. Розрахунок основ по деформаціях (розрахунок осідання методом
пошарового підсумовування)
Складається розрахункова схема основи й фундаменту (рис. 8), на якій приводяться:
геологічний розріз із необхідними для розрахунку параметрами основи в масштабі 1: 50, 1: 100;
поперечний переріз фундаменту зі стороною b і прийнятою глибиною закладення його підошви d. Уздовж осі z, що проходить через центр фундаменту, будують дві графіки: лівоpyч від осі – графік напруги від власної ваги ґрунту σzg; правоpyч – від тисків, переданих фундаментом σzр. Масштаб напруг у 1 см – 50 кН/м2 (кПа). Епюра напруг від власної ваги ґрунту будується від відмітки природного рельєфу. Її ординати визначаються на відмітках підошви кожного шару σzgi і підошви фундаменту (σzg0) за формулою:
, (2.12)
де γi і hi – питома вага і товщина i-го шару.
Питома вага ґрунтів (піски, супіски), що залягають нижче рівня підземних вод, але вище водоупора, визначається з урахуванням виважуючої дії води:
, (2.13)
де γs – питома вага часток ґрунту;
γw – питома вага води;
е – коефіцієнт пористості.
На покрівлі водоупора до ординати епюра від власної ваги ґрунту додається ордината епюри гідростатичного тиску води, значення якої визначається так:
, (2.14)
де hw – потужність водоносного горизонту.
Епюра напруг σzр від додаткового тиску, переданого фундаментом, будується вправо від осі. Початок координат – на відмітці підошви фундаменту. Напруги на відмітці покрівлі кожного елементарного шару визначається за формулою:
, (2.15)
де α – коефіцієнт розсіювання напруг (додаток 14);
рср – середній тиск по підошві фундаменту, кН/м2 (кПа);
σzg0 – напруга від власної ваги ґрунту на відмітці підошви фундаменту;
z – відстань від підошви фундаменту до покрівлі елементарного шару;
l і b – довжина й ширина підошви фундаменту.
За отриманими значеннями будують епюру напруг від додаткового тиску (рис. 8).
Ущільнення ґрунту відбувається в межах стисливої товщі, нижня границя (ВР) якої знаходиться на глибині Нс, де задовольняється умова:
. (2.16)
Якщо нижче отриманої границі залягає шар із модулем деформації Е<5 МПа, тоді нижня границя визначається з умови:
. (2.17)
Нижню границю стисливої товщі доцільно визначати графічно. Для цього значення ординат нижньої частини епюри σzр збільшують у п’ять (десять) раз і відкладають ліворуч від осі z. Крапка перетинання графіків σzр і 0,2σzg визначає границю стисливої товщі (рис. 8)
Осідання фундаменту визначається як сума осідань елементарних шарів у межах стисливої товщі по формулі: визначена з використанням методу пошарового підсумовування за формулою:
; (2.18)
де β – коефіцієнт, що враховує бічне розширення ґрунту, приймається 0,8;
zp.i – напівсума напруг на верхньої zi-1 і нижньої zі в межах шару і по вертикалі, яка проходить через центр підошви фундаменту.
hi – потужність елементарного шару;
Ei – модуль деформації i-го шару ґрунту.
Отримані осідання фундаментів порівнюють із граничними значеннями [3]. Якщо розрахункові деформації перевищують граничні значення, то необхідно збільшити розміри підошви фундаменту, або глибину закладення.