Тема 2: Методичні прийоми економічного аналізу

Термін «метод» походить від грецького methodos, що в перекладі означає «шлях до чогось», тобто знання про те, яким способом, в якій послідовності потрібно розв’язувати ті чи інші завдання. Під методом у широкому розумінні слова слід розуміти шляхи, способи та засоби пізнання дійсності, сукупність органічно пов’язаних принципів та прийомів, дослідження різноманітних явищ. Предмет відповідає на запитання що ми вивчаємо?, а метод – як ми вивчаємо?, якими способами? та за допомогою яких саме засобів?.

Під методом ек. аналізу слід розуміти сукупність способів і прийомів для дослідження показників системи роботи під-ва з метою встановлення резервів вир-ва, підвищення його ефективності, ек. обґрунтування управлінських рішень.

В основу методу ек. аналізу покладено діалектичний метод, який є предметом дослідження філософії та єдиним способом наукового дослідження, отримання правдивих ек. знань за допомогою таких форм та способів наукового пізнання, як статистичне спостереження, обробка отриманого матеріалу через аналіз і синтез, індукція та дедукція, системний підхід, розробка гіпотез та їх перевірка.

Категорії ек. аналізу – це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. До таких належать фактори, резерви, моделі, результативний показник, відсоток, дисконт, фін. результат, капітал, зобов’язання, активи, грошовий потік.

Принципи ек. аналізу регулюють процедурну сторону його методології та методики. До них відносять:

• системність та комплексність

• періодичність

• зрозумілість та адекватність тлумачення

• достовірність та об’єктивність

• доречність та своєчасність

Особливості методу аналізу:

1. Використання системи показників, що характеризують діяльність під-ва

2. Вивчення причин зміни показників

3. Визначення та вимірювання взаємозв’язків та взаємозалежностей між ними з допомогою спеціальних прийомів

Усі прийоми ек. аналізу можна поділити на 2 групи: якісні та кількісні. Якісні прийоми дослідження не дають числової характеристики явищ, що вивчаються, а тільки відповідають на питання як досліджувати ек. процеси? , визначають способи підходу до вивчення закономірностей. Кількісні прийоми дослідження дають числову х-ку ек. явищ та поділяються на описові та аналітичні.

Описові прийоми дослідження дають можливість визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку ек. процесів, визначають стан та структуру ек. явищ, певну числову х-ку окремих напрямків діяльності під-ва.

Аналітичні прийоми уможливлюють не тільки визначення певних значень показників, що характеризують певні процеси, а й дослідження причинно-наслідкових залежностей між явищами, силу впливу окремих факторів на предмет дослідження.

Методи ек. аналізу поділяються на кількісні та якісні.

До кількісних відносяться описові та аналітичні. Якісні бувають аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, евристичні прийоми.

Описові методи – середні величини, відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, групування, балансовий, метод деталізації, порівняння.

Аналітичні поділяються на:

1. Детермінований факторний аналіз: індексний метод, метод різниць, інтегральний, пропорційного ділення, логарифмування.

2. Стохастичний факторний аналіз: регресійний аналіз, кореляційний, дисперсійний аналіз, компонентний, багатомірний факторний аналіз.

3. Оптимізація показників (теорія прийняття рішень): дерево рішень, програмування, теорія масового обслуговування, теорія ігор, дослідження операцій.

4. Логічні методи: опитування, експертних оцінок, прогнозування.

До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження належать: аналіз (деталізація), синтез (узагальнення), індукція, дедукція, порівняння, евристичні прийоми.

Середні та відносні величини

Середні величини (прості арифметичні, зважені арифметичні, середні хронологічні, сер. геометричні, сер. гармонічні, сер. квадратичні) використовуються в аналізі для узагальнюючої х-ки масових однорідних показників. Через середні величини характеризують загальний рівень ознаки, що аналізується, коли вона схильна до значних коливань (сер. з/п, сер. чисельність працівників, сер. ціна реалізації). Обов’язковою умовою для використання способу середніх величин є якісна однорідність сукупності явищ та фактів, що вивчаються. Середні величини поділяються на 2 групи в залежності від поставлених цілей:

1. Прості середні, обчислені без урахування значущості кожного елемента в загальній сукупності

2. Зважені середні, в яких враховано вагу (значущість) досліджених елементів.

Характер  первинних  даних
індивідуальні значення	згруповані дані
Степенева середня
проста –	зважена –
Середня арифметична  (k = 1)
проста –	зважена –
Середня гармонійна  (k = –1)
проста –	зважена –
Середня квадратична  (k = 2)
проста –	зважена –

Відносними величинами.. їх отримують діленням однієї величини на іншу. Величина, з якою порівнюють, називають базисною величиною, а та, що порівнюється, - звітною. За допомогою відносних величин виражається численні фактори суспільного життя, а саме: відсоток виконання плану, темпи зростання та приросту окремих показників.

Метод групування є одним з найпоширенішим прийомів ек. дослідження. Групуванням називають розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на якісно однорідні групи за певними суттєвими для них ознаками.

Можна виділити такі різновиди задач, які розв’язуються способом групування:

• Визначення соц.-ек. типів явищ

• Вивчення структури явищ та структурних зрушень, які відбуваються в них

• Визначення зв’язків та залежностей між явищами

Методи групування можна поділити на 3 способи:

1. Типологічні

Типологічні групування – групування, завдання яких полягає у виділенні із загальної сукупності соціально-економічних типів, тобто окремих груп, які відрізняються за якістю. Отже, в результаті такого типологічного групування в досліджуваній сукупності виділяються однорідні групи, насамперед основні соціально-економічні типи однорідних явищ, класи за певною ознакою. Наприклад, групування підприємств за формою власності (державні, приватні), населення, членів сімей – за статево-віковою ознакою та ін.

2. Структурні

Структурні групування характеризують склад досліджуваної сукупності, структурні зрушення в розвитку соціально-економічних явищ і процесів. Слід зауважити, що структурні групування відрізняються від типологічних лише метою дослідження, за формою ж вони повністю збігаються. Прикладом структурного групування може бути розподіл робітників промислового підприємства за стажем роботи 

3. Аналітичні

Аналітичні групування використовуються для дослідження взаємозв'язку між явищами та їх різноманітними ознаками. При побудові аналітичних групувань важливо правильно визначити факторні і результативні ознаки.

За кількістю ознак, за якими здійснюється групування, розрізняють прості та комбіновані групування. Прості – це такі групування, які здійснюються за однією ознакою. Комбінованими називаються групування, які будуються за двома і більше ознаками у взаємозв'язку (комбінації) таким чином, що групи, утворені за однією ознакою, поділяються на підгрупи за іншою ознакою і т. п.

Ряди динаміки – часова послідовність значень ек. показників, це хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншого ек. явища. Ряди динаміки можуть побудовані за абсолютними, відносними чи середніми величинами.

Аналіз динамічних рядів уможливлює виявлення низки закономірностей, які виявляються в досліджуваному явищі. За допомогою рядів динаміки можна одержати такі дані:

1. Інтенсивність зміни досліджуваних показників (збільшення, зменшення, стабільність).

2. Середній рівень показника і середню інтенсивність змін

3. Тенденції щодо зміни показників

Ряд динаміки складається з двох елементів – момент часу (дата) та самі дані.

Балансовий метод – це спеціальний прийом зіставленням… Балансовий метод є доцільним, коли зв'язок між окремими показниками відображений у формі балансу, тобто рівень підсумків, отриманих у результаті низки різних зіставлень цих показників. Цей метод використовуються в ек. аналізі там, де має місце функціональна залежність (забезпечення під-ва трудовими, фін. ресурсами, основними засобами вир-ва).

Графічний прийом. Графіки використовуються в ек. аналізі та поділяються на 2 групи: ілюстративні та розрахункові (аналітичні). Цей метод відмічається наочністю, що значно спрощує процес доведення результатів ек. аналізу до широкого кола працівників. Графіки – це масштабне зображення певних показників за допомогою геометричних знань. Основні форми, які використовуються для графіків, це діаграми. Діаграми бувають порівняння, структурні, динамічні, графіки зв’язку та контролю.

Деталізація. Більшість показників, що характеризують роботу під-в, - підсумкові. Розкладання підсумкових показників дає змогу побачити суттєві відмінності та різноманітність первісних показників. Тому виникає потреба йти від загальних до деталізованих, послідовно розчленовувати загальні показники на складові. Такий аналітичний прийом називають деталізація.

Розчленування складних явищ на більш прості або складові здійснюється за такими основними напрямами:

• Утворювальні фактори

• Якісні ознаки

• Підрозділи

• Час.

Порівняння – це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими однорідними предметами (явищами). Звичайно, порівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей або ознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, планові показника, ціни, середні дані та інші.

Елімінування (від лат. Eliminare, що означає «виключати, усувати»). Сутність цього методу полягає у послідовному виключенні дії ряду факторів та виділення одного з них для виміру його впливу на узагальнюючі показники. Цей метод включає в себе такі способи:

• Ланцюгових підстановок

• Абсолютних різниць

• Відносних різниць

• Перерахунок показників

Метод ланцюгових підстановок полягає в зміні критеріальних значень на фактичні з наступним визначенням добутку показників факторів та відніманням від отриманого результату, в першому підрахунку – критеріального значення результативного показника, в усіх наступних – попереднє значення добутку показників факторів.

Спосіб абсолютних різниць. Усі показники (фактори) умовно поділяються на кількісні та якісні. Для розрахунку впливу кількісних факторів на результативний показник необхідно зміну кількісного фактору помножити на критеріальне планове значення якісного показника фактору.

За допомогою способу відносних різниць необхідно зміну показника фактора у відносних вимірах (відсотки, коефіцієнти) помножити на планове значення результативного показника. При цьому, в першому розрахунку – рівень показника фактора зіставляється зі 100% або одиницею, в усіх наступних розрахунках – з рівнем попереднього показника фактора, в останньому – рівень результативного показника з попереднім показником фактора.

Спосіб перерахунку показників застосовується для розрахунку впливу зміни обсягу вир-ва або реалізації продукції на показники, які знаходяться з ними в функціональній залежності, з метою їх виділення із загального переліку факторів, що впливають на досліджуваний показник. Сутність цього способу полягає у перебуванні планових показників на ступінь виконанню плану по обсягу вир-ва або реалізації з наступним відніманням планового значення результативного показника.

Д/З – розгл. Ці методи, примеры, якісні методи ЗАПИСАТИ!

Распечатать конспект!!!!